Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №607/9257/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 Справа №607/9257/26 Провадження №1-кп/607/1459/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12026211040000402, дані про яке 06 березня 2026 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Осівці Чортківського (Бучацького) району Тернопільської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_1 , із вищою освітою, непрацюючої, розлученої, раніше не судимої, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника обвинуваченої ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 у ОСОБА_3 в ході розмови із ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від нього за вплив на працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) для вирішення питання щодо усунення порушення правил військового обліку (не прибуття за повісткою ТЦК та СП) ОСОБА_6 , а саме зняття останнього з «розшуку».

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на особисте збагачення, переслідуючи корисливий мотив, 04.03.2026 близько 17 год. 00 хв. ОСОБА_3 під час розмови із ОСОБА_6 запропонувала останньому вирішити питання щодо усунення порушення правил військового обліку, а саме зняття з «розшуку», для чого йому необхідно передати грошові кошти у сумі 3000 доларів США.

10.03.2026 близько 12 год. 10 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу будинку №19 за адресою: м. Тернопіль, б-р. Т. Шевченка, зустрілася із ОСОБА_6 , де в ході спілкування одержала від нього грошові кошти у сумі 2560 євро, що еквівалентно 3000 доларів США (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України станом на 10.03.2026 становило 129 825,79 гривень), як неправомірну вигоду для себе за вплив на працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) для вирішення питання щодо усунення порушення правил військового обліку ОСОБА_6 , а саме зняття останнього з «розшуку».

За таких обставин, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, визнала повністю та підтвердила зазначені в обвинувальному акті обставини його вчинення. Показала, що 04.03.2026 близько 17 год. 00 хв. під час розмови із ОСОБА_6 вона запропонувала йому вирішити питання щодо усунення порушення правил військового обліку, а саме зняти його з «розшуку», за грошові кошти у сумі 3000 доларів США. Також зазначила, що 10.03.2026 близько 12 год. 10 хв. вона, перебуваючи поблизу будинку №19 в м. Тернопіль, б-р. Т. Шевченка, зустрілася із ОСОБА_6 , після чого в ході спілкування одержала від нього грошові кошти у сумі 2560 євро як неправомірну вигоду для себе за вплив на працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) для вирішення питання щодо усунення порушення ОСОБА_6 правил військового обліку шляхом зняття його з «розшуку». В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 щиро розкаялася у вчиненому.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої ОСОБА_3 та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченої, а також документів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат. При цьому суд з`ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту обставин, які ніким не оспорюються, з`ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, допитавши обвинувачену ОСОБА_3 та дослідивши документи, які характеризують особу обвинуваченої, а також стосуються речових доказів та процесуальних витрат, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах, доведена повністю та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З урахуванням наведених положень законодавства, при призначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченою кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 4 ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , згідно з п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , згідно з положеннями ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд враховує особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, за місцем проживання характеризується позитивно.

Санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_3 вчинила умисне корупційне кримінальне правопорушення, пов`язане з одержанням неправомірної вигоди для себе в розмірі 2560 євро, що еквівалентно 129 825,79 гривень у відповідності до офіційного курсу гривні до іноземної валюти (євро), встановленого Національним банком України станом на 10.03.2026, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

З огляду на викладене, суд у даному конкретному випадку констатує наявність підстав для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням положень ч. 2 ст. 53 КК України у виді штрафу в розмірі 7700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 130 900 гривень.

При цьому суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3 за вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, іншого, передбаченого санкцією вказаної частини статті покарання, а саме у виді позбавлення волі, оскільки таке у даному випадку буде явно несправедливим через надмірну суворість.

На думку суду, покарання у виді штрафу у даному випадку буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, в тому числі корупційних кримінальних правопорушень, забезпечує співрозмірність діяння та кари, а також не суперечить таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Під час судового розгляду захисник обвинуваченої ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_5 , посилаючись на скрутне матеріальне становище обвинуваченої, просив суд у разі призначення покарання у виді штрафу, розстрочити його виплату строком на 3 місяці.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

За наведеного та враховуючи майновий стан обвинуваченої ОСОБА_3 , яка на даний час ніде не працює, а також те, що призначена ОСОБА_3 даним вироком сума штрафу, є достатньо великою в порівнянні зі встановленою в Україні мінімальною заробітною платою, суд, відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України, вважає необхідним призначити штраф, розстрочивши його виплату рівними частинами на строк 3 місяці.

За змістом статей 369, 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення, в тому числі запобіжних заходів до набрання вироком законної сили, та мотиви його ухвалення.

Враховуючи, що на даний час у цьому кримінальному провадженні відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, застосований відносно обвинуваченої ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.03.2026 у справі №607/5318/26 запобіжний захід у вигляді застави слід скасувати після набрання вироком законної сили.

Від заставодавця ОСОБА_7 до суду надійшло клопотання про повернення внесеної ним у даному кримінальному провадженні за обвинувачену ОСОБА_3 суми застави у розмірі 166 400 гривень на його картковий рахунок за № НОМЕР_2 .

При вирішенні вказаного клопотання суд враховує положення ч. 11 ст. 182 КПК України, згідно з якими застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Судом встановлено, що 12.03.2026 заставодавцем ОСОБА_7 було внесено на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в Тернопільській області, код отримувача: 26198838, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, рахунок отримувача UA738201720355269001500003454, грошові кошти у сумі 166 400 гривень згідно з ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.03.2026 у справі №607/5318/26 за обвинувачену ОСОБА_3 , що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «Ощадбанк» №8 від 12.03.2026.

Враховуючи викладене, а також те, що підстав для звернення внесеної за обвинувачену ОСОБА_3 застави в дохід держави судом не встановлено, сума застави підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили.

Питання щодо майна, на яке накладено арешт у межах даного кримінального провадження, слід вирішити у відповідності до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 182, 336, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, ст. 53 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та призначити їй покарання із застосуванням положень ч. 2 ст. 53 КК України у виді штрафу в розмірі семи тисяч семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 130 900 (сто тридцять тисяч дев`ятсот) гривень.

На підставі ч. 4 ст. 53 КК України, виплату призначеного цим вироком штрафу розстрочити ОСОБА_3 рівними частинами на 3 (три) місяці, зі сплатою щомісячно по 43 633 (сорок три тисячі шістсот тридцять три) гривні 34 копійки, починаючи з дня набрання вироком суду законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами вона зобов`язана сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду, а також про сплату відповідної частини штрафу вона має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.

Запобіжний захід, застосований до обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді застави, після набрання вироком законної сили - скасувати.

Клопотання заставодавця ОСОБА_7 про повернення йому внесеної за обвинувачену ОСОБА_3 суми застави – задовольнити. Заставу, внесену 12.03.2026 ОСОБА_7 згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки АТ «Ощадбанк» №8 від 12.03.2026 в розмірі 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень на рахунок ТУ ДСА України в Тернопільській області, код отримувача: 26198838, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, рахунок отримувача UA738201720355269001500003454, після набрання вироком законної сили - повернути заставодавцю ОСОБА_7 .

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, після набрання вироком законної сили, скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.03.2026 у справі №607/5537/26 на: 24 купюри номіналом 100 євро із єдиним серійним номером VA3458309978 (несправжні імітаційні засоби), які належать 6 відділу 6 управління ДВКР СБ України та поміщено до спец-упакування №CRI1140824; грошові кошти в сумі 100 (сто) євро номіналом по 50, із наступною серією та номером: VB8824731913(731913), UA1495221861(221861), які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та поміщено до спец-упакування №CRI1140825; грошові кошти в сумі 60 (шістдесят) євро номіналом по 20, із наступною серією та номером: MX0307296672(296672), EM0890337868(337868), WM0254854375(854375), які належать ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та поміщено до спец-упакувань №CRI1140823 та №CRI1140825; мобільний телефон марки «Apple» моделі «Iphone 13», який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та поміщено до спец-упакування №CRI1140795.

На підставі ч. 9 ст. 100 КПК України, після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме:

- 24 купюри номіналом 100 (сто) євро із єдиним серійним номером VA3458309978 (несправжні імітаційні засоби), які згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення №016638 поміщено у сейф-пакет №6725286 та передано на зберігання в кімнату речових доказів Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області – знищити;

- грошові кошти в сумі 100 (сто) євро (2 купюри номіналом по 50 євро кожна) із наступною серією та номером: VB8824731913(731913) та UA1495221861(221861), які згідно з актом прийому-передачі майна на зберігання №410 від 20.04.2026 передані на зберігання в АТ КБ «ПриватБанк» та грошові кошти в сумі 60 (шістдесят) євро (3 купюри номіналом по 20 євро кожна) із наступною серією та номером: MX0307296672(296672), EM0890337868(337868) та WM0254854375(854375), які згідно з актом прийому-передачі майна на зберігання №414 від 23.04.2026 передані на зберігання в АТ КБ «ПриватБанк» - повернути ОСОБА_6 ;

- мобільний телефон марки «Apple» моделі «Iphone 13», який згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення №016639 поміщено у сейф-пакет №ICR0014034 та передано на зберігання в кімнату речових доказів Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області – повернути ОСОБА_3 .

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, стягнути з ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення судових технічних експертиз документів від 27.03.2026 №СЕ-19/120-26/3419-ДД в розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок; від 09.04.2026 №СЕ-19/120-26/3408-ДД в розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок; від 10.04.2026 №СЕ-19/120-26/3394-ДД в розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий суддяОСОБА_1