Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №730/565/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 червня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 730/565/26

Головуючий у першій інстанції - Ріхтер В. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1432/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Любчика О.В.,

суддів Онищенко О.І., Скрипки А.А.,

учасники справи: заявник - ОСОБА_1 ,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2026 року про визнання неподаною та повернення заяви ОСОБА_1 про встановлення фактів,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

20 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити: 1. Факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо дитини - ОСОБА_3 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_3 . 2. Встановити, що за життя ОСОБА_2 беззаперечно визнав своє батьківство щодо зазначеної дитини, що підтверджується письмовими доказами, поданими до суду, зокрема документами, підписаними кваліфікованим електронним підписом. 3. Встановити, що дитина була зачата за участю ОСОБА_2 в межах сімейних відносин між ним та заявницею, із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій без використання донорського біоматеріалу, що підтверджує його біологічне та юридичне батьківство відповідно до статті 123 Сімейного кодексу України. 4. Встановити, що невизнання та неоформлення батьківства у встановленому законом порядку відбулося не з вини заявниці або батька дитини, а внаслідок процесуальних рішень судів, які не надали належної оцінки доказам визнання батьківства за життя батька, що підтверджується скасуванням відповідних судових рішень Верховним Судом. 5. Встановити, що встановлення факту батьківства здійснюється виключно в інтересах дитини, з метою забезпечення її права на походження, сімейне життя та належний правовий статус. 6. Зобов`язати орган державної реєстрації актів цивільного стану внести відповідні відомості про батька дитини до актового запису про народження (а.с.2-4).

Також 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити: 1. Факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки після припинення зареєстрованого шлюбу 17.11.2015-04.05.2018 та у період з 2010 року по 20.09.2025 року. 2. Визнати ОСОБА_1 членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 (а.с.102-104).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖУВАНОГО СУДОВОГО РІШЕННЯ

Ухвалою судді Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів визнано неподаною та повернуто позивачу. Роз`яснено заявнику його право на повторне звернення із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу судді скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження. Визнати, що предметом доказування у даній справі є встановлення факту батьківства відповідно до статті 123 СК України.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржувана ухвала судді є незаконною.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що суд фактично ототожнив предмет доказування у справі про встановлення факту батьківства із правовідносинами щодо встановлення факту проживання однією сім`єю, спадкових справ, можливих соціальних виплат, участі третіх осіб.

Вказує, що закон не ставить застосування статті 123 СК України у залежність від встановлення факту проживання однією сім`єю, позиції третіх осіб, наявності чи відсутності спадкових або соціальних правовідносин.

Також посилається на те, що суд вийшов за межі предмета доказування та фактично поставив реалізацію права дитини на встановлення її походження у залежність від обставин, які не передбачені статтею 123 СК України.

Крім зазначає, що факт батьківства є юридичним фактом, який має самостійне правове значення, безпосередньо впливає на права дитини, підлягає встановленню в порядку окремого провадження.

Скаржник посилається на непропорційний процесуальний формалізм.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не надходив.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суддя першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ухвали про залишення заяви без руху ОСОБА_1 не виконані, зокрема не зазначені заінтересовані особи, не сплачений судовий збір.

Апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Установлено, що у квітні 2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяви про встановлення фактів (справа № 730/565/26 та справа № 730/566/26).

Ухвалою судді Борзнянського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2026 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 730/565/26 з цивільною справою № 730/566/26. Об`єднаній справі присвоєно єдиний номер - справа № 730/565/26, провадження 2-о/730/25/2026. Заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано заявнику строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків заяви. Роз`яснено заявнику, що у разі усунення недоліків у вказаний строк, заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду.

Залишаючи заяву без руху, суд першої інстанції зазначив, що заяви не містять відомостей про повне найменування та адреси заінтересованих осіб, у своїй заяві ОСОБА_1 ставить питання про встановлення фактів, що не передбачені розділом IV ЦПК, а тому останній необхідно привести у відповідність прохальну частину своєї заяви, заявницею не сплачено судовий збір за всі визначені нею вимоги.

На виконання вимог зазначеної ухвали судді 26 квітня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву, в якій просила роз`єднати об`єднані вимоги у справі № 730/565/26 в окремі провадження; просила розглядати справу про встановлення факту батьківства як окрему справу; про встановлення факту проживання однією сім`єю виділити в окреме провадження. Інші дії на усунення недоліків ОСОБА_1 вчинені не були.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Усі вони беруть участь у справі як заявники, а органи опіки та піклування й інші особи (залежно від обставин справи) - як заінтересовані особи. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Відповідно до статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але на відміну від заявника ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.

ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема про встановлення факту батьківства, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21, провадження № 61-6732св24; від 13 листопада 2024 року у справі № 308/14160/21, провадження № 61-5293св24; від 05 лютого 2025 року у справі № 183/4366/24, провадження № 61-14909св24.

Суд першої інстанції, визнаючи неподаною та повертаючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства виходив із того, що остання не зазначила заінтересованих осіб, тобто заявниця не визначилася з учасниками справи та не сплатила судовий збір за всі вимоги зазначені у заяві.

Разом із цим, такі висновки не узгоджуються з вищенаведеними нормами права та правовими позиціями Верховного Суду.

Крім того, судом не враховано, що відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Заінтересовані особи в окремому провадженні можуть бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або вступити у справу з власної ініціативи.

Крім того, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Таким чином, від сплати судового збору звільнені батьки, законні представники малолітніх чи неповнолітніх осіб, які звертаються із скаргами про захист прав та/або інтересів малолітньої чи неповнолітньої особи (такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 13 квітня 2022 року у справі № 120/1647/20, провадження № К/9901/34687/20; від 25 лютого 2026 року у справі № 320/484/25, провадження № К/990/19145/25, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 9901/108/19, провадження № 11-394заі19).

В даній справі ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому вона звільнена від сплати судового збору за подання заяви про встановлення факту батьківства.

Інші вимоги позовної заяви про встановлення факту батьківства, є похідними із основної, а тому їх вимога про сплату судового збору є безпідставною.

Ба більше, заявником ОСОБА_1 за подання заяви про встановлення факту батьківства сплачено судовий збір у розмірі 13331,20 грн, згідно з квитанцією від 19.04.2026 (а.с. 1).

Щодо повернення заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 686/11198/22 (провадження № 61-11564св23), в якій зазначено, що: «до заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників. Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав (постанова Верховного Суду у справі № 638/4/19 від 07 квітня 2020 року, провадження № 61-18132св19).

Таким чином, незалучення належного кола учасників справи може бути порушенням їх прав.

Суд повторюється, що відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Із цього випливає, що заінтересовані особи в окремому провадженні можуть бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або самостійно вступити у справу з власної ініціативи.

Таким чином, повертаючи вказану заяву у зв`язку з незалученням до участі у справі належних заінтересованих осіб, суд зробив помилкові висновки та не врахував вищенаведені норми ЦПК України.

Більше того, заявниця ОСОБА_1 у своїй заяві вказала на осіб, які можуть бути заінтересованим особами та права яких можуть буди порушені в майбутньому ухваленим рішенням у справі по суті, зокрема: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , донька ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , мати - ОСОБА_7 . У тому числі зазначила їх персональні дані, засоби зв`язку та місце проживання.

У разі необхідності просила суд залучити їх у справу.

Тобто, суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, міг самостійно залучити заінтересованих осіб до участі у розгляді справи, з огляду на те, що вони вже визначені заявницею.

Щодо сплати судового збору за подання заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , то даний факт підтверджено квитанцією про сплату №6611-4067-8073-6518 від 19.04.2026 (а.с.101).

Отже, ухвала про визнання неподаною та повернення заяв про встановлення факту проживання, визнання батьківства у повній мірі не відповідає вимогам закону та є необґрунтованою з огляду на те, що заявницею ОСОБА_1 під час звернення до суду із заявою було сплачено судовий (за вимоги по кожній заяві), у тексті заяви зазначено заінтересованих осіб, яких суд при вирішенні питання про відкриття провадження, міг би залучити їх до участі у справі в якості заінтересованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку. Виходячи з конструкції частини першої статті 6 Конвенції, можна зробити висновок, що в ній закріплено такі елементи права на судовий захист: 1) право на розгляд справи; 2) справедливість судового розгляду; 3) публічність розгляду справи та проголошення рішення; 4) розумний строк розгляду справи; 5) розгляд справи судом, встановленим законом; 6) незалежність і безсторонність суду. Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом.

При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 4 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28 жовтня 1998 року).

Право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 18.01.2023 у справі 170/129/21.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2026 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2026 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: