Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №914/593/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/593/26

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Бабій М.М.

явка учасників справи:

від заявника: Наконечна О.М.;

від особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача): Безвенюк В.В.;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2», №1303/26 від 13.03.2026

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.03.2026, суддя Сухович Ю.О., м.Львів, повний текст ухвали складено і підписано 04.03.2026

про забезпечення позову до подання позовної заяви

у справі № 914/593/26

за заявою Львівської міської ради, місто Львів

про забезпечення позову до подання позовної заяви

особа, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-2», місто Львів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви

02.03.2026 Львівська міська рада звернулась до Господарського суду Львівської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Предметом майбутнього позову є скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю та звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі.

Заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі «Б-1» загальною площею 157 кв.м за адресою місто Львів, вулиця Дністерська,1-а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована тим, що Львівська міська рада, як власник земельної ділянки на вулиці Дністерська,1-а у місті Львові вважає, що діяльність щодо самовільного встановлення, а також небажання самостійно демонтувати споруду за вказаною адресою порушує передбачене статтею 95 Земельного кодексу України право Львівської міської ради, як власника земельної ділянки самостійно господарювати на землі, використовуючи у встановленому порядку для власних та територіальної громади потреб корисні властивості землі.

Львівська міська рада в результаті укладених правочинів щодо спірного майна на вулиці Дністерська,1а у місті Львові позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на вулиці Дністерська,1-а у місті Львові, на якій знаходиться нежитлове приміщення, що перебуває у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2».

Також, Львівська міська рада вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» може розпорядитися спірним об`єктом, що знаходиться на праві власності та відчужити його на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що ускладнить, або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.

Оскільки відбулась уже неодноразова перереєстрація об`єкта по вулиці Дністерська,1а у місті Львові, а отже і в подальшому може відбутись ще не одна зміна власника вказаного об`єкта з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Львівська міська рада (заявник) просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 заяву Львівської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено повністю. Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-2», а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі «Б-1» загальною площею 157 кв.м за адресою місто Львів, вулиця Дністерська,1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101.

Ухвала суду обґрунтована тим, що існує достатня імовірність розпорядження відповідачем належним йому на праві власності майном, стосовно якого позивач заявлятиме позовні вимоги для відновлення захисту своїх прав, як власника земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості.

Місцевий господарський суд також зауважив, що у випадку невжиття таких заходів і постановлення рішення на користь позивача, об`єкт нерухомості може бути відчужений чи змінений і відповідно задоволений позов у цій справі стане неефективним способом захисту прав позивача і останній буде змушений ініціювати нові позовні вимоги до нових власників.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення заявника

13.03.2026 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» №1303/26 від 13.03.2026 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 914/593/26, в якій останній просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняття нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

На думку скаржника, судом першої інстанції постановлено ухвалу про забезпечення позову без врахування таких обставин: відсутності реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову; відсутності порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову; відсутності зв`язку між застосованими судами заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог майбутньої позовної заяви.

Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, не врахував позицію Верховного Суду про те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується. Всупереч наведеному, на думку скаржника, суд першої інстанції фактично досліджував питання по суті спору, встановлював первинного власника об`єкта нерухомості, процедуру її скасування, перехід права власності до наступних набувачів, реєстраційні дії при переході права власності, договірне користування земельною ділянкою для обслуговування об`єкта нерухомості попередніми власниками, встановлював відсутність правовстановлюючих документів на будівлю, тощо.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, зокрема, шляхом накладення заборони на реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке належить ТОВ «Експрес 2», не врахував, що такий захід не узгоджується з предметом та підставами позову; позовні вимоги у цій справі не стосуються безпосередньо повернення чи витребування майна (об`єкта нерухомості-будівлі) на користь позивача, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення заборони проводити реєстраційні дії щодо цього майна; заборона реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі «Б-1» загальною площею 157 кв.м. за адресою місто Львів, вул. Дністерська, 1а, реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 153220246102, не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру.

09.04.2026 від заявника- Львівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2»-залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 -без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 справу №914/593/26 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» №1303/26 від 13.03.2026 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 914/593/26.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 справу №914/593/26 призначено на 13.05.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 у зв`язку із відпусткою головуючого судді Бойко С.М. з 13.05.2026 по 14.05.2026 розгляд справи №914/593/26 призначено на 20.05.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 розгляд справи відкладено на 03.06.2026.

У судове засідання 03.06.2026 з`явилися учасники процесу.

