Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №599/2047/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/2047/25Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В. В.

Провадження № 22-ц/817/522/26 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

з участю секретаря - Дідух М.Є.

представника апелянта — Дейнеки В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №599/2047/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року (ухвалене суддею Снігурським В.В., дати складення повного тексту не зазначено) в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом.

В обгрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що з 06 серпня 2024 року перебувала із відповідачем в зареєстрованому шлюбі. На даний час шлюбні відносини між сторонами припинилися, у них різні погляди на сімейне життя та обов`язки подружжя, сторонами втрачено почуття любові та поваги один до одного, відсутнє порозуміння, спільне господарство не ведуть. Проти примирення заперечила, вважає збереження шлюбу неможливим і таким, що суперечить її інтересам.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року позов задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 06 серпня 2024 року Зборівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №37.

Стягнуто з ОСОБА_4 в користь держави 1331.20 грн судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи та не дано їм належної правової оцінки.

Вказує, що судове рішення ухвалено поспішно, без врахування положень ст.111 СК України, а тимчасовий розлад у сім`ї та конфлікти між подружжям викликані випадковими причинами.

Зазначає, що позивачкою не надано доказів, які б свідчили про те, що збереження шлюбу між сторонами є неможливим, а її небажання перебувати з ним у шлюбі не є достатньою підставою для його розірвання.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник ОСОБА_4 — адвокат Дейнека В.М. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спільне життя в сторін не склалося, між ними припинилися подружні стосунки. сім`я фактично розпалася та збереження сім`ї суперечитиме інтересам позивачки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

В судовому засіданні встановлено наступні обставини.

06 серпня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб у Зборівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено актовий запис №37 та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06 серпня 2024 року (а.с.6).

Дітей від спільного шлюбу у сторін немає, сторони спільно не проживають.

Сімейне життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не склалось, сторони не підтримують шлюбних стосунків та не ведуть спільного господарства, у позивачки відсутній намір збереження шлюбу, поновлювати сімейно-шлюбні відносини остання не бажає.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 24 СК України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно із частиною п`ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_3 не бажає підтримувати сімейні стосунки, шлюбні відносини між подружжям, ведення спільного господарства та сумісне проживання припинилися, оскільки сторонами втрачено почуття любові та поваги один до одного.

Встановивши, що збереження нормальних сімейних відносин між сторонами є неможливим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, що відповідає вимогам статей 24, 56 СК України.

Щодо доводів відповідача ОСОБА_4 про те, що шлюб між сторонами потрібно зберегти, колегія суддів зазначає, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, оскільки її перебування у шлюбі з відповідачем не ґрунтується на принципі вільного волевиявлення, а примушування ОСОБА_3 до шлюбу проти її волі є недопустимим.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі №444/4951/24.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а містять лише незгоду з оцінкою судом обставин справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року - залишити без змін.

Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити в межах, ними понесених.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Дата складення повного судового рішення 05 червня 2026 року.

Головуючий Костів О.З.

Судді: Гірський Б.О.

Хома М.В.