Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №467/1401/25 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/1401/25

Провадження № 1-кп/467/53/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області кримінальне провадження №62025150010002488, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.04.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці Вінницької області, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , який фактично проживає по АДРЕСА_2 , проходив військову службу за мобілізацією на посаді водія 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат», раніше судимого

25.09.2025 року вироком Тростянецького районного суду Вінницької області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

10.02.2026 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць позбавлення волі;

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_7 01.06.2024 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» призваний на військову службу за мобілізацією та рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 направлений для її проходження до військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 МЦПП).

В подальшому наказом командира військової частини НОМЕР_2 за №32 від 03.11.2024 року (по стройовій частині) ОСОБА_7 призначений на посаду водія 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , зарахований до списків особового складу вказаної військової частини, поставлений на всі види забезпечення, визначений таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, штатно-посадова категорія «солдат».

Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, з 01.06.2024 року, тобто з моменту направлення ОСОБА_7 з ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_3 , останній набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

З моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер.

Згідно п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Про запроваджений в країні воєнний стан та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_7 достеменно було відомо і до часу самовільного залишення місця служби, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.

Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Однак, діючи в порушення вимог вищевказаних нормативних актів, солдат ОСОБА_7 умисно вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_2 за №27 від 25.01.2025 року ОСОБА_7 надано відпустку за сімейними обставинами строком до 30.01.2025 року.

31.01.2025 року, більш точний час в ході проведення досудового слідства не встановлено, солдат ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді механіка лісопильного обладнання інженерно – технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно, в порушення вимог вищезазначеного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце тимчасової дислокації військової частини у АДРЕСА_3 , тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.

Незаконно перебуваючи поза місцем служби, солдат ОСОБА_7 проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

14.05.2025 солдат ОСОБА_7 добровільно прибув до Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Миколаєві, де останній повідомив про себе як про військовослужбовця, який ухиляється від військової служби

Таким чином, солдат ОСОБА_7 31.01.2025, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді водія 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1 – 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, не прибув з відпустки до місця служби військової частини НОМЕР_2 , що знаходилася в АДРЕСА_3 , тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, та ухилявся від проходження військової служби до 14.05.2025 року.

Своїми діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України – нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України визнав повністю, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті.

Тка, ОСОБА_7 пояснив, що дійсно проходив військову службу за мобілізацією на посаді водія 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «солдат» та був військовослужбовцем. У січні 2025 року йому було надано відпустку терміном на 10 днів та він мав повернутися на службу 25.01.2025 року. Проте за сімейними обставинами, у зв`язку зі смертю батька йому було надано ще 5 днів відпустки, тобто до 30.01.2025 року, після чого він мав повернутися до місця служби у с. Любоіванівка Первомайського району Миколаївської області. Однак до місця служби він не повернувся та перебував дома до 14.05.2025 року, коли на вулиці був зупинений працівниками поліції, які в подальшому і доправили його до ВСП. Після цього він повернувся на військову службу до резервної військової частини НОМЕР_5 . У вчиненому ОСОБА_7 зазначив, що розкаюється.

Крім показань обвинуваченого, провина його у вчиненні інкримінованого злочину доводиться наступними доказами.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.06.2024 року №232/1 з додатком поіменним списком військовозобов`язаних, які були призвані та відправлені в складі команди № НОМЕР_4 МЦПП, ОСОБА_7 є таким, що призваний та направлений до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_3 для направлення до військової частини для служби під час мобілізації.

Відповідно до витягу з наказу командир військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №26 від 03.11.2024 року солдата ОСОБА_7 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 03.11.2024 року №18-РС на посаду водія 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 визначено вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_8 13.02.2025 року направив ТУ ДБР у м. Миколаєві повідомлення про вчинення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 5 ст. 407 КК України, а саме, що за результатом службового розслідування з 06.02.2025 року солдат ОСОБА_7 тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану без поважних причин перебуває поза межами військової частини. До повідомлення додав матеріали службового розслідування.

Відповідно до матеріалів справи про проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_9 , розпочатого 06.02.2025 року, закінченого 13.02.2025 року, підставою для його проведення став рапорт командира НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_10 про виявлення 06.02.2025 року під час шикування, що солдат водій 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 самовільно залишив розташування взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_4 .

Командир військової частини НОМЕР_2 наказом від 06.02.2025 року №121 призначив проведення за цією подією службового розслідування та того ж дня, 06.02.2025 року склав відповідну доповідь командиру військової частини НОМЕР_6 і начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В ході розслідування отримано пояснення ОСОБА_11 , помічника начальника штабу - начальника зв`язку НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_12 , командира інженерно-саперного взводу, які підтвердили виявлення 06.02.2025 року під час шикування, що солдат водій 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 самовільно залишив розташування взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_4 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 03.11.2024 року №26, яким солдата ОСОБА_7 призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 01.11.2024 року №308РС на посаду солдата резерву взводу резерву солдатського складу запасної роти військової частини НОМЕР_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_5 визначено вважати таким, що з 03.11.2024 року справи та посаду прийняв.

Відповідно до службової характеристики від 06.02.2025 року солдат ОСОБА_7 за час проходження служби з 04.11.2024 року на посаді водія 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 зарекомендував себе з негативної сторони, зроблено висновок про його невідповідність займаній посаді.

Згідно медичної характеристики від 06.02.2025 року солдат ОСОБА_7 за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_7 за медичною допомогою не звертався, під медичним наглядом не перебував.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 13.02.2025 року №78 прийнято рішення за результатом проведеного розслідування та встановлено, що 06.02.2025 року під час перевірки особового складу виявлено, що солдат водій 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_7 самовільно залишив розташування взводу 1 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_4 . В його діях убачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Причиною правопорушення є особиста недисциплінованість ОСОБА_7 . Матеріали розслідування вирішено направити, зокрема, до ТУ ДБР в м. Миколаєві.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.04.2025 року №112 солдата ОСОБА_7 , який самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 з 06.02.2025 року, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , увільнено від займаної посади та призупинено військову службу у Збройних Силах України наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 14.04.20258 року №92-РС, призупинено строк військової служби, вислуги років для визначення пенсії та вислуги років у військовому званні з 14.04.2025 року. Виключено зі списків військової частини НОМЕР_2 . Облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

14.05.2025 року ОСОБА_7 особисто звернувся до Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону із заявою, в якій повідомив про себе як про військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , який 31.01.2025 року самовільно не прибув з відпустки до частини, має щире каяття щодо скоєного.

За інформацією, наданою т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 №20 від 02.08.2025 року, ОСОБА_7 до військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби не прибував, виключений зі списків військової частини НОМЕР_2 та з чисельності Збройних Сил України. Рапорти ОСОБА_7 щодо його залишення у військовій частині НОМЕР_2 та наявності у нього підстав для демобілізації у відповідності до ст. 23 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» не реєструвались.

Проаналізувавши та оцінивши всі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд приходить до висновку, про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину поза розумним сумнівом, і вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При цьому суд, відповідно до положень ст. 337 КПК України проводить судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, а також положення ст. 50 КК України, за якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.

Підстав для визнання пом`якшуючою покарання обставиною щирого каяття суд не убачає, так як щире розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що, насамперед, повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину та бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. З матеріалів провадження слідує, що після вчинення даного злочину та повідомлення 14.05.2025 року правоохоронних органів про самовільне залишення військової частини ОСОБА_7 25.05.2025 року також не з`явився вчасно на службу, за що засуджений вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 25.09.2025 року. Відомостей про подальшу переоцінку своїх дій ОСОБА_7 матеріали справи не містять.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом не встановлено та в обвинувальному акті не зазначено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, проживає з матір`ю, яка є особою похилого віку та має ряд захворювань. За місцем проходження служби ОСОБА_7 має негативну характеристику.

Крім того, суд враховує позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання, відношення обвинуваченого до вчиненого, наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є необхідною і достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, вчинене ОСОБА_7 до постановлення вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2026 року, суд призначає покарання обвинуваченому із застосуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України.

Процесуальні витрати, речові докази у кримінальному проваджені відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався та оскільки ОСОБА_9 відбуває покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, підстави для його визначення, на даному етапі, відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць, призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2026 року більш суворим покаранням у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 3 (три) місяці.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 12.06.2026 року.

На підставі ч. 4 ст. 70, ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання зарахувати ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, відбуте частково за попереднім вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2026 року, а саме: строк попереднього ув`язнення з 19.06.2025 року по 03.07.2025 року включно, з розрахунку, що один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі та відбуте покарання у виді позбавлення волі з моменту затримання 14.01.2026 року по 11.06.2026 року включно.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1