Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №607/16593/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/16593/25Головуючий у 1-й інстанції Мельник А.В.

Провадження № 22-ц/817/485/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря судового засідання — Дідух М.Є.,

(без участі сторін)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №607/16593/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року, ухвалене суддею Мельником А.В., повний текст якого складено 17 грудня 2025 року, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 116252.31 грн.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що 02.06.2018 ОСОБА_2 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, встановив мобільний додаток monobank та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 02.06.2018.

Своїм підписом у Анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.

Вказував, що позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку із чим станом на 04.06.2025 заборгованість по кредитному договору відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 116252.31 грн, яку позивач просив стягнути в примусовому порядку.

Заочним рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» б/н від 02.06.2018 в сумі 116252.31 грн та судовий збір у розмірі 3028.00 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема зазначає, що сам кредитний договір та Паспорт споживчого кредиту ОСОБА_2 з АТ «Універсал Банк» не підписував, а підписав тільки Анкету-заяву від 02.06.2018, в якій просив відкрити йому поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт.

Вказує, що в якості доказів до позовної заяви позивачем, крім іншого, також надані: Паспорт споживчого кредиту (без підпису ОСОБА_2 ) та Анкету-заяву (яка взагалі не є читабельною) до Договору про надання банківських послуг, Умови і Правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, в редакції, затвердженій протоколом правління №46 від 24.11.2021, які ОСОБА_2 також не підписував та не ознайомлювався з ними.

Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що при надані позивачем до позовної заяви Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank від 24.11.2021, вони затверджені протоколом правління №46, тобто через 3 роки і 5 місяців після підписання Анкети-заяви відповідачем і містять зовсім інші умови ніж ті, що були запропоновані ОСОБА_2 .

Окрім цього, стверджує, що згідно Довідки про розмір встановленого ліміту банк сам здійснював збільшення кредитного ліміту, не погодивши із позичальником, та не надав до суду відповідні додаткові угоди про збільшення кожного з вказаних лімітів.

Звертає увагу на те, що в паспорті споживчого кредиту, наданого позивачем у якості доказу, сума отриманого кредиту, період надання взагалі не зазначена.

Вказує, що у анкеті-заяві, що він підписав 02.06.2018 та яка була надана до Позовної заяви, неможливо визначити відомості щодо суми отриманого кредиту та погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

У позовній заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, однак, на підтвердження цього, позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу.

Вважає, що надані позивачем Умови обслуговування рахунків фізичної особи, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Крім того зазначає, що упродовж періоду кредитування банк систематично нараховував відповідачеві відсотки за користування кредитом, сплата та розмір яких не були погоджені сторонами, та здійснював їх автоматичне списання, що призвело до збільшення розміру тіла кредиту, про стягнення якого просив позивач. Тобто, з наданого банком розрахунку заборгованості по особовому рахунку випливає, що тіло кредиту утворювалось у зв`язку з включенням до нього всіх несплачених відповідачем нарахувань, постійно збільшуючи його, що не було передбачено узгодженими умовами договору, а також списувались відсотки за користування кредитом, що також не було узгоджено сторонами.

Стверджує, що внаслідок таких дій банку тіло кредиту безпідставно збільшено на суму нарахованих та несплачених відповідачем відсотків за користування кредитом та не враховані в погашення боргу списані суми відсотків, однак з одного боку фактично зазначена сума позичальником не витрачалася, а з іншого - заборгованість за тілом кредиту не зменшувалась, а тому визначена банком заборгованість за тілом кредиту з урахуванням відсотків є необґрунтованою.

18 травня 2026 року, через систему ЄСІТС до Тернопільського апеляційного суду від АТ «Універсал Банк» надійшов відзив на апеляційну скаргу, однак колегія суддів вважає, що його слід залишити без розгляду, з огляду на наступне.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 06 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та надано учасникам справи строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Частиною 1 ст.360 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що копію вказаної ухвали АТ «Універсал Банк» отримав через систему Електронний суд 07 березня 2026 року, про що в матеріалах справи міститься відповідна Довідка про доставку електронного документу.

Крім того, АТ «Універсал Банк» отримав копію апеляційної скарги ще 24 лютого 2026 року, про що свідчить квитанція №6073995 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, долучена до апеляційної скарги ОСОБА_2 .

Разом з тим відзив на апеляційну скаргу поданий АТ «Універсал Банк» 18 травня 2026 року, тобто з пропуском строку, вказаного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки у відзиві АТ «Універсал Банк» не зазначено причин пропуску строку подання відзиву на апеляційну скаргу, а також відсутнє клопотання про його поновлення, колегія суддів вважає, що воно підлягає залишенню без розгляду.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи чи її слухання у їх відсутності до суду апеляційної інстанції не надходили.

У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

З урахуванням вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Судом встановлено наступні обставини.

02.06.2018 відповідач ОСОБА_2 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, за умовами якої Клієнт (відповідач) просив відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку.

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що надані ним документи є чинними, а інформація правдивою.

Підписуючи цю Анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону у мобільному додатку monobank Побережний О.Є. просить відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні, встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.

Відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі УЕП) з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнав УЕП аналогом власноручного підпису.

У анкеті-заяві відповідач підтвердив отримання примірника договору в мобільному додатку, а також підтвердив своє ознайомлення та згоду з умовами договору та підтвердив укладення ним договору і зобов`язався виконувати вказані умови.

До кредитного договору банком долучено витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | UniversalBank, ресурс: https://www.monobank.ua/terms та тарифи Чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача.

Позивачем до позовної заяви також долучено розрахунок заборгованості та виписку по рахунку за кредитним договором № б/н від 02.06.2018 за період з 02.06.2018 по 04.06.2025, з яких вбачається, що відповідач користувався наданими йому кредитними коштами.

Згідно наданої виписки про рух коштів по рахунку клієнта ОСОБА_2 , сума витрат за вказаний період складає – 1000139.87 грн, сума зарахувань – 881817.24 грн, заборгованість станом на 04.06.2025 становить 116370.79 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

З таким рішенням колегія суддів погоджується не в повній мірі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

У позовній заяві АТ «Універсал Банк» вказував на те, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень.

Судом першої інстанції дані обставини були належним чином враховані.

З матеріалів справи убачається та судом встановлено, що АТ «Універсал Банк» запустив проект «monobank», у межах якого клієнтам, фізичним особам відкриваються поточні рахунки, спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank».

Особливістю зазначеного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відкриття відділень банку. Попередня ідентифікація клієнта здійснюється шляхом завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків у мобільний додаток, після чого відбувається верифікація особи. Видача платіжної картки здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, який виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 , з метою отримання банківських послуг, звернувся до АТ «Універсал Банк», у зв`язку з чим заповнив та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 02 червня 2018 року.

Зазначена анкета-заява містить відомості щодо особи відповідача, зокрема дату його народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також відомості щодо соціального статусу, джерела та розміру доходу. До анкети-заяви також долучено електронні копії сторінок паспорта відповідача.

Наведене свідчить про те, що між сторонами фактично було укладено кредитний договір у електронній формі, що спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність доказів укладення такого договору.

Аналогічні висновки щодо правомірності укладення кредитних договорів у межах проекту «monobank» та їх відповідності вимогам законодавства, у тому числі Закону України «Про електронну комерцію», викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства саме на позивача покладається обов`язок довести погодження між сторонами усіх істотних умов кредитного договору, а також виникнення у нього права на нарахування відповідних платежів.

У цьому контексті колегія суддів враховує правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг не дає можливості вважати такі умови складовою частиною кредитного договору, оскільки у такому випадку кредитор має можливість додавати до матеріалів справи витяги з Умов та Тарифів у будь-яких редакціях, що є найбільш сприятливими для задоволення позову.

Отже, для застосування Умов та правил банку як складової кредитного договору необхідним є встановлення факту їх погодження позичальником.

Як убачається з матеріалів справи, анкета-заява від 02 червня 2018 року, підписана відповідачем, не містить визначення окремих істотних умов кредитних правовідносин, зокрема щодо:

- строку користування кредитними коштами;

- обов`язку сплати процентів за користування кредитом;

- порядку та підстав їх нарахування;

- відповідальності за порушення зобов`язання.