У судовому засіданні суд заслухав доводи і міркування представника заявника та особи, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) щодо поданої апеляційної скарги, з`ясував обставини справи та дослідив докази.

Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

Ухвала Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 у цій справі оскаржується особою, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) в повному обсязі.

Переглянувши ухвалу місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, (що має місце в цій справі), так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що має місце в цій справі.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою (що має місце в цьому спорі щодо скасування державної реєстрації та звільнення земельної ділянки), судове рішення у разі задоволення не вимагатиме примусового виконання щодо однієї – скасування державної реєстрації, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Також відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20 під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Так, за змістом ухвали суду першої інстанції вбачається, що суд надавав правову оцінку спору, коли вдався до оцінки наявних доказів по справі та встановлював дійсні обставини по справі, що є прерогативою розгляду справи по суті спірних правовідносин.

За змістом ухвали суду першої інстанції заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-2», а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі «Б-1» загальною площею 157 кв.м за адресою місто Львів, вулиця Дністерська,1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101.

Предметом майбутнього спору є скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту нерухомого майна.

У категорії справ, за обставинами яких певна особа неправомірно зареєструвала право власності на самочинно побудоване майно, неналежною є як вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності (пункт 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справi №916/1174/22).

Щодо аргументів Львівської міської ради про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» може розпорядитися спірним об`єктом, що знаходиться на праві власності та відчужити його на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, оскільки відбулась уже неодноразова перереєстрація об`єкта по вулиці Дністерська,1а у місті Львові апеляційний господарський суд зазначає таке.

У відповідності до предмету спору, який має намір заявити Львівська міська рада, не стоїть питання про визнання недійними договорів, в тому числі і договір, за яким відповідач набув об`єкт нерухомого майна та заявник - Львівська міська рада не заявляє про свої права або інтереси щодо об`єктів купівлі-продажу.

Отже, предметом спору не є договори купівлі-продажу, що укладені між сторонами про набуття права на об`єкт будівлі.

Господарські суди відмовляють у забезпеченні позову про усунення перешкод у користуванні землею, якщо заявлені заходи не пов`язані з предметом спору, дублюють самі позовні вимоги (вирішують спір по суті достроково), або якщо позивач не довів реального ризику того, що без цих заходів виконання майбутнього рішення суду стане неможливим чи утрудненим

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевірити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Демонтаж не є настільки складним процесом, щоб рішення суду в майбутньому неможливо було виконати.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Проте за змістом ухвали суду вбачається, що суд навів оцінку доказам та аргументам особи, яка має намір звернутися до суду з позовною заявою, а саме суд першої інстанції фактично досліджував питання по суті спору, встановлював первинного власника об`єкта нерухомості, процедуру її скасування, перехід права власності до наступних набувачів, реєстраційні дії при переході права власності, договірне користування земельною ділянкою для обслуговування об`єкта нерухомості попередніми власниками, встановлював відсутність правовстановлюючих документів на будівлю, тощо

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Саме лише твердження позивача з приводу ускладнення в майбутньому виконання рішення суду не може бути визнано судом достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, оскільки є суб`єктивним судженням позивача, без зазначення існуючої очевидної небезпеки заподіяння шкоди міській раді.

Враховуючи наведене у сукупності, слід визнати, що застосовані судом першої інстанції, заходи забезпечення позову не є рівнозначними задоволенню позовних вимог, що не відповідає меті інституту забезпечення позову, цілям та завданням, на досягнення яких спрямоване застосування заходів, визначених у статті 137 ГПК України.

Забезпечуючи позов, суд не навів обґрунтованих мотивів, які б свідчили, що невжиття таких заходів як заборона товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-2», а також іншим органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нежитлової будівлі «Б-1» загальною площею 157 кв.м за адресою місто Львів, вулиця Дністерська,1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 153220246101 зумовить настання негативних і незворотних наслідків для позивача.

Тобто, можливість настання негативних наслідків не підтверджена наданою оцінкою судами будь-яких доказів. Так само суд не зазначив з посиланням на відповідні докази й про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав міської ради.

Таким чином, під час здійснення апеляційного провадження у справі доводи скаржника в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження.

Заперечення позивача, наведені у відзиві на апеляційну скаргу не відповідають з`ясованим апеляційним судом обставинам по справі, доказам та вимогам норм матеріального права, а тому і не враховані.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Ухвала Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 підлягає скасуванню.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2», №1303/26 від 13.03.2026 – задоволити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.03.2026 у справі №914/593/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Львівської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2026.

Головуючий суддя Бойко С. М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.