Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №595/491/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/491/26

Провадження № 2-а/595/67/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026 місто Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Созанської Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої Н.В.,

представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Богдан Володимирович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., подав до суду позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № R479145по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП від 14 квітня 2026 року.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 № R479145від 14 квітня 2026 року на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП в розмірі 17000 грн. В обґрунтування позову вказано, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 нібито не став на військовий облік за новою адресою, чим порушив вимоги статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При цьому, у самій постанові зазначено зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 . Водночас у постанові взагалі не конкретизовано, яку саме адресу відповідач вважає новою, та коли саме, на думку відповідача, відбулася зміна місця проживання позивача. Зазначена постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки не містить належної конкретизації фактичних обставин інкримінованого правопорушення, не розкриває його об`єктивної сторони та не містить посилань на належні й допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт вибуття позивача до іншого місця проживання, зміну адреси його реєстрації чи декларування, а також факт невиконання ним обов`язку щодо перебування на військовому обліку саме за новим місцем проживання.

Із зазначених у позові обставин ОСОБА_1 просить суд: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 № R479145від 14 квітня 2026 року та закрити провадження у справі.

Ухвалою судді від 21 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ковалівський Б.В., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

29 квітня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити повністю. Відзив мотивованим тим, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 29 січня 2026 року, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Проте, з наданої самим позивачем копії витягу з реєстру територіальної громади, вбачається, що позивач має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 . Зареєстроване місце проживання позивача відноситься, згідно територіального розподілу повноважень, до відання ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ). Відповідно до норм законодавства, військовозобов`язаний повинен перебувати на військовому обліку у відповідному ТЦК та СП за місцем свого зареєстрованого/задекларованого місця проживання. Тобто, позивач, не став на військовий облік військовозобов`язаних за місцем свого зареєстрованого/задекларованого місця проживання, чим допустив порушення правил військового обліку, законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач самостійно подав заяву через електронний кабінет військовозобов`язаного в додатку “Резерв+” про визнання вчинення правопорушення, згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності 14 квітня 2026 року. Керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах повноважень розглянуто справу про адміністративне правопорушення та встановлено, що позивач перебуває на військовому обліку не за своїм зареєстрованим місцем проживання, чим допустив порушення правил військового обліку та законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. З урахуванням поданої позивачем заяви про не оспорювання правопорушення, 14 квітня 2026 року було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Шляхом інформаційної взаємодії між АІКС "Оберіг" та додатку "Резерв+" вказана постанова була направлена до особистого електронного кабінету позивача. Таким чином, постанова № R479145 від 14 квітня 2026 року винесена на законних підставах та не підлягає скасуванню. На підтвердження надано відомості з ЄДРПВР.

11 травня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» представником позивача, адвокатом Ковалівським Б.В. подано відповідь на відзив, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст. 44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив), в яких він вказує, що здоводами відзиву позивач не погоджується, вважає їх необґрунтованими, формальними та такими, що не спростовують викладених у позовній заяві обставин. Відзив відповідача переважно складається із загального цитування норм Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Порядку № 1487, КУпАП та інших нормативних актів. Однак саме по собі цитування законодавства не є доказом того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення. Предметом доказування у цій справі є не загальна наявність у громадян України обов`язку щодо військового обліку, а конкретні фактичні обставини: чи змінював позивач місце проживання, коли саме це відбулося, яка саме адреса була попередньою, яка адреса стала новою, з якого моменту у позивача виник обов`язок стати на військовий облік за новим місцем проживання, чи був цей обов`язок ним порушений, якими належними та допустимими доказами це підтверджується. Жодної відповіді на ці питання відзив не містить. Навпаки, у самому відзиві відповідач фактично підтверджує обставини, на які посилається позивач. Відповідач зазначає, що з наданої позивачем копії витягу з Реєстру територіальної громади вбачається, що позивач має зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 , а вказане місце проживання відноситься до відання ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 . Тобто відповідач сам визнає, що зареєстроване місце проживання позивача знаходиться саме на території, яка належить до відання структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому відповідач не наводить жодного доказу того, що ОСОБА_1 змінював зареєстроване місце проживання, вибував до іншого населеного пункту, реєструвався за іншою адресою чи мав будь-яку іншу «нову адресу», про яку йдеться в оскаржуваній постанові. Сам по собі запис у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не є достатнім доказом вини особи. Відповідач мав надати суду не лише загальне посилання на реєстрову інформацію, а й первинні документи, на підставі яких до такого реєстру були внесені відповідні відомості, а також докази того, що саме ці відомості підтверджують наявність події та складу адміністративного правопорушення. У відзиві таких доказів не наведено. Доводи відповідача про визнання позивачем правопорушення та згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. За таких обставин відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 не спростовує доводів позову, не підтверджує правомірності оскаржуваної постанови та не містить належних підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ухвали суду від 28 травня 2026 року зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 надати суду належним чином засвідчену копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

01 червня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання ухвали суду від 28 травня 2026 року надано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а саме: постанови №R479145 від 14 квітня 2026 року; заяви ОСОБА_1 від 14 квітня 2026 року; інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких було зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 змінив адресу проживання та не став на військовий облік за новою адресою.