Позивачем до матеріалів справи долучено витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», однак у редакції від 24 листопада 2021 року, яка почала діяти через більш як 3 роки після підписання анкети-заяви.

Більше того, зазначені Умови та правила не містять підпису відповідача, а матеріали справи не містять належних доказів того, що саме ця редакція Умов і правил була доведена до його відома та погоджена ним під час укладення договору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що саме по собі долучення банком витягу з Умов і правил до позовної заяви не може свідчити про погодження відповідачем їх змісту, оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідач приєднався саме до цієї редакції відповідних умов у мобільному додатку під час укладення договору.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з тією редакцією відповідних документів, які позивач долучив до матеріалів справи.

Водночас, із наданої позивачем виписки по картковому рахунку убачається, що відповідач фактично користувався кредитними коштами, здійснював операції за платіжною карткою та частково погашав заборгованість.

Отже, у разі якщо фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку кредитору не повернуті, кредитор вправі вимагати їх повернення, що відповідає положенням частини другої статті 530 ЦК України.

Разом з тим, із наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку убачається, що, незважаючи на відсутність погоджених між сторонами у визначеній законом формі умов щодо розміру процентної ставки та порядку їх нарахування, банк здійснював нарахування та списання процентів за користування кредитом.

Зазначені проценти банк самостійно нараховував та списував із коштів, внесених відповідачем на погашення заборгованості, а також включав їх до суми фактично використаних кредитних коштів, що призвело до штучного збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту.

Як убачається з розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, загальний розмір таких списаних банком процентів становить 69678.99 грн.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що заявлений позивачем розмір заборгованості є завищеним, оскільки до нього включено суми процентів, нарахування та списання яких не було належним чином погоджено сторонами у письмовій формі.

З огляду на викладене, при визначенні суми заборгованості, що підлягає стягненню, зазначена сума підлягає зменшенню на розмір неправомірно списаних банком процентів, які становлять 69678.99 грн.

За таких обставин, враховуючи, що до заявленої позивачем суми заборгованості включено проценти за користування кредитом, нарахування та списання яких не було належним чином погоджено сторонами у визначеній законом формі, колегія суддів доходить висновку, що зазначені суми не можуть бути враховані при визначенні розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Відтак, із заявленої позивачем суми заборгованості у розмірі 116370.79 грн підлягають виключенню неправомірно списані банком проценти у сумі 69678.99 грн.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає заборгованість у межах фактично отриманих та неповернутих кредитних коштів у розмірі 46691.80 грн (116370.79 грн - 69678 грн).

Суд першої інстанції на наведені обставини належної уваги не звернув, склад заявленої до стягнення заборгованості не перевірив та безпідставно погодився з розрахунком позивача, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, відповідно до положень статті 376 ЦПК України, рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року підлягає зміні шляхом зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь АТ «Універсал Банк», з урахуванням неправомірно включених до складу заборгованості сум процентів, а в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно до ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Оскільки суд апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги зменшив розмір задоволених позовних вимог банку, тобто задовольнив позовні вимоги на 40%, а також враховуючи, що апеляційну скаргу було задоволено на 60%, то до перерозподілу підлягають судові витрати.

Отже, ураховуючи, що банк сплатив за подачу позовної заяви судовий збір у розмірі 3028.00 грн, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1211.20 грн (3028.00 х 40%).

Оскільки ОСОБА_2 сплатив за подачу апеляційної скарги 3633.60 грн судового збору, а апеляційну скаргу було задоволено на 60%, то до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 2180.16 грн (3633.60 х 60%).

Відповідно до частин першої та десятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову суд має право здійснити взаємозалік судових витрат та зобов`язати сторону, на яку покладено більший їх розмір, сплатити різницю.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про необхідність здійснення взаємозаліку судових витрат та стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 847.84 грн (3028.00 — 2180.16), у зв`язку з чим, рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року в частині розподілу судових витрат також підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Заочне рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року - змінити.

Зменшити розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» за договором про надання банківських послуг від 02.06.2018, з 116252.31 грн до 46691.80 грн.

Зменшити розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк`з 3028.00 грн до 847.84 грн.

В іншій частині заочне рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 10 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч.2 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді