Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №572/4174/25 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа №572/4174/25

Провадження № 2-о/571/29/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року с-ще Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області у складі

судді Верзун О.П.,

за участю секретаря Шупрудько І.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утримані ,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до Сарненського районного суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_3 її неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявниця, обгрунтовує подану заяву тим, що з 28 квітня 2017 року перебувала шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . До реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 мала малолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень було здійснено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Після одруження з ОСОБА_3 , всі разом проживали сім`єю в АДРЕСА_1 без реєстрації місця проживання з 2017 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , вели спільне господарство. Чоловік заявниці ОСОБА_3 вважав доньку дружини ОСОБА_5 за рідну, брав активну участь у її вихованні та забезпеченні усім одягом, шкільним приладдям, водив до садочку, відвідував батьківські збори, приймав активну участь в житті ОСОБА_5 .

Будучи на військовій службі чоловік заявниці постійно надавав їй та дітям на утримання їхньої сім`ї грошові кошти. Чоловік заявниці постійно забезпечував належний рівень життя їхньої сім`ї, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку був для них єдиним годувальником, оскільки заявниця ніде не працювала, здійснювала догляд за малолітніми дітьми.

13.08.2023 року, відповідно до сповіщення про факт смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 помер.

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» право на отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

З метою отримання передбачених законом пільг та виплат членам сім`ї померлого військовослужбовця ОСОБА_3 , заявниці необхідно встановити факт перебування її малолітньої дитини на утриманні в померлого її чоловіка ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З метою отримання виплат, пенсії по втраті годувальника заявниця через представника звернулася до суду для встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_3 її доньки ОСОБА_4 .

Вказана цивільна справа надійшла за підсудністю до Рокитнівського районного суду 18.03.2026, відповідно до ухвали Сарненського районного суду Рівненської.

Від представника заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 Тимофій В.П. надійшло пояснення, в якому заінтересована особа заперечує щодо заяви ОСОБА_1 з тих підстав, що у дитини заявниці є батько, який несе обов`язок утримання своєї дитини, він не є зниклим безвісти, відсутні докази його ухилення від утримання своєї дочки, а також відсутні докази перебування на утримання ОСОБА_3 дитини ОСОБА_4 . Факт проживання дитини окремо від батька з родиною матері не позбавляє його обов`язку утримувати дочку. Розгляд справи просить проводити у її відсутність.

У судовому засіданні заявниця підтримала свою заяву. Пояснила, до свого одруження із ОСОБА_3 мала дитину ОСОБА_5 , 2015 року народження, батьком якої є ОСОБА_6 , однак вони не були одружені, тому її мама записала дитину на її дівоче прізвище « ОСОБА_7 ». Вона рахувалася матір`ю одиначкою та отримувала відповідні виплати, які припинилися після того, як вона одружилася з ОСОБА_3 . Одружилися вони 28 квітня 2018 року і з цього часу вона з дочкою переїхала жити до нього. Проживали утрьох в будинку свекрухи, однак остання фактично з ним не проживала, тому що жила у своєї доньки. Чоловік, звільнившись з АТО у 2017 році почав їздити на заробітки за кордон, у них народилась ще спільна дитина – син. Він висилав для обох дітей передачі. Хотів удочерити ОСОБА_5 , але спочатку в них не було власного житла, а потім не було на це часу. В 2023 році його мобілізували. Чоловік був зареєстрований у будинку своєї матері, а вона з донькою – у с. Рокитне. Реєструватися у будинку не хотіла, оскільки він їм не належав. Після його смерті вона з обома дітьми перебралися проживати у с. Рокитне, де живуть досі.

Із цією заявою звернулася з тією метою, щоб ОСОБА_5 отримувала військову пенсію, яку вона отримує на спільну дитину.

У підтвердження факту утримання чоловіком її доньки ОСОБА_5 посилається на довідку, згідно якої опитувалися свідки в селі Оленівка, де вона проживала з чоловіком, довідку з дитячого садочку, про те, що чоловік водив дитину в садок, був на святах.

Уточнила суду, що жодних квитанцій про перерахування коштів на ОСОБА_5 у неї не має, тому, що чоловік передавав передачі, а не пересилав кошти. Якщо колись і були такі підтвердження, то вони не збереглися. Також пояснила суду, що біологічним батьком ОСОБА_8 є ОСОБА_6 , проте про стягнення з нього аліментів вона не зверталась, так як не вважає за необхідне.

Заслухавши заявницю, розглянувши заяву про встановлення факту утримання дитини, пояснення представника заінтересованої особи та дослідивши докази у справі, суд встановив наступне.

Мати дитини ОСОБА_8 звернулась до суду, щоб встановити факт перебування ОСОБА_9 на утриманні її чоловіка, з яким вона перебувала у шлюбі - ОСОБА_3 . Будучи військовослужбовцем він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказаний факт хоче встановити з метою отримання виплат, передбачених Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про військовий обов`язок і військову службу».

Судом встановлено, що батьками дитини ОСОБА_4 вказано ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ( а.с. 9).

Запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень було здійснено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України – за вказівкою матері, що підтверджується відомостями з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України ( а.с. 15-16).

З 08.07.2015 дитина ОСОБА_4 зареєстрована у АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру ТГ ( а.с. 9 на звороті).

З довідки Рокитнівської селищної ради № 329 від 13.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_4 з 2017 року у АДРЕСА_2 були зареєстровані, але не проживали ( а.с. 20).

Шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_3 зареєстрували 28.04.2017 року, що підтверджується, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 . Після одруження, заявниця змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_12 ( а.с. 8).

В шлюбі народився син - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якого вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( а.с. 10).

25.08.2023, згідно відомостей про осіб місце проживання, яких зареєстровано 01.01.2023 по 13.08.2023, ОСОБА_3 зареєстрував своє місце проживання у АДРЕСА_1 . Разом з ним був зареєстрований з 18.01.2018 по 11.12.2023 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( спільна дитини заявниці від шлюбу) ( а.с. 19).

Спільне проживання сім`ї, ведення господарства, відвідування ОСОБА_3 садочка супроводу дитини до садочка підтверджується Актом опитування свідків від 10.02.2025 № 08 с-ще ОСОБА_14 та довідки освітнього закладу ( а.с. 14 та 17).

ОСОБА_3 був військовслужбовцем, що вбачається із грошового атестата, сповіщення про факт смерті військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 ( а.с. 11,21).

Згідно сповіщення про факт смерті військовослужбовця, солдат ОСОБА_3 помер.

Факт смерті ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Таким чином, судом достовірно встановлено, що заявниця перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 , від шлюбу мають сина – ОСОБА_13 , 2018 року народження. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому був військослужбовцем у званні солдата військової частини НОМЕР_1 .

У підтвердження факту перебування дочки ОСОБА_5 на утриманні у ОСОБА_3 заявниця посилається на акт опитування свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а також довідки з освітнього закладу

З акту опитування свідків від 10.02.2025 № 08 с-ще ОСОБА_14 , ОСОБА_1 проживала в АДРЕСА_1 , без реєстрації місця проживання з 2017 року до 11.12.2023 року разом з чоловіком ОСОБА_3 , сином ОСОБА_13 , донькою ОСОБА_4 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом, вели спільне господарство (а.с 14).

З довідки № 2 від 23.01.2025, вбачається, що її дочка ОСОБА_4 відвідувала НВК «ЗОШ І ст. –ДНЗ» с. Оленівка з 2019 по 01.04.2021. ОСОБА_3 разом із заявницею займалися вихованням ОСОБА_5 , водив до садочку, відвідував батьківські збори, приймав активну участь у житті дитини ( а.с. 17).

Проте, суд звертає увагу на ту обставину, що вказані документи підтверджують факт спільного проживання, участі у житті дитини та ведення господарства із заявницею, що не є тотожним факту утримання дитини померлим. Участь у витратах, у забезпеченні матеріальних потреб дитини має бути підтверджена належними та допустимим доказами, а такими можуть бути докази періодичних платежів, будь-які інші платіжні, фінаснові документи, що підтверджують не просто разову участь у матеріальному забезпеченні потреб дитини, а систематичну фінансову, матеріальну допомогу у забезпеченні потреб дитини, постійну