Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №703/8511/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/8511/25

2/703/643/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Волосовського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Похітон Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №73995517 від 12 січня 2025 року в розмірі 19918 грн. 23 коп., з підстав невиконання його умов, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 12 січня 2025 року між TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № №73995517.

Згідно з п.п 2.1 Кредитного договору, за цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Даний договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням цього договору позики відповідач підтвердив він ознайомився на сайті кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України. А також відповідач погодився, що до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті кредитодавця.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

27 березня 2025 року між TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК ЄАПБ» укладено договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно п.1.1. договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до реєстру боржників №8 від 26 червня 2025 року до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №73995517 від 12 січня 2025 року в розмірі 19918 грн. 23 коп., з яких: 9315 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3864 грн. 23 коп. - сума заборгованості за відсотками; 5589 грн. 00 коп. – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 0,00 грн. – сума заборгованості за пенею; 1150 грн. 00 коп. – комісія за надання кредиту.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

У разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №73995517 від 12 січня 2025 року в розмірі 19918 грн. 23 коп., з яких: 9315 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3864 грн. 23 коп. - сума заборгованості за відсотками; 5589 грн. 00 коп. – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 0,00 грн. – сума заборгованості за пенею; 1150 грн. 00 коп. – комісія за надання кредиту.

Посилаючись на вказані обставини та те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язань і заборгованість за вищевказаним кредитним договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «ФК «ЄАПБ», який набув права вимоги за ним, позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 19918 грн. 23 коп. та понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. в примусовому порядку.

Ухвалою судді від 27 січня 2026 року призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу – для надання відповіді на відзив.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач подав відзив на позовну заяву, який сформовано в системі «Електронний суд» 19 лютого 2026 року, у якому позовні вимоги визнав частково. Вважає їх необґрунтованими в частині нарахованих комісій та процентів за понадстрокове користування кредитом. Так, відповідач вказує, що комісія за надання (видачу) кредиту є незаконним збором, оскільки надання кредиту є основним обов`язком кредитора за кредитним договором, а не окремою послугою, що підлягає додатковій оплаті. Встановлення такої комісії суперечить ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» як несправедлива умова договору. Відповідач також не погоджується із вимогою позивача в частині стягнення процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 5 589,00 грн. Вказує, що до матеріалів справи не долучено детального розрахунку цієї суми із зазначенням: дати початку нарахування, процентної ставки, методики розрахунку, періоду нарахування.

Окрім того, вказав, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення його про відступлення права вимоги відповідно до вимог ст. 1082 ЦК України. Зазначив також, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження виконання умов кредитного договору, при цьому факт укладення договору та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечувалось. На підставі наведеного, просив позов задовольнити частково.

18 травня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, подана представником позивача ОСОБА_2 , в якій остання не погоджуючись із доводами відповідача, викладеними у відзиві зазначила, що аргументи, зазначені відповідачем у відзиві на позовну заяву є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення від відповідальності за невиконане зобов`язання. Зауважила, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує наступні факти: укладення кредитного договору; отримання кредитних коштів за кредитним договором; здійснення платежів по погашенню заборгованості за кредитним договором; а також факт наявності заборгованості за кредитним договором.

Вказала також, що позивачем надано підтвердження перерахування коштів за кредитним договором, зокрема відповідна інформаційна довідка про перерахування кредитних коштів за договором №73995517. Доказів протилежного, зокрема того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, відповідач суду не наддав.

Зауважила, що позивачем до позовної заяви надано деталізований розрахунок заборгованості, що складений первісним кредитором за договором №73995517 від 12.01.2025 року. Окрім того, кредитний договір містить інформацію, як про суму кредиту, так і про детальний розпис його сукупної вартості, дату укладення правочину, процентну ставку та пеню, окрім того містить всі істотні умови передбачені законодавством України, з якою відповідач був ознайомлений перед укладанням договору, про що свідчать електронний цифровий підпис (одноразовий ідентифікатор) та неодноразові платежі на погашення заборгованості, які відповідач сплачував на рахунок первісного кредитора. Так, у розрахунку заборгованості за кредитним договором №73995517 від 12.01.2025 року міститься інформація щодо проведення відповідачем оплат, які зараховано на погашення складових заборгованості, відповідно до умов кредитного договору.

Сплата відповідачем коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на рахунок первісного кредитора, на переконання сторони позивача, є беззаперечним підтвердженням укладення договору, погодження з його умовами та отримання коштів.

Щодо доводів відповідача про неповідомлення його про перехід права вимоги вказала, що в законодавством України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

На підставі викладеного представник позивача просила позов задовольнити у повному обсязі та в повному обсязі покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.

Правом на подачу заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві та поданій відповіді на відзив просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. При цьому ухвалою суду від 12 травня 2026 року було задоволено клопотання відповідача про проведення судових засідань у вказаній справі в режимі відеоконференцзв`язку за участю відповідача ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд», через особистий кабінет останнього. Однак відповідач в призначений день та час не приєднався за допомогою системи «Електронний суд» в наданий йому судом спосіб до участі в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредитний договір є різновидом договору позички, тому до правовідносин, що виникають на його основі, застосовуються ті ж правила, що діють для договорів позички.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання договірних зобов`язань.

Так, 12 січня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73995517, який підписаний останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором – «66414» (а.с.14-27).

Згідно п.2.1 вказаного Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами договору строк (надалі «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Відповідно до п. 2.1.1 зазначеного Договору мета отримання Кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 2.1.2 зазначеного Договору вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов Договору - надання коштів у кредит.

Згідно п.2.2 вказаного Договору «параметри та умови Кредиту» сума кредиту 11500,00 грн.; строк кредитування/строк договору 19 днів; процентна ставка/день 0,212% (фіксована); комісія за надання кредиту 10,00% від суми наданого Кредиту,що у грошовому виразі складає 1150,00 грн.; дата надання кредиту 12.01.2025 року; дата повернення кредиту 30.01.2025 року; денна процентна ставка в день 0,738%; проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) за день 4,00%; пеня 4,00% в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1332,41%; орієнтовна загальна вартість кредиту 13113 грн. 22 коп.

Згідно п.2.3 вказаного Договору обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом строку, визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. У випадку укладення додаткової угоди про зміну строку (визначеного п.п. 2.2.2. п. 2.2. Договору) або Суми кредиту (визначеної п.п. 2.2.1. п. 2.2. Договору), розрахунок денної процентної ставки здійснюється станом на день внесення таких змін до Договору.

Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього Строку кредиту та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між Кредитодавцем та Позичальником додаткової угоди до Договору.

Параметри, порядок і графік повернення Кредиту, сплати Процентів та Комісії за надання кредиту визначено в додатку № 1 до цього Договору.

Інформація про умови, що дозволяють зміну процентної ставки або розміру Комісії за надання кредиту.

Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в одсторонньому порядку. Зазначена у Договорі процентна ставка може бути змінена виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін. Ставка Комісії за надання кредиту не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до п.2.5 Договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок Кредиту, виходячи із строку фактичного користування Кредитом та до повного погашення заборгованості за Договором.

У вказаному договорі, у відомостях про позичальника ОСОБА_1 зазначений номер електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 (а.с. 27).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «66114».

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким чином, укладаючи кредитний договір відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти.

Сторони договору узгодили розмір кредиту/позики, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором «66414».

На підтвердження виконання Товариством умов Кредитного договору №73995517 від 12 січня 2025 року позивач надав довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес», відповідно до якої 12.01.2025 року на картковий рахунок (електронний платіжний засіб) відповідача ОСОБА_1 було перераховано кошти в сумі 11500,00 грн. за реквізитами платіжної картки з маскою № НОМЕР_1 (а.с.34).

Крім того, у поданому відзиві відповідач не заперечував факт укладення договору №73995517 від 12 січня 2025 року із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відтак відповідач визнає отримання за даним договором коштів та визнає свою обізнаність щодо умов договору. Таким чином вказані обставини, в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Таким чином, суд вважає доведеною обставину, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало вимоги укладеного між ним та відповідачем кредитного договору та надало відповідачу кредитні кошти, які в цьому договорі зазначені, що не спростовано стороною відповідача.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що позивачем ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» доведено виконання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» взятих на себе, за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) 73995517 від 12 січня 2025 року, зобов`язань перед відповідачем ОСОБА_1 та надання останньому кредиту у розмірі 11500 гривень 00 копійок, шляхом перерахування коштів на його банківську картку, номер якої відображений у відомостях щодо особи позичальника, що містяться у вказаному кредитному договорі.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що укладення договору із боку відповідача не було добровільним, відтак уклавши договір на відповідних умовах, керуючись засадами свободи договору, сторони взяли на себе зобов`язання виконувати його.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, нарахуванням плати (комісії) за видачу кредитних коштів, підписавши кредитні документи, погодив таким чином умови сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за отримання кредиту.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Так, 27 березня 2025 року між TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК ЄАПБ» укладено договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.36-44).

Згідно п.1.1. договору факторингу, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до реєстру боржників №8 від 26 червня 2025 року до договору факторингу № 27/03/25 від 27 березня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №73995517 від 12 січня 2025 року в розмірі 19918 грн. 23 коп., з яких: 9315 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3864 грн. 23 коп. - сума заборгованості за відсотками; 5589 грн. 00 коп. – сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом; 0,00 грн. – сума заборгованості за пенею; 1150 грн. 00 коп. – комісія за надання кредиту.

Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за вищевказаним кредитним договором як позивачу, так і первісному кредитору, матеріали справи не містять.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за договором №73995517 від 12 січня 2025 року заборгованість не погашена, залишок заборгованості складає 19918 грн. 23 коп. При цьому із вказаного розрахунку вбачається, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування відсотків чи штрафних санкцій. Також, у розрахунку заборгованості за кредитним договором №73995517 від 12.01.2025 року міститься інформація щодо проведення відповідачем оплат, які зараховано на погашення складових заборгованості, відповідно до умов кредитного договору. Так, відповідачем в рахунок погашення заборгованості було внесено дві оплати 29 січня 2025 року у сумі 438 грн.84 коп, які було зараховано первісним кредитором на погашення відсотків за договором та 17 лютого 2025 року відповідачем сплачено 2185 грн.00 коп., які було зараховані первісним кредитором на погашення тіла кредиту. Всього ж відповідачем було сплачено борг на загальну суму 2623 грн. 84 коп. (а.с.50-52).

Правовою підставою заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов`язальні правовідношення.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку як первісному кредитору так і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не були повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення отриманої суми кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом та комісії за надання кредиту.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору позики між первісним кредитором TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем, факт набуття позивачем права вимоги за вказаним кредитним договором. При цьому, первісний кредитор належним чином виконав свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконує свої обов`язки за договором.

Враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9315 грн. 00 коп., та комісії за надання кредиту в сумі 1150 грн. 00 коп. ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача, що комісія за надання кредиту нарахована безпідставно та є явно несправедливою умовою договору, з огляду на наступне.

Як вже встановлено вище відповідно до пункту 2.2.4 кредитного договору №73995517 від 12 січня 2025 року сторонами узгоджено розмір комісії за надання кредиту - 10,00% від суми наданого Кредиту,що у грошовому виразі складає 1150,00 грн.

Таким чином, підписуючи договір електронного-цифровим підписом, позичальник зобов`язався в день його укладення сплатити кредитору комісію за оформлення кредитної справи та видачу кредиту у вказаному розмірі.

Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд зазначає таке.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах формує єдину судову практику, надаючи обов`язкові для всіх правові позиції та висновки щодо застосування норм права, що забезпечує сталість та однаковість у правосудді, а ці висновки є важливим джерелом для судів нижчих інстанцій та інших суб`єктів владних повноважень .

У постанові Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 522/9983/15-ц, провадження № 61-15543св23 вказано, що плата за ініціювання кредиту, передбачена в оспореному пункті кредитного договору, врегульована постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255, а саме як комісія за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов`язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, включають: комісії за оцінку фінансового стану позичальника; комісії за оцінку гарантії, застав; комісії за обговорення умов інструменту; комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо. Оскільки банком провадилися зазначені дії, а саме було проведено оцінку фінансового стану позичальника, оформлено документи (кредитну справу) та документи з відкриття позичкого рахунку, банком правомірно було утримано одноразову комісію з позичальника за ініціювання кредиту.

Аналогічних висновків дійшов Верховного Суду у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 756/14941/18-ц (провадження № 61-5326св21).

Таким чином вимоги позивача в частині стягнення комісії за надання кредиту є обгрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за заборгованості по процентам за понадстрокове користування кредитом та розміру відсотків за правомірне користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.

Так, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути із відповідача, зокрема - суму заборгованості за відсотками в розмірі 3864 грн. 23 коп., а також заборгованість по процентам за понадстрокове користування кредитом в розмірі 5589 грн. 00 коп.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Однак, слід звернути увагу, що нарахування процентів за користування кредитом продовжувалось після закінчення строку на який було надано кредит, тобто після 30 січня 2025 року, що є порушенням вимог закону (статті 1048, 1050 ЦК України) та не узгоджується з практикою Великої Палати Верховного Суд висловленої у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17.

Також, Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16), де викладені такі правові висновки.

Як вже встановлено судом кредитним договором №73995517 від 12 січня 2025 року визначені наступні параметри та умови Кредиту: сума кредиту 11500,00 грн.; строк кредитування/строк договору 19 днів; процентна ставка/день 0,212% (фіксована); комісія за надання кредиту 10,00% від суми наданого Кредиту,що у грошовому виразі складає 1150,00 грн.; дата надання кредиту 12.01.2025 року; дата повернення кредиту 30.01.2025 року; денна процентна ставка в день 0,738%; проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) за день 4,00%; пеня 4,00% в день; орієнтовна реальна річна процентна ставка 1332,41%; орієнтовна загальна вартість кредиту 13113 грн. 22 коп.

Таким чином згідно кредитного договору №73995517 від 12 січня 2025 року встановлено строк 19 днів, тобто до 30 січня 2025 року.

В розділі 7 договору встановлено порядок продовження строку кредитування.

Відповідно до п. 7.1 договору позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку кредитування здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами відповідно до ст. 625 ЦК України після закінчення строку дії договору, тобто після 30 січня 2025 року. При цьому доказів пролонгації стоку дії договору №73995517 від 12 січня 2025 року матеріали справи не містять та позивачем не надано.

З умов вказаного договору слідує, що його сторони, у разі укладення такого договору, не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання саме відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Таким чином, кредитор за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73995517 від 12 січня 2025 року міг нараховувати відсотки виключно в межах строку правомірного користування позичальником коштів, а саме у період строку користування кредитом, який становить 19 днів, тобто з 12 січня 2025 року по 30 січня 2025 року. За вказаних обставин, нарахування відсотків за вказаним договором після 30 січня 2025 року не ґрунтується на умовах указаного договору та вимогах чинного законодавства України, внаслідок чого є безпідставним.

Позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

За умовами договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73995517 від 12 січня 2025 року сторони погодили строк користування коштами 19 днів, тому починаючи із спливу вказаного строку, кредитодавець не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Відтак загальна сума відсотків що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, який набув права вимоги за даним кредитним договором, з урахуванням сплачених позивачем сум, становить 24 грн. 38 коп.

Так, відповідно до умов договору денна процентна ставка визначена у розмірі 0,212 %. Таким чином, сума відсотків за користування кредитом становить 24 грн. 38 коп. в день (11500 х 0,212 % = 24,38 грн/день).

Строк кредитування становить 19 днів. Відтак відповідач повинен був сплатити на користь кредитора відсотки за користування кредитними коштами в загальному розмірі 463 грн. 22 коп. (24,38 х 19 = 463,22)

Із розрахунку заборгованості вбачається, що 29 січня 2025 року відповідачем внесено оплату за договором в розмірі 438 грн. 84 коп.

Таким чином розмір непогашеної заборгованості по сплаті відсотків за вказаним кредитним договором становить 24 грн. 38 коп.

Відтак стягненню з відповідача підлягає: 9315 грн. 00 коп. - розмір кредиту, 24 грн. 38 коп. - залишок нарахованих та не сплачених відсотків за 19 днів користування кредитними коштами та 1150 грн.00 коп. – комісія за надання кредиту. У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення відсотків, нарахованих після закінчення строку договору надання коштів у кредит №73995517 від 12 січня 2025 року слід відмовити за безпідставністю.

Водночас, як вбачається з позовної заяви позивач стверджує що між первісним кредитором та відповідачем у справі було узгоджено відповідальність за понадстрокове користування кредитними коштами в розумінні ст. 625 ЦК України, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Оскільки, кредитний договір №73995517 був укладений між сторонами 12 січня 2025 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, дія якого продовжена, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України заборгованість за процентами нарахованими відповідно до ст. 625 ЦК України не підлягає стягненню з відповідача.

Отже, з огляду на викладене, у задоволенні решти вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам нарахованим після закінчення строку дії договору та стягнення заборгованості за понадстрокове користування кредитом належить відмовити.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог. Таким чином, з відповідача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 10489 грн. 38 коп., з яких: з яких: 9315грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 грн. 38 коп. - залишок нарахованих та не сплачених відсотків за 19 днів користування кредитними коштами та 1150 грн.00 коп. – комісія за надання кредиту. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.1).

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1275 грн. 69 коп. (10489,38 х 2422,40 /19918,23 = 1275,69).

Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

вирішив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №73995517 від 12 січня 2025 року у сумі 10489 грн. 38 коп. та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1275 грн. 69 коп., а всього – 11765 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн. 07 (сім) коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032,м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: В. В. Волосовський