Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №127/19284/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/19284/25

Провадження № 22-ц/801/1449/2026

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокуСправа № 127/19284/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Ходакової М. Г.

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за участі третьої особи без самостійних вимог – Вінницької міської ради, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, –

Встановив

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Вказала, що вона набула права власності на 7/25 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , до неї перейшло право користування земельною ділянкою на якій розміщена її частка житла, яка необхідна для обслуговування, однак, земельна ділянка, яка знаходиться під житловим будинком не була поділена між позивачем та відповідачами в порядку передбаченому чинним законодавством України, а також між цими особами не був встановлений порядок користування нею. У з`вязку із викладеним , просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою, кадастровий номер 05101000000:03:007:0404, що розташована по АДРЕСА_1 , загальною площею 1000 кв.м., між ОСОБА_1 та іншими співвласниками житлового будинку. Виділити ОСОБА_1 у користування земельну ділянку, яка складає 7/25 частини земельної ділянки, що поребуває у користуванні співвласників житлового будинку, АДРЕСА_1 і яка необхідна для обслуговування її частини будинку.

У суді першої інстанції представник ОСОБА_1 – адвокат Тунік Ю.М. заявив клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи, в якому просив суд призначити будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ), на вирішення якої поставити такі питання: щодо визначення варіантів користування земельної ділянкою загальною площею 1 000 кв. м., яка закріплена за будинком садибного типу з прибудовами та господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та іншими співвласниками відповідно до їх часток у житловому будинку.

Представник ОСОБА_6 – адвокат Шлапак В.С. підтримав вищезазначене клопотання, проте просив поставити на вирішення судової будівельно-технічної експертизи питання щодо визначення варіантів користування земельною ділянкою, загальною площею 1000 кв.м., що закріплена за будинком садибного типу з прибудовами та господарськими спорудами за вказаною адресоюміж ОСОБА_1 та іншими співвласниками відповідно до їх часток у житловому будинку, з урахуванням того, що частки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є спільними, оскільки вони є подружжям, а також з урахування того, що гараж, який в технічному паспорті 2019 року ,позначений літерами «п» та «П», як сарай та незавершене будівництво сараю, побудований ОСОБА_6 та перебуває в його користуванні.

Ухвалою Вінницького міського суду від 20.04.2026 року клопотання позивача задоволено, призначено у справі будівельно-технічну експертизу,на вирішення експерта поставлено таке питання: Які варіанти порядку користування земельною ділянкою, кадастровий номер 05101000000:03:007:0404, загальною площею 1 000 кв. м., на якій розташований житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , можливі відповідно до часток співвласників житлового будинку ОСОБА_1 – 7/25 частки, ОСОБА_2 – 9/100 частки, ОСОБА_3 – 7/100, ОСОБА_4 – 33/100 частки, ОСОБА_5 – 3/20 частки, ОСОБА_6 – 2/25 частки та вимог нормативно-правових актів? Запропоновані представником ОСОБА_6 , адвокатом Шлапаком В.С. питання – відхилено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить вищезазначену ухвалу скасувати ,а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказав, що суд відхилив уточнення його представника без належного і достатнього мотивування. Вказані уточнення були спрямовані виключно на врахування фактичних обставин, необхідних для проведення експертного дослідження та розроблення можливих варіантів порядку користування земельною ділянкою. Врахування факту користування ОСОБА_6 гаражем «П» та незавершеним будівництвом сараю «п» має істотне значення для проведення експертизи, оскільки такі споруди розташовані на спірній земельній ділянці та фактично використовуються відповідачем. Ігнорування цієї обставини при визначенні порядку користування земельною ділянкою може призвести до формального варіанту поділу, що не відповідатиме фактичному користуванню ділянкою, розміщенню будівель і споруд та може ускладнити або унеможливити доступ відповідача до гаража. Щодо об`єднання часток ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в один блок при розробленні варіантів користування земельною ділянкою, таке уточнення є технічно доцільним, оскільки відповідачі є подружжям та спільно користуються майном.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні ,перевіривши матеріали справи і оскаржувану ухвалу в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення , а ухвала - залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи ухвалу про призначення судової експертизи і відхиляючи запропоновані представником ОСОБА_6 уточнення до питання експерту, суд виходив із того, що гараж, який відповідач просив врахувати при проведенні експертизи, не має належних правовстановлюючих документів та є самочинним будівництвом у розумінні статті 376 ЦК України, а тому не може бути врахований при визначенні порядку користування земельною ділянкою. Крім того, суд не погодився із пропозицією враховувати спільність часток відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як подружжя, оскільки правовий режим особистої приватної власності та спільної сумісної власності є різним, а частка, набута у порядку спадкування, відповідно до вимог сімейного законодавства належить до особистої приватної власності.

Колегія суддів вважає ,що суд при призначенні судової експертизи вірно встановив обставини справи, які мають значення для її розгляду ,правильно застосував до них норми права ,внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання про призначення експертизи та відхилення уточнень, наданих представником відповідача ОСОБА_6 .

Доводи апеляційної скарги про те, що врахування факту користування ОСОБА_6 гаражем «П» та незавершеним будівництвом сараю «п» має істотне значення для проведення експертизи, оскільки такі споруди розташовані на спірній земельній ділянці та фактично використовуються відповідачем, а ігнорування цієї обставини при визначенні порядку користування земельною ділянкою може призвести до формального варіанту поділу, що не відповідатиме фактичному користуванню ділянкою, розміщенню будівель і споруд та може ускладнити або унеможливити доступ відповідача до гаража не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За змістом частини 2, 3 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч.1-2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2026 року у справі № 463/1367/20 дійшов висновку, що за змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов. Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту. Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15.

Як вбачається з схеми розташування будівель та споруд по АДРЕСА_1 на земельній ділянці за вказаною адресою розташований житловий будинок «А», прибудови «А1», «А2», «А3», «а1», «а6», «а8»; тамбури «а», «а3», «а10»; веранди «а4», «а9», гараж «Д»; літня кухня «д»; сараї «П», «С», «У», «Н», «Ж», убиральні «О», «Т», «У», фундамент «Ф», огорожа №1 та зокрема незавершене будівництво сараю «п».

Окрім того, згідно примітки до вищезазначеної схеми, документ, що підтверджує прийняття до експлуатації зведення прибудови, зокрема сараю «П» та незавершеного сараю «п» - відсутні.

За таких обставин сарай «П» та незавершене будівництво сараю «п» мають ознаки самочинного будівництва у розумінні ст. 376 ЦК України та при цьому факт відсутності правовстановлюючих документів та таке майно не заперечується ОСОБА_6 . Відповідно до ч.2 с. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на таке майно. Отже, сам по собі факт фактичного користування зазначеними об`єктами не створює для ОСОБА_6 будь-яких майнових прав на них та не може бути підставою для врахування таких об`єктів при визначенні варіантів користування земельною ділянкою. Крім того, предметом призначеної судом земельно-технічної експертизи є визначення можливих варіантів порядку користування земельною ділянкою відповідно до часток співвласників житлового будинку та вимог нормативно-правових актів. Включення до предмета дослідження самочинно збудованих об`єктів фактично призвело б до врахування прав та інтересів ОСОБА_6 щодо майна, правовий статус якого не визначений у встановленому законом порядку, що виходить за межі предмета спору та суперечить положенням ст. 376 ЦК України і правовим висновкам Верховного Суду щодо неможливості надання правового значення самочинному будівництву як об`єкту права власності.

Доводи апеляційної скарги про те, що об`єднання часток ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в один блок при розробленні варіантів користування земельною ділянкою є технічно доцільним, оскільки відповідачі є подружжям та спільно користуються майном, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1. ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як вбачається з технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 має у власності 2/25 частки власності вказаного будинку. (а.с.10)

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (будинок по АДРЕСА_1 ) ОСОБА_5 має у власності 3/20 частки власності такого будинку. Підставою для реєстрації є свідоцтво про право на спадщину, серія 2833, від 05.04.2024 року. (а.с.131 – зворот).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 належить 2/25 частки житлового будинку, тоді як ОСОБА_5 є власником 3/20 частки цього ж будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія 2833, від 05.04.2024 року. Таким чином, частка ОСОБА_5 набута в порядку спадкування та відповідно до вимог ст. 57 СК України є її особистою приватною власністю, а не об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Сам факт перебування сторін у шлюбі та спільного користування майном не змінює правового режиму належних їм часток та не є підставою для їх об`єднання при визначенні порядку користування земельною ділянкою. Встановлення такого порядку має здійснюватися відповідно до належних кожному співвласнику часток у праві власності на житловий будинок, а не виходячи із існуючих на час розгляду справи сімейних відносин між окремими співвласниками. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у включенні до питання експерту вказівки щодо врахування часток ОСОБА_6 та ОСОБА_5 як спільних.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 є непереконливими і такими, що підлягають відхиленню, а оскаржувана ухвала суду, яка постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права , підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати в суді апеляційної інстанції необхідно залишити за апелянтом ОСОБА_6 ..

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384, ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: В.В. Оніщук

В.П. Рибчинський