Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №591/13831/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/13831/25

Номер провадження 22-ц/816/1956/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Замченко А.О., Черних О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Осьмаковим Олександром Анатолійовичем,

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2026 року, ухвалене у складі судді Сапона О.В. у м. Глухові Сумської області

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – ТОВ «Таліон Плюс») звернулося до суду з позовом.

Свої вимоги мотивувало тим, що08 березня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 653099393 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 9400 грн 00 коп. Проте, позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо їх повернення не виконав.

13 травня 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/35, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і до відповідача за договором кредитної лінії у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимог.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №653099393 від 08 березня 2025 року в розмірі 28479,48 грн, з яких: 9400,00 грн – заборгованість по кредиту; 18515,48 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом; 564,00 грн – заборгованість по комісії за надання кредиту, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 28479,48 грн, 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, укладеним між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отже право позивача, до якого перейшло право вимоги, порушене і підлягає захисту, а тому з відповідача на його користь підлягає стягненню заборгованість за вказаним договором в розмірі 28479,48 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

20 березня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Осьмакова О.А., подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що провадження у справі було відкрито 02 лютого 2026 року. Проте відповідну ухвалу він не отримував. Вказує, що перебуваючи на військовій службі, він позбавлений можливості отримувати поштові відправлення, які надсилаються за адресою його місця реєстрації, яке знаходиться в зоні ведення бойових дій. Представником відповідача 05 березня 2026 року на адресу суду було надіслано клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з перебуванням відповідача на військовій службі. При цьому 06 березня 2026 року в електронному кабінеті представника з`явилося оскаржуване рішення, яке датоване 03 березня 2026 року.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що договором про надання кредиту передбачено строк його дії - 30 днів, тобто до 08 квітня 2025 року. В той же час, як право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Таким чином нарахування відсотків за користування кредитом після 08 квітня 2025 року є протиправним, що не було враховано судом першої інстанції.

Також звертає увагу, що він є військовослужбовцем і відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має відповідні пільги, а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову. При цьому відсутність звернення відповідача до кредитора, не спростовує того факту, що на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

28 квітня 2026 року ТОВ «Таліон Плюс» подало через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Вказує, що строк, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі – 30 днів, умовами договору визначений, як дисконтний період кредитування. На момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складав тридцять днів від дати отримання позичальником кредитного траншу. Дисконтний період кредитування або дисконтний період – період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші у межах встановленого кредитного ліміту, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору. Тобто, це лише період користування кредитними коштами в межах якого позичальник має право отримати додаткові кредитні транші, а не строк кредитування, як помилково вважає відповідач. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Пунктом 7.3 договору визначено кінцеву дату повернення (виплати) кредиту. Тому відсотки нараховані в межах строку кредитування та у відповідності до умов укладеного договору. Вказує, що відповідачем не надано належних підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що він під час укладання договору кредитної лінії був призваний на військову службу по мобілізації і за весь час кредитування був діючим військовослужбовцем.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

08 березня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №653099393 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Зокрема, відповідач за допомогою мережі Інтернет перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, на якому зареєструвався, створивши особистий кабінет позичальника за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора, заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит (заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Відповідач пройшов належну перевірку (верифікацію), ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику (далі Правила), які перебувають у загальному доступі на сайті www.moneyveo.ua, та які є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права та обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Також позичальник отримав на номер телефону, вказаний у заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору та надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладання кредитного договору (підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

У матеріалах справи наявний алгоритм дій щодо укладення кредитного договору, відповідно до якого без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті не є можливим.

Заповненням заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 та 2.3 договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у формі кредитної лінії, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Загальний розмір кредиту за цим договором становить 9400 грн. 00 коп. (п. 2.2 договору). Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 08 березня 2025 року, що є датою надання кредиту (п. 2.3 договору).

Згідно п. 3.1. договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш у рамках кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2 договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 , що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання чергового траншу за договором.

На момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування – 07 квітня 2025 року, а саме протягом тридцяти днів від дати отримання першого траншу позичальником (п. 7.1 договору).

В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; ініціювання кредитодавцем дострокового розірвання/припинення дії договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 договору (п. 7.2 договору).

Пунктом 7.3. договору передбачено, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 07 квітня 2030 року.

Проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування чи поновлення дисконтного періоду, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п. 7.4. договору).

Позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти та інші платежі за договором (зокрема комісію) в будь-який час. У разі часткового повернення суми кредиту, сума до сплати за договором перераховується. З актуальною сумою до сплати позичальник має можливість ознайомитися в особистому кабінеті (п. 7.6 договору).

Пунктами 8.1 – 8.3, 8.6 – 8.15 договору передбачені умови нарахування процентів в залежності від кількості отриманих відповідачем траншів та дотримання ним строків сплати відповідних платежів.

Відповідно до п. 11.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання.

Згідно п. 14.2 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем, з приводу укладення цього договору, в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно п. 14.20 договору у разі відступлення права грошової вимоги за цим договором, до нового кредитора переходять також інші права, передбачені цим договором, в тому числі право на отримання забезпечення виконання цього договору.

Також ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до довідок ТОВ «Профітгід» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», 08 березня 2025 року об 11 год. 25 хв. на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в загальній сумі 9400,00 грн. за реквізитами платіжної картки № 4441-11ХХ-ХХХХ-9513.

Первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» повідомлено відповідача про відступлення права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» – про дострокове розірвання кредитного договору з 04 жовтня 2025 року та необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 33179,48 грн.

Згідно з розрахунками заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 653099393 від 08 березня 2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 33179,48 грн (заборгованість по кредиту – 9400,00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом – 18515,48 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту – 564,00 грн, 4700,00 грн. – неустойка).

13 травня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу № МВ-ТП/35, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (п. 4.1 договору).

На підтвердження обставини переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 653099393 від 08 березня 2025 року від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», надано витяг з реєстру прав вимоги від 13 травня 2025 року, відповідно до якого загальна сума заборгованості складає 20006,32 грн, з яких: 9400,00 грн - заборгованість по основному боргу, 5342,32 грн - заборгованість по відсоткам, 564,00 – заборгованість по комісії, 4700, 00 грн – неустойка.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 1487 від 30 травня 2025 року, ТОВ «Таліон Плюс» сплатив ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № МВ-ТП/35 від 13 травня 2025 року.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 526, 530, 610 ЦК України та ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України)

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що кредитний договір укладений у формі електронного документу із застосуванням електронного підпису, для укладення якого ОСОБА_1 подав відповідну заявку на кредит на веб-сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в якій вказав свої персональні дані, зокрема прізвище, ім`я, по-батькові, дату народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу реєстрації та місце фактичного проживання, номер мобільного телефону та адресу електронної пошти. Отже, ідентифікація клієнта була проведена належним чином. Після чого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надіслало позичальнику за допомогою засобів зв`язку (номером телефону) одноразовий ідентифікатор, який і було використано для підтвердження підписання кредитного договору.

З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору слідує, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Таким чином договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між первісним кредитором та відповідачем даного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком.

В апеляційній скарзі представником відповідача не заперечуються обставини укладення договору з первісним кредитором та отримання відповідачем кредитних коштів.

Отже, кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді, підписаного відповідачем за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Доказів на підтвердження погашення кредитної заборгованості відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

У подальшому, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги до відповідача за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс». Тобто позивач набув право вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту за договором кредитної лінії №653099393 від 08 березня 2025 року в сумі 9400 грн. 00 коп.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги відповідача щодо нарахування кредитодавцем процентів після спливу визначеного договором строку кредитування. Строк, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі – 30 днів, умовами договору визначений, як дисконтний період кредитування. На момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складав тридцять днів від дати отримання позичальником кредитного траншу. Відповідно до умов договору, дисконтний період кредитування – період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші у межах встановленого кредитного ліміту, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору. Тобто, це лише період користування кредитними коштами в межах якого позичальник має право отримати додаткові кредитні транші, а не строк кредитування, як помилково вважає відповідач. Згідно п. 11.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. Пунктом 7.3 договору визначено, що кінцева дата повернення (виплати) кредиту – 07 квітня 2030 року. Тому відсотки нараховані в межах строку кредитування та у відповідності до умов укладеного договору.

При цьому заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги щодо поширення на відповідача пільг, передбачених частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що провадження у справі було відкрито Глухівським міськрайонним судом Сумської області 02 лютого 2026 року. В ухвалі про відкриття провадження відповідачу було визначено п`ятнадцятиденний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву, а справу постановлено розглядати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Водночас матеріали справи не містять відомостей щодо отримання вказаної ухвали відповідачем. Наявний в матеріалах справи лист – роздруківка (а.с. 122) не є належним підтвердженням отримання ОСОБА_1 ухвали суду про відкриття провадження у справі, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо його звернення до суду з наданням відповідної електронної адреси.

Представник відповідача отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 24 лютого 2026 року і 05 березня 2026 року, тобто протягом п`ятнадцяти днів з дня її отримання, подав до суду клопотання, в якому зазначав про проходження відповідачем військової служби з наданням відповідних доказів (довідки).

Суд першої інстанції, ухваливши оскаржуване рішення 03 березня 2026 року, не надавши можливості стороні відповідача реалізувати своє право на подання відзиву на позов, був позбавлений можливості дослідити та надати оцінку доказам щодо перебування відповідача на військовій службі, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У зв`язку з цим апеляційний суд вважає за необхідне прийняти та дослідити направлену представником відповідача до суду першої інстанції 05 березня 2026 року довідку про проходження останнім військової служби.

Так, згідно з довідкою НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 08/4153-25 вих від 08 грудня 2025 року, ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України і з 17 липня 2024 року по цей час (тобто станом на 08 грудня 2025 року) є військовослужбовцем НОМЕР_2 прикордонного загону (військової частини НОМЕР_3 ) АДРЕСА_1 .

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Таким чином, станом на день укладення договору кредитної лінії (08 березня 2025 року) і протягом всього періоду нарахування відсотків (з 08 березня 2025 року по 03 жовтня 2025 року) відповідач був військовослужбовцем і на нього поширюються відповідні пільги, передбачені вище вказаними нормами закону. Отже проценти за користування кредитом за цей період не повинні були нараховуватися, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 18515,48 грн процентів.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача комісії в сумі 564,00 грн виходячи з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У цій справі установлено, що умовами пунктів 8.4 – 8.5 договору кредитної лінії від 08 березня 2025 року передбачена комісія за надання кредиту, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі першого траншу, яка становить 564,00 грн.

Аналіз вказаних пунктів договору свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця та/або посередника, або інших послуг, які пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та за які встановлена комісія у визначеному розмірі. Позивачем не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки пункти 8.4, 8.5 договору, якими установлений обов`язок позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними, апеляційний суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума загальна боргу підлягає зменшенню на суму комісії у розмірі 564 грн 00 коп.

Відтак, загальний розмір заборгованості за договором кредитної лінії №653099393 від 08 березня 2025 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 9400,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 367 ЦПК Україени).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України щодо стягуваної суми заборгованості та розміру судових витрат.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнутої з відповідача суми заборгованості, також необхідно змінити рішення в частині розподілу судових витрат.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то пропорційно до задоволеної частини позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 799 грн 63 коп. (2422,40 x 33,01%) та 990 грн 30 коп. (3000 x 33,01%) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2434 грн 14 коп. (3633,60 грн x 66,99%).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Осьмаковим Олександром Анатолійовичем, задовольнити частково.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03 березня 2026 року в частині суми заборгованості, яка підлягає стягненню за договором кредитної лінії та в частині судових витрат, змінити.

Перший – Третій абзаци резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії № 653099393 від 08 березня 2025 року у розмірі 9400 гривень 00 копійок та судові витрати у розмірі 1789 гривень 93 копійок.

В іншій частині позову відмовити».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2434 гривні 14 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: А.О. Замченко

О.М. Черних