Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №910/12131/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2026 р. Справа№ 910/12131/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання: Жукової К.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Давиденко Ю.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025

у справі №910/12131/25 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВЄК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм"

про стягнення заборгованості за договором поставки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

29.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "СОВЄК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм" про стягнення 700 271,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено індивідуальний договір на постачання електричної енергії споживачу № 2204/1106 від 24.09.2024. За період дії договору Позивач здійснив попередню оплату за планові обсяги споживання, проте фактичне споживання відбулося в менших обсягах, у зв`язку з чим утворилася переплата в розмірі 700 271,14 грн. З 01.07.2025 Позивач змінив електропостачальника, договір припинив дію, проте Відповідач суму переплати не повернув.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав статті 11, 525, 530, 625, 626, 693, 712 Цивільного кодексу України, статті 2, 4, 12, 13, 73, 74, 76, 79, 162, 163, 164, 171 Господарського процесуального кодексу України, а також на статтю 56 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач відзив на позов не подав.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВЄК"суд задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОВЄК" 700 271,14 грн та 8 403,26 грн - витрати по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що Відповідач в порушення умов договору та вимог ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України не повернув суму попередньої оплати за товар (електроенергію), який не був поставлений.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач повністю визнає фактичні обставини справи, зокрема факт сплати позивачем 2 899 293,68 грн, факт поставки електроенергії лише на суму 2 199 022,54 грн, а також наявність суми переплати у розмірі 700 271,14 грн. Також відповідач визнає факт розірвання договору з 01.07.2025 у зв`язку зі зміною постачальника.

Водночас, Апелянт стверджує, що оскільки з 01.07.2025 Споживач змінив постачальника, договір № 2204/1106 був розірваний, а господарські зобов`язання за ним припинилися. З огляду на припинення договору, Апелянт вважає, що Позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, заявляючи вимоги про стягнення коштів як заборгованості саме за розірваним договором, а тому у позові слід відмовити (з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду, а саме: постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)).

Доводи та заперечення позивача

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що зобов`язання з повернення коштів виникло саме з умов Договору (п. 5 Комерційної пропозиції), який прямо передбачає повернення коштів у разі переплати. Крім того, наголошує на відповідності обраного способу захисту (стягнення коштів) характеру порушеного права та заявляє попередній (орієнтовний) розрахунок про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Буравльов С.І., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12131/25 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/12131/25. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 234, 258, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

17.02.2025 недоліки апеляційної скарги усунуто.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі №910/12131/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 16.03.2026. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 09.03.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 09.03.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов`язковою.

Розгляд справи відкладався, зокрема до 25.05.2026.

У судовому засіданні 25.05.2026, після судових дебатів, колегія оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення у справі №910/12131/25, яка відбудеться 01.06.2026.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 01.06.2026 проголошено короткий текст постанови за участі представника відповідача.

На стадії судових дебатів, у судовому засіданні 25.05.2026 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 01.06.2026 представник позивача не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОВЄК" (далі - Позивач, Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український струм" (далі - Відповідач, Постачальник) 24 вересня 2024 року укладено індивідуальний договір на постачання електричної енергії споживачу №2204/1106, за умовами якого Постачальник зобов`язався продавати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачувати Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п.2.2 договору Постачання електричної енергії Споживачу здійснюється, якщо:

1) об`єкт Споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку;

2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи розподілу (передачі);

3) Споживач є стороною діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії;

4) за усіма точками комерційного обліку на об`єкті (об`єктах) Споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи розподілу, до мереж якого приєднаний цей Споживач, або точки комерційного обліку Споживача не обладнанні засобами вимірювальної техніки з можливістю реалізації функції погодинного обліку та/або дистанційного зчитування даних;

5) відсутній факт припинення/призупинення постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у випадках, передбачених законодавством у сфері енергетики;

6) відсутня прострочена заборгованість за договорами про постачання електричної енергії.

У розділі 3 договору №2204/1106 сторони передбачили умови постачання електричної енергії Споживачу.

Дата початку постачання електричної енергії Споживачу зазначається у Додатку №1 до цього договору.

Разом із підписанням договору, Споживач надає Постачальнику на погодження відомості про розмір очікуваного помісячного споживання електричної енергії на відповідні розрахункові періоди наступного року (Додаток №3).

Споживач має право на коригування договірних (заявлених) обсягів електричної енергії:

один раз до початку розрахункового періоду за наступних умов: звернення до Постачальника з письмовою заявою щодо коригування договірних величин та рахунку на оплату електричної енергії до 24 числа місяця, що передує розрахунковому періоду, та здійснення оплати купованої електричної енергії згідно з плановими платежами розрахованими відповідно до відкоригованого обсягу електричної енергії.

