Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №562/3160/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

___________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Рівне

Справа № 562/3160/25

Провадження № 33/4815/146/26

Суддя Рівненського апеляційного суду - Збитковська Т.І.

з участю:

захисника - адвоката – Чоланюка С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Чоланюка С. Ю. на постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2025 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 130, ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

В апеляційній скарзі захисник Редька В.В. зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв`язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.

Стверджує, що у діях ОСОБА_1 не було умислу на залишення місця ДТП, оскільки її учасники працівників поліції не викликали, адже в результаті ДТП тілесних ушкоджень ніхто не отримав, а пошкодження транспортних засобів виявилися незначними. Відтак, своїм правом на виклик працівників поліції ніхто не скористався.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 був впевнений, що не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, і обов`язок дотримання п. 2.10.є ПДР України у нього відсутній.

Крім цього, на думку апелянта, працівниками поліції порушено порядок огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, адміністративні матеріали оформленні неналежним чином, оскільки у протоколі відсутні відомості, що він вживав алкогольні напої після ДТП, а поліцейським було запропоновано пройти огляд після фактичного складання відносно нього протоколу за ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, а тому його необґрунтовано притягнуто до відповідальності.

Просить скасувати постанову місцевого суду, винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі за ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Заслухавши доводи апелянта на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи й викладене в апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 20.09.2025 року близько 16:15 год. на автодорозі Т1820 1 км. 120 м. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Рено Кенго р.н. НОМЕР_1 , при зустрічному роз`їзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем Мерседес В150 р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалася назустріч. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які повністю узгоджуються між собою, та ним не заперечується.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №459932 від 20.09.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , будучи причетним до ДТП, яке мало місце 20.09.2025 року близько 16:15 год. на автодорозі Т1820 1 км. 120 м., залишив місце пригоди.

Крім цього, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №459963 від 20.09.2025 року вбачається, що 20.09.2025 року в селищі Квасилів по вул. Залізничній 29 водій ОСОБА_1 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. На визначення стану алкогольного сп`яніння після вчинення ДТП за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820 та у медичному закладі відмовився.

Згідно вищеописаних протоколів, ОСОБА_1 інкримінується порушення п.п. 2.10(є), 2.10(а) ПДР України та вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Разом з цим, апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП.

У ході судового провадження справи сторона захисту доводила, що на місце ДТП працівники поліції не викликалися, оскільки її учасники узгодили, що ОСОБА_1 добровільно відшкодує збитки після того, як буде визначена їх вартість. Рішення про виклик поліції на місце ДТП ОСОБА_2 прийняла після того, як ОСОБА_1 поїхав.

Дані обставини узгоджуються зі змістом нотаріально засвідченої заяви потерпілої ОСОБА_2 від 23.10.2025 року та були підтверджені нею в судовому засіданні місцевого суду.

З наявного у матеріалах справи відеозапису вбачається, що у ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 наводив аналогічні пояснення та вважав, що правомірно залишив місце ДТП, оскільки погодився добровільно відшкодувати потерпілій завдану шкоду.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

Згідно п.п. 2.10.а, 2.10(є) Правил дорожнього руху, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатись на місці пригоди та до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Об`єктом адміністративного проступку, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні (формальний склад).

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.

За змістом диспозиції ст. 122-4 КУпАП, передбачене нею адміністративне правопорушення може бути вчинено лише умисно, оскільки особа, яка його вчиняє, усвідомлює протиправний характер своєї дії, передбачає її шкідливі наслідки і бажає їх або свідомо допускає настання цих наслідків.

Натомість, матеріали даної справи не містять доказів, що ОСОБА_1 , залишаючи місце ДТП, усвідомлював протиправний характер своїх дій та вчинив їх з метою приховати обставини ДТП, у тому числі, факт керування у стані сп`яніння, і уникнути від відповідальності.

Враховуючи, що обставини відшкодування шкоди, завданої ДТП, були урегульовані її учасниками на місці зіткнення автомобілів, що було підтверджено ними під час судового розгляду даної справи, обидва учасники ДТП залишили місце події за обопільною згодою, відсутні підстави для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, адже останній залишив місце ДТП за відсутності протиправного умислу на це, та за згоди іншого її учасника.

За таких обставин не було у ОСОБА_1 й обов`язку дотримуватися п. 2.10(є) Правил дорожнього руху, а тому його дії не можуть бути кваліфіковані за ч. 4 ст. 130 КУпАП.

Протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП, складені відносно ОСОБА_1 , не можуть бути визнані належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони не є самостійним беззаперечними доказами, а обставини, викладені у них, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП, належними та допустимими доказами не доведена, а обставини, зазначені у протоколах, "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням наведеного, постанова місцевого суду підлягає до скасування з винесенням нової постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, із закриттям провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП за минуванням строків притягнення до відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, та закриттям провадження у справі за ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись п.п. 1, 7 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Чоланюка С.Ю. задовольнити.

Постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2025 року скасувати.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського

апеляційного суду Т.І.Збитковська