Суд: Основ’янський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 11 червня 2026 р.
Справа: №646/1494/26
Суддя: Клімова С. В.
Справа № 646/1494/26
№ провадження 2/646/2324/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 червня 2026 року м.Харків
Основ`янський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого судді - Клімової С.В.,
секретаря - Колєснік П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник: Заливацька Олена Геннадіївна до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Черняєва Алла Олександрівна про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Позивач, ОСОБА_1 , ітереси якої представляє, адвокат Заливацька О.Г. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Черняєва Алла Олександрівна про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування на 1/3 частку в праві приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача, ОСОБА_3 . Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з 1/3 частки в праві приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 26.09.1996 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам її сім`ї: ОСОБА_4 (донька) та ОСОБА_2 (онука).
Спадкоємцями ОСОБА_3 є її донька – ОСОБА_5 та син – ОСОБА_6 . Чоловік спадкодавиці ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Донька померлої, позивачка по справі - ОСОБА_1 спадщину прийняла фактично, оскільки на час відкриття спадщини була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавицею за адресою: АДРЕСА_2 . Син померлої – ОСОБА_6 спадщину не прийняв, проживає на території російської федерації з 1990 року.
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвої Алли Олександрівни із заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно: частку у спільній сумісні власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , долучивши копію свідоцтва про право власності на житло від 26.09.1996 року. Однак, отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Оскільки оригінал свідоцтва про право власності на житло від 26.09.1996 року було втрачено, однак позивач має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало за життя її матері, однак через відмову нотаріуса позбавлена можливості здійснити це в позасудовому порядку, у зв`язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом.
Рух по справі.
Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 17.03.2026 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 17.04.2026 року проведено підготовчий розгляд, справу призначено до судового розгляду.
Участь у справі сторін.
Позивач у судове засідання не з`явилася, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримують та просять суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов визнає, не заперечує проти його задоволення.
Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Черняєва Алла Олександрівна у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, при вирішенні питання покладається на розсуд суду.
З`ясувавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази суд приходить до наступного.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Свідоцтвом про смерть, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Куп`янську реєстраційної служби Куп`янського міськрайонного управління юстиції у Харківській області серія НОМЕР_1 підтверджується, що ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 про що зроблений відповідний актовий запис № 325 від 03.06.2014 року.
З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ід 14.09.1987 року вбачається, що ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00014625441 від 23.10.2014 року підтверджено, що дошлюбне прізвище ОСОБА_8 було « ОСОБА_9 ».
Свідоцтвом про право власності на житло виданого Куп`янським ливарним заводом від 26.09.1996 року на підставі розпорядження за № 330 підтверджується, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам її сім`ї: ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .
Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 38954982 від 20.11.2014 року, підтверджує реєстрацію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.01.2026 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Серняєвою А.О. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Закон який регулює спірні цивільно-правові правовідносини є Цивільний Кодекс України.
Частиною першою ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а спадкування здійснюється за заповітом або законом, і до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно положень статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як передбачено у п. 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 3 цього Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Частина четверта статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
Частиною третьою статті 3 Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1. реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2. на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки, квартири проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).
На даний час КП «Куп`янське БТІ» не здійснює господарську діяльність, його будівля повністю зруйнована, база даних та архівні справи знищені внаслідок збройної агресії рф.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 дійшла висновку, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, дарування тощо, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності на житло виданого Куп`янським ливарним заводом від 26.09.1996 року на підставі розпорядження за № 330 підтверджується, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 та членам її сім`ї: ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , речове право на яку зареєстровано Куп`янським БТІ за реєстровим номером 14038 у реєстрову книгу № 101, що і є підтвердженням реєстрації відповідного речового права, що виникло до 01.01.2013.
Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Водночас суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.
Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
У п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 зазначається, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Також, у цьому листі, зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна за спадкодавцем».
Враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, вважає, що позивач фактично прийняв спадщину, звернувшись із заявою про її прийняття до нотаріальної контори, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, при цьому спадкове майно було набуте спадкодавцем правомірно, беручи до уваги те, що 1/3 частка в праві приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 належала спадкодавиці на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Куп`янським ливарним заводом від 26.09.1996 року речове право на яку зареєстровано Куп`янським БТІ за реєстровим номером 14038 у реєстрову книгу № 101, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на зазначену частку квартири, на яку спадкодавець мав відповідні правовстановлюючі документи не призведе до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб і є єдиним можливим способом захисту прав та законних інтересів позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 77-81, 200, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 328, 392, 1216-1218, 1223,1233, 1296,1297 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 , представник: Заливацька Олена Геннадіївна до ОСОБА_2 , 3-тя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Черняєва Алла Олександрівна про визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/3 частку в праві приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://cz.hr.court.gov.ua
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Черняєва Алла Олександрівна, місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Суддя С.В. Клімова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua