Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №758/14427/23 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14427/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

за участю :

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023100070002083 від 06.10.2023 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села міського типу Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області, громадянина України, офіційно працевлаштованого водієм, не одруженого, з неповною вищою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

встановив :

05.10.2023 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем «Isuzu HQR 70P», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався заднім ходом у житловій зоні, умовно від під?їзду №2 в бік під`їзду №1, по проспекту Правди, 3 в місті Києві.

В цей час в попутному напрямку із автомобілем «Isuzu HQR 70P», реєстраційний номер НОМЕР_2 рухалась пішохід ОСОБА_6 , яка умовно перебувала позаду автомобіля.

Використовувана ОСОБА_6 житлова зона - це дворова територія, де пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами та мають право здійснювати руху по проїзній частині.

Під час руху ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3(б), 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України:

- п.1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п.2.3(б): для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п.10.9: під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виразились в тому, що він, керуючи технічно-справним автомобілем, рухаючись по вищезазначеній проїзній частині, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, рухаючись заднім ходом не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_6 , яка перебувала на проїзній частині в житловій зоні позаду автомобіля. В результаті чого ОСОБА_4 задньою частиною керованого автомобіля здійснив контакт із задньою частиною тулуба пішохода ОСОБА_6 .

Місце вчинення дорожньо-транспортної пригоди - дворова територія проспекту Правди, 3, що територіально відноситься до Подільського району міста Києва.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи №042-1927-2023 від 17.11.2023, отримала наступні тілесні ушкодження:

«а) садно скронево ділянки праворуч;

б) забійно-рвана рана правого плеча в нижний третині по зовнішній поверхні;

в) закрита травма правого передпліччя: перелом променево та ліктьової кісток в дистальній третин.

Вказане тілесне ушкодження в пункті «в» відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров`я на строк понад 21 добу.

Виявлені ушкодження не мають ознак небезпеки для життя.»

Порушення вимог п.п. 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходиться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Своїми умисними діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, який керував транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесне ушкодження середньої тяжкості, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачне ч. 1 ст. 286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю. Вказав, що 05.10.2023 року, зранку, керуючи транспортним засобом марки «Isuzu HQR 70P», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по пр. Правди у міста Києва. Рухаючись заднім ходом зачепив потерпілу, не побачив, відразу викликав поліцію та швидку допомогу.

У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати. Цивільний позов визнав частково на суму матеріальної шкоди 3000 грн., оскільки потерпіла з 08.10.2023 року була переведена у інше відділення у зв`язку з інфарктом і шкода не обгрунтована, моральну не визнав, вважає що ОСОБА_7 вона не завдана. Вказав, що пропонував ОСОБА_7 за життя ОСОБА_6 відшкодовувати шкоду частинами, на що останній відмовився.

Потерпіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в процесі слухання справи померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть ОСОБА_6 07.05.2024 року, свідоцтво серії НОМЕР_3 . За заявою онука до справи як потерпілого було залучено ОСОБА_7 , який подав заяву про розгляд справи у його відсутності у зв`язку з проходження служби в ЗСУ.

Потерпілою ОСОБА_6 був поданий цивільний позов на суму 17 550 грн. 88 коп. матеріальної шкоди та 500 000 грн. моральної шкоди. Потерпілим ОСОБА_7 була подана заява про підтримання вказаного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненому кримінальному правопорушенні, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу винного. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, вони не викликають сумнівів у добровільності їх позицій. Судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд встановив, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, який керував транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, встановлено вчиненння кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

При визначенні виду та міри покарання, згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є не тяжким злочином, а також відомості, які характеризують особу обвинуваченого, який не одружений, працевлаштований, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, частково визнав цивільний позов, його особисте ставлення до вчиненого діяння.

З огляну на викладене, з урахуванням тяжкості вчиненого, конкретних обставин справи, з огляду на особу винного, приймаючи до уваги відношення останнього до вчиненого, наявності по справі обставини, що пом`якшує та обтяжує покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді штрафу із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суд переконаний, що саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Щодо заявлених потерпілим ОСОБА_7 позовних вимог суд зазначає наступне.

Так, згідно з приписами статті 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до вимог статті 129 КПК, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. При цьому згідно зі статті 374 КПК у вироку суду мають бути зазначені підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, мотиви прийнятого рішення та положення закону, яким керувався суд.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_6 померла. Потерпілим у кримінальному провадженні було визнано онука ОСОБА_7 , який написав заяву про підтримання позовних вимог ОСОБА_6 .

Вирішуючи питання цивільного позову суд зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували заподіяну саме ОСОБА_7 майнової шкоди на заявлену суму, оскільки відповідні документи на підтвердження такої шкоди було надано позивачкою ОСОБА_6 , яка померла, однак її смерть не пов`язана з неправомірними діями засудженого.

Також суд зазначив, що потерпілим всупереч частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК не надано доказів на підтвердження факту прийняття спадщини після смерті потерпілої ОСОБА_6 , а тому він обмежений в праві вимагати витрати, які понесла саме потерпіла.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку щодо відсутності належних доказів на підтвердження завданої саме потерпілому шкоди, яку засуджений повинен відшкодовувати. Оскільки посилання потерпілого на ті докази, які були надані саме потерпілою ОСОБА_6 , потерпілий ОСОБА_7 претендувати не може, а у нього є лише право доводити понесенні саме ним витрати, які підлягають відшкодуванню.

Також не доведено спричинення моральної шкоди, з урахуванням того, що ОСОБА_7 визнаний потерпілим у кримінальному провадженні вже після смерті ОСОБА_6 .

За таких обставин, цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Речові докази відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як встановлено судом, розмір витрат на залучення експертів, у зв`язку з проведенням судово-медичної експертизи №042-1927-2023 від 17.11.2023 року становить 2672,00 грн., судової автотехнічної експертизи - 1673, 00 грн.

Таким чином, до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави підлягають витрати за проведення вищезазначених експертиз в сумі 4 345 грн. 00 коп.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 4 000 грн. 00 коп. (чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), а саме 68000 грн. 00 коп. (шістдесят вісім тисяч грн. 00 коп.), з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один ) рік.

У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судових експертиз в сумі 4 345 грн. 00 коп. (чотири тисячі триста сорок п`ять грн. 00 коп.).

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним Кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1