один раз впродовж розрахункового періоду у бік збільшення або у бік зменшення (за погодженням Постачальника) за наступних умов: звернення до Постачальника з письмовою заявою щодо коригування договірних величин та рахунку на оплату електричної енергії до 15 числа розрахункового періоду та здійснення оплати купованої електричної енергії згідно з плановими платежами розрахованими відповідно до відкоригованого обсягу електричної енергії.

Щомісячні Заявки та повідомлення зі скоригованим обсягом надсилаються Споживачем на електронну пошту Постачальника у довільній формі.

У випадку коригування Споживачем обсягів споживання електричної енергії в порядку передбаченому цим пунктом. Постачальник направляє відповідне повідомлення про коригування обсягів оператору системи в порядку, передбаченому Договором Постачальника з оператором системи про надання послуг з розподілу (передачі).

У разі, якщо за Договором з оператором системи, строки коригування пропущені Споживачем, таке повідомлення Постачальником не направляється.

Постачання електроенергії у розрахунковому періоді Постачальником здійснюється у відповідності до щомісячних обсягів споживання електричної енергії, які зазначені Споживачем в Додатку №3 та скориговані відповідно до цього договору.

Постачальник за цим договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у цьому договорі чи Додатках до нього.

Додатком №1 до Договору сторони передбачили початок постачання та встановили з 01 жовтня 2024 року.

Як свідчать матеріали справи, у період з жовтня 2024 року по червень 2025 року Постачальник поставив, а Споживач прийняв електричну енергію загальною вартістю 2199022,54, що підтверджується актами постачання електричної енергії.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, встановленого в Комерційних умовах, які визначаються Додатком №2 до цього Договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором згідно п.5.5 є календарний місяць. Споживач повинен здійснити остаточну оплату спожитої протягом розрахункового періоду електроенергії до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інші строки оплати не встановлені у Комерційних умовах (Додаток № 2).

Відповідно до п.п.5-6.-5.7 договору розрахунки за цим Договором здійснюються на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання. Оплата електроенергії за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений Договором та Додатками до нього на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, який зазначений у реквізитах Договору.

У Додатку № 2 до індивідуального договору на постачання електричної енергії споживачу № 2204/1106 від 24 вересня 2024 р. сторонами погоджено Комерційні пропозиції.

Пунктом 5 Комерційної пропозиції (Додаток № 2) визначено спосіб та порядок оплати. Зокрема, у разі надходження коштів від Споживача понад повну вартість електричної енергії, поставленої в розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховується як оплата заборгованостей за минулі періоди, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду або за письмовою заявою Споживача повертається йому на рахунок.

Пунктом 7 Комерційної пропозиції узгоджено графік оплати за замовлений обсяг електроенергії, який здійснюється у наступному порядку:

1-ий платіж - до 27 числа місяця, що передує місяцю поставки електроенергії у розмірі - 30% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період (Додаток № 3);

2-ий платіж - до 10 числа розрахункового місяця - у розмірі 35% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період (Додаток № 3);

3-ий платіж - до 20 числа розрахункового місяця - у розмірі 35% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період (Додаток № 3).

Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється Постачальнику в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (місяцем поставки), відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом, у передбачених законом випадках).

У разі надходження коштів від Споживача понад повну вартість електричної енергії, поставленої в розрахунковому періоді, сума таких надходжень зараховується як оплата заборгованостей за минулі періоди, а за відсутності такої, в рахунок оплати наступного розрахункового періоду або за письмовою заявою Споживача повертається йому на рахунок.

Договір згідно пункту 14.1 складений у формі єдиного документа у двох примірниках, набирає чинності з дати його підписання обома Сторонами та скріплення печатками Сторін, якщо інше не зазначено у самому Договорі, і діє до 31 грудня 2024 року включно в частині поставки електроенергії, а в іншій частині зобов`язань - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. Якщо за ЗО календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про бажання припинити дію цього Договору, строк дії Договору вважається продовженим до кінця наступного календарного року (кількість таких пролонгацій не обмежена).

З матеріалів справи вбачається, що Товариством' з обмеженою відповідальністю "СОВЄК" на виконання договору на постачання електричної енергії споживачу № 2204/1106 від 24.09.2024 у період з 30.09.2024 по 21.05.2025 сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Український струм" грошові кошти в загальному розмірі 2899293,68 гри.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що зміна Споживачем Постачальника (електропостачальника) на іншого Постачальника (електропостачальника), у тому числі, постачальника універсальних послуг або постачальник "останньої надії", здійснюється у порядку, визначеному розділом VI ПРРЕЕ.

Пунктом 6.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 (далі-Правила), визначений порядок зміни електропостачальника за ініціативою споживача.

На виконання вимог п. 6.1.23 Правил, Товариство з обмеженою відповідальністю "Совєк" листом вих. №16 від 18.06.2025 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Український струм" про свій намір змінити постачальника на нового постачальника з 01 липня 2025 року.

Пунктом 14.4 Договору, серед іншого, передбачено, що дія цього Договору також припиняється у разі зміни електропостачальника.

Отже, з 01 липня 2025 року ТОВ "СОВЄК" здійснив заміну постачальника електричної енергії, в результаті чого укладений між сторонами Договір припинений.

Станом на 01.07.2025 розмір переплати за договором на постачання електричної енергії споживачу № 2204/1106 від 24.09.2024 становить 700271,14 грн, що сторони зафіксували у Акті звірки взаєморозрахунків.

У зв`язку зі зміною електропостачальника та припиненням Договору на постачання електричної енергії споживачу № 2204/1106 від 24.09.2024, позивач 15 липня 2025 року звернувся до відповідача з вимогою вих. №17 про повернення грошових коштів у розмірі 700271,14 грн.

Вимога позивача залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Український струм" без задоволення. Вказане слугувало підставою звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем грошових коштів, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заявленої суми у розмірі 700 271,14 грн, а тому позовні вимоги повністю задовольнив.

Джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а також правові висновки Верховного Суду у аналогічних справах, на які він послався у своєму судовому рішенні.

Так, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У частині 3 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів: 1) про вартість та умови надання послуг; 2) про методи оплати, які не повинні допускати дискримінації між споживачами. Системи попередньої оплати мають бути справедливими та адекватно відображати прогнозне споживання; 3) про право споживачів безоплатно обирати і змінювати електропостачальника; 4) про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати від 02.09.2020 у справі № 918/631/19).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правова позиція апеляційного суду

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не оспорюється жодною зі сторін, що 24.09.2024 між сторонами було укладено договір № 2204/1106, за умовами якого розрахунки здійснювалися шляхом попередньої оплати (авансовими платежами згідно з п. 7 Комерційної пропозиції). Також сторонами визнається факт, що Позивач перерахував кошти в сумі 2 899 293,68 гри, а отримав товар (електроенергію) на суму 2 199 022,54 грн. Розмір неповернутої переплати становить 700 271,14 грн. У зв`язку зі зміною постачальника з 01.07.2025 дія Договору припинилася відповідно до п. 14.4 Договору. 15.07.2025 Позивач звернувся з вимогою №17 про повернення надлишково сплачених коштів, яка не була виконана.

Щодо припинення зобов`язань у зв`язку з притіненням (розірванням) договору

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Апелянт помилково ототожнює припинення дії договору на майбутнє (припинення обов`язку постачати електроенергію та оплачувати нові обсяги) із повним припиненням зобов`язань сторін, що виникли під час його дії.

Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції (Додаток №2 до Договору), у разі надходження коштів від Споживача понад повну вартість електричної енергії, сума надходжень за письмовою заявою Споживача повертається йому на рахунок.

Тобто, обов`язок Відповідача повернути нереалізований аванс є прямо передбаченим договірним зобов`язанням, яке виникло в період дії Договору та не було виконано належним чином. Припинення дії договору у зв`язку зі зміною постачальника не звільняє Відповідача від обов`язку повернути кошти, за які товар не був поставлений.

Як вірно зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.09.2020 у справі №918/631/19, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс.

Щодо обрання неналежного та неефективного способу захисту

Апелянт посилається на низку постанов Великої Палати Верховного Суду щодо наслідків обрання неналежного способу захисту. Колегія суддів зазначає, що вказані правові висновки є загальними, проте в розрізі спірних правовідносин вони Апелянтом трактуються хибно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позивач звернувся з позовом про стягнення коштів (переплати), правовою підставою якого зазначив невиконання Відповідачем обов`язку з повернення попередньої оплати за непоставлений товар згідно з умовами укладеного договору (ст. 693 ЦК України).

Такий спосіб захисту, як стягнення (повернення) попередньої оплати у разі непередання товару, прямо передбачений частиною 2 ст. 693 ЦК України. Він є ефективним, оскільки призводить до безпосереднього відновлення порушеного майнового права Позивача - повернення йому грошових коштів, які безпідставно утримуються Відповідачем.

Крім того, як правильно зауважив Позивач із посиланням на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, набуття майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним, а відтак договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 ЦК України як кондикційного зобов`язання. Оскільки кошти були сплачені як аванс за договором, вимога про їх стягнення у зв`язку з недопоставкою товару заявляється саме в рамках договірних правовідносин (навіть якщо договір згодом припинено).

Отже, доводи Апелянта про обрання Позивачем неналежного способу захисту є безпідставними та спростовуються матеріалами справи і нормами матеріального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ПІК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок про стягнення з відповідача (апелянта) витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. У разі якщо сторона не подала такі докази до закінчення судових дебатів, вона має право подати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення, за умови попередньої заяви.

Отже, питання про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає вирішенню після подання Позивачем доказів на їх підтвердження у встановлений п`ятиденний строк шляхом ухвалення додаткового рішення, як це передбачено ст. 244 ГПК України.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2025 у справі №910/12131/25 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 11.06.2026.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.І. Буравльов