08 червня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_3 на виконання ухвали суду від 04 червня 2026 року надано інформацію, про те, що в оскаржуваній постанові позивачу інкримінується порушення правил військового обліку, що полягало в не постановці на військовий облік за адресою місця проживання. Відповідно до Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку №1487), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 1) перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання – у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів – у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад. Відповідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , маючи зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Тобто, позивач повинен перебувати на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ). Проте, позивач для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 не прибув та продовжує перебувати на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 - не за місцем свого проживання, чим порушив правила військового обліку та вимоги Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”. До пояснень представник відповідача долучає копію облікової картки позивача.

09 червня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» представником позивача, адвокатом Ковалівським Б.В. подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що позивачу інкриміноване порушення правил військового обліку є необґрунтованим, оскільки ґрунтується не на фактичній зміні ним місця проживання, не на його заяві про взяття на військовий облік в іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а виключно на внутрішній зміні облікових даних, яка була здійснена без його участі та без належного повідомлення. ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після надходження відповіді на ухвалу суду про витребування доказів позивач оновив свої дані у застосунку «Резерв+» та лише тоді виявив, що в електронних облікових даних він відображений як такий, що перебуває на військовому обліку безпосередньо у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з тим, позивач на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 не ставав, відповідної заяви не подавав, місце проживання не змінював, жодних документів про зняття його з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та взяття на облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 не отримував. Про таку зміну облікових даних йому не було відомо, а тому вона не може свідчити про наявність з його боку винної протиправної поведінки чи порушення правил військового обліку. При цьому, позивач жодних заяв про зняття з військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 не подавав, заяв про взяття на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 не подавав, адреси місця проживання не змінював, до іншої адміністративно-територіальної одиниці для проживання не вибував та не вчиняв жодних дій, які могли б свідчити про добровільну зміну місця військового обліку. Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 нібито «не став на військовий облік за новою адресою» з посиланням на ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Тобто зміст постанови зводиться до твердження про те, що позивач змінив місце проживання, прибув за новою адресою та після цього не став на військовий облік у встановлений законом

строк. Водночас у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач змінював місце проживання, вибував із попереднього місця проживання, прибував за новою адресою або мав нову адресу, у зв`язку з якою в нього виник обов`язок стати на військовий облік в іншому ТЦК та СП. Так, ст. 37 цього Закону регулює питання взяття на військовий облік, зняття з військового обліку та виключення з нього. Зокрема, взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають особи, які прибули з інших місцевостей України або з-за кордону на нове місце проживання. Отже, закон прямо пов`язує необхідність взяття на військовий облік за новим місцем саме з фактом прибуття особи до нового місця проживання. Крім того, ч. 3 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлює, що призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 змінював місце проживання, вибував із попереднього місця проживання, прибував за новою адресою або подавав будь-які заяви про зміну місця військового обліку. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що позивач був взятий на військовий облік 22 травня 2006 року у ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 , тобто за місцем свого проживання. Подальше відображення його на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 саме по собі не підтверджує факту зміни місця проживання та не доводить порушення позивачем ст. 37 Закону. Сам по собі факт відображення в електронних даних іншого ТЦК та СП не підтверджує події адміністративного правопорушення. Відомості Реєстру можуть змінюватися на підставі інформаційної взаємодії, дій органів ведення Реєстру, внутрішнього уточнення облікових даних або внесення змін відповідальними посадовими особами. Однак, такі технічні або організаційні дії органу влади не створюють для особи адміністративної відповідальності, якщо відсутні докази її власної протиправної поведінки. Відповідач фактично ототожнює внутрішній стан облікових даних із порушенням з боку позивача. Такий підхід є неправильним. Для притягнення особи до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП необхідно довести не лише факт існування певного запису в Реєстрі, а конкретну дію або бездіяльність особи, яка порушує визначені законом правила військового обліку. У даному випадку відповідач мав довести, зокрема: що позивач змінив місце проживання; що позивач прибув до нового місця проживання; що з цієї дати у нього виник семиденний строк для взяття на військовий облік; що позивач був обізнаний або повинен був бути обізнаний про необхідність вчинення відповідної дії; що позивач без поважних причин не виконав цей обов`язок; що саме бездіяльність позивача, а не внутрішні дії ТЦК та СП, спричинила невідповідність у військово-облікових даних. Жодної із зазначених обставин відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив. Якщо позивач не змінював місце проживання, не звертався із заявою про зміну місця військового обліку, не знав про внутрішнє переміщення його облікових даних та виявив це лише після оновлення інформації у «Резерв+», то відсутні підстави стверджувати, що він умисно або з необережності порушив правила військового обліку. Постанова ґрунтується на припущенні, що позивач мав вчинити певні дії, однак не містить належного обґрунтування, коли саме у нього виник такий обов`язок, у зв`язку з якою конкретною зміною місця проживання, яким документом це підтверджується та яким чином позивач був повідомлений про зміну місця військового обліку. За відсутності доказів зміни позивачем місця проживання, доказів його заяви про зміну місця військового обліку, доказів належного повідомлення про зміну облікових даних та доказів винної поведінки позивача, постанова не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та пропорційності. Фактично у даному випадку має місце ситуація, коли особу притягнуто до відповідальності за наслідки дій або помилок органу ведення військового обліку. Однак, особа не може нести адміністративну відповідальність за внутрішнє переміщення її облікових даних між підрозділами ТЦК та СП, якщо таке переміщення відбулося без її заяви, без її участі, без зміни місця проживання та без належного повідомлення. Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Відповідач не довів наявності обов`язку, який позивач нібито порушив, не довів факту зміни місця проживання, не довів вини позивача та не підтвердив правомірності прийнятої постанови належними і допустимими доказами.

Представник позивача, адвокат Ковалівський Б.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Будучи належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з`явилася, проте у відзиві на позовну заяву просила суд справу розглядати без участі представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 6 КАС України суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стоїть на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 29 січня 2026 року, що підтверджується обліковою карткою. Рішенням Р(М) ВЛК від 29 січня 2026 року на підставі протокол № 2026-0129-1156-0415-0 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 визнаний придатним. За даними відмітки про взяття, зняття або виключення з обліку слідує, що позивача взято на військовий облік 22 травня 2006 року у ІНФОРМАЦІЯ_9 ( ОСОБА_3 ), та з 29 січня 2026 року взято на облік у ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади Бучацької територіальної громади № 2026/006071681, сформованого 16 квітня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 1989 року.

14 квітня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 винесено постанову № R479145по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн.

Із постанови слідує, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чим допустив порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210 КУпАП, на нього накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Згідно заяви від 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнає вчинення ним адміністративного правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за його відсутності.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів в частині відомостей про справи про адміністративні правопорушення, по справі № F4224416 стосовно ОСОБА_1 за ст. 210 КУпАП, 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 подано заяву, 14 квітня 2026 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 винесено постанову № R479145.

За правилами ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

З 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває на теперішній час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Перелік осіб, які підлягають взяттю на військовий облік, наведений у ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджені постановою Кабінету Міністрів України віл 30 грудня 2022 року № 1487.

Частиною 3 статті 210 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку вчинене в особливий період та тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зазначена норма КУпАП є бланкетною, тому для того, щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.

Лише підтвердження усіх зазначених вище обставин може мати наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані зокрема:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону № 2232-ХІІ визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних, зокрема: військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання (абзац п`ятий).

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Таким чином, військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Відповідно до ч. 11 ст. 38 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Отже, військовозобов`язані в разі зміни адреси місця проживання (перебування), зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку.

Пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок №1487) визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».

Пунктом 23 Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Пунктом 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який є Додатком 2 до Порядку № 1487 (далі - Правила військового обліку), визначено зокрема, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

За таких обставин, військовозобов`язані після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

З поданої відповідачем облікової картки встановлено, що з 29 січня 2026 року позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , як військовозобов`язаний.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади Бучацької територіальної громади № 2026/006071681, сформованого 16 квітня 2026 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 1989 року.

При цьому, відповідачем до поданого відзиву не надано доказів про зміну місця проживання позивача та порушення ним правил військового обліку.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, у справі № 357/10134/17 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.

Крім того, згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відтак, відповідач не подав до суду належних доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у порушенні правил військового обліку, вчиненого в особливий період, не довів правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Також слід зазначити, що доводи представника відповідача про правомірність оскаржуваної постанови у зв`язку з тим, що позивач визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки сам факт визнання особою своєї вини не може бути достатнім доказом правомірності прийнятого рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що при винесенні оскаржуваної постанови вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення № R479145від 14 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП слід скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № R479145від 14 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , реєстраційний номер облікової кратки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя: Л. І. Созанська