Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №595/598/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/598/26

Провадження № 1-кп/595/108/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2026 м. Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026211130000092 від 17 квітня 2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця, учасника бойових дій, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2023 року ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та перебуваючи у с. Білогорівка Луганської області (більш точних обставин, місця та часу досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, всупереч положенням постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 24 січня 1995 року, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробника для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї, або вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України № 662 від 21 серпня 1998 року, шляхом привласнення, незаконно придбав корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 та запал УЗРГМ-2, які в конструктивному поєднанні являються оборонною осколковою гранатою Ф-1, що є бойовим припасом, яку поклав у свій рюкзак та, не маючи відповідного передбаченого Законом дозволу (ліцензії) на придбання, носіння і зберігання бойових припасів, діючи із прямим умислом, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, почав незаконно перевозити без мети збуту, таким чином привіз її за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 . Про вказаний бойовий припас ОСОБА_4 правоохоронні органи не повідомив, для поставлення на облік у військову частину не здав, та зберігав в житловому будинку без мети збуту по місцю свого проживання.

Надалі, 16 квітня 2026 року приблизно о 22 год. 15 хв. ОСОБА_4 самостійно по місцю свого проживання у АДРЕСА_1 витягнув із схову житлового будинку оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 із запалом УЗРГМ-2 та пішов із нею до свого транспортного засобу, який на той час був припарковий на узбіччі неподалік його домогосподарства. У подальшому ОСОБА_4 , перебуваючи у салоні свого автомобіля марки «Volkswagen Vento», реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнавши її, таким чином привів у бойову готовність, підірвав ручну гранату та вискочив із транспортного засобу, в результаті чого пошкодив вказаний автомобіль. Внаслідок зриву гранати ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не отримав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ЦК України, види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом. Кримінальним законом слід вважати Кримінальний кодекс України. Частина 1 статті 263 КК України встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної), бойових припасів вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Враховуючи те, що спеціального закону, який регулює порядок придбання, зберігання та носіння зброї, вибухових припасів та вибухових речовин немає, дозвіл на володіння об`єктами, які обмежені в цивільному обороті, на законних підставах, фізичним особам - загального статусу, виданий бути не може.

Враховуючи наведене, ОСОБА_4 , не маючи будь-якого дозволу на такі дії, придбав, зберігав, носив бойовий припас, чим порушив вимоги п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901- VIII від 23 грудня 2015 року, Постанови Верховної Ради України за № 2471- XII від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року та Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 622 від 21 серпня 1998 року.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу (стаття 263 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3342-ІХ від 23.08.2023).

Обвинувачений ОСОБА_4 усудовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю згідно пред`явленого обвинувачення, щиро розкаявся. При цьому зазначив, що у березні 2023 року в с. Білогорівка Луганської області придбав корпус оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 та запал УЗРГМ-2, які після звільнення із військової служби перевіз у сумці та зберігав за місцем свого проживання. 16 квітня 2026 року увечері, після вживання алкоголю, витягнув із схову будинку гранату із запалом, сів у свій автомобіль, де привів гранату у бойову готовність, підірвав її та вискочив із транспортного засобу, внаслідок чого пошкодив автомобіль.

Обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу (стаття 263 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3342-ІХ від 23 серпня 2023 року).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, особу винного, те, що він раніше несудимий (вимога УІАП ГУНП в Тернопільській області № -47036-2026 від 17 квітня 2026 року), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (довідки №, № 643, 644, видані 17 квітня 2026 року КПК «Бучацька міська лікарня» Бучацької міської ради), за місцем проживання характеризується позитивно (характеристика № 49 від 17 квітня 2026 року, видана Бучацькою міською радою Чортківського району Тернопільської області), станом на час ухвалення вироку призваний на військову службу (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 3127 від 11 червня 2026 року «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період»), про вчинене ним кримінальне правопорушення органи поліції повідомив самостійно (рапорт старшого інспектора чергового відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНН в Тернопільській області ОСОБА_6 від 17 квітня 2026 року, згідно якого 16 квітня 2026 року о 22:19 надійшло повідомлення зі служби 102 від заявника ОСОБА_4 про те, що за вказаною адресою відбувся вибух гранати в автомобілі «Фольксваген Вента»).

До обставин, що пом`якшує покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд відносить з`явлення із зізнанням (про що свідчить вищеописаний рапорт старшого інспектора чергового відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНН в Тернопільській області ОСОБА_6 від 17 квітня 2026 року), щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, згідно п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Суд приймає до уваги те, що покарання є заходом примусу, від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а тому вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, у виді позбавлення волі.

Водночас, враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу винного, який повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та щиро розкаявся у вчиненому, що свідчить про усвідомлення ним протиправності свого діяння, а також наявність пом`якшуючих покарання обставин, наявність обтяжуючої покарання обставини, суд доходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ч. 1 ст. 75 КК України й звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком та покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов`язки, які, на думку, суду будуть необхідні і достатні для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ст. 174 КПК України підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 17 квітня 2026 року (справа № 595/492/26, провадження № 1-кс/595/173/2026).

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 в користь державного бюджету судові витрати за проведення судової вибухотехнічної експертизи.

Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, зважаючи на відомості про особу обвинуваченого, його процесуальну поведінку під час судового розгляду, те, що станом на час ухвалення вироку він призваний на військову службу, а також прийняте рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд вважає за доцільне скасувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, застосованого ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 17 квітня 2026 року (справа № 595/492/26, провадження № 1-кс/595/174/2026).

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід, застосований ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 17 квітня 2026 року (справа № 595/492/26, провадження № 1-кс/595/174/2026), - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області (справа № 595/492/26, провадження № 1-кс/595/173/2026) від 17 квітня 2026 року - скасувати.

Речові докази у справі:

- фрагменти уламків ймовірно ручної бойової гранати «Ф1» та фрагменти запалу з маркуванням "УРЗГМ 583 181-74», які було вилучено та поміщені у сейф-пакет №CRI та передано на зберігання у камеру зберігання речових доказів відділення поліції №2 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області, - знищити;

- автомобіль марки «VOLKSWAGEN VENTO», д.н.з. НОМЕР_1 , зеленого кольору, який на праві власності належить ОСОБА_4 , та який поміщено на арештмайданчик ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, – повернути ОСОБА_4 ;

- куртку, типу мультикам, зеленого кольору, яку поміщено в сейф-пакет №QHY0047583; штани, типу джинси, світло-голубого кольору, які поміщено в сейф-пакет № QHY0047584; мобільний телефон марки «Samsung А32», з ІМЕІ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , в якому знаходиться сім-карти ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , в червоному чохлі, який поміщено у сейф-пакет № PSP 1041191, які є власністю ОСОБА_4 та передані у камеру зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області, - повернути ОСОБА_4 .

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави витрати за проведення судової вибухотехнічної експертизи (висновок № СЕ-19/120-26/5275-ВТХ від 30 квітня 2026 року) в розмірі 9145 (дев`ять тисяч сто сорок п`ять) грн 84 коп.

Вирок ухвалений в нарадчій кімнаті і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Бучацький районний суд Тернопільської області. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому і прокурору. Захисник маєправо отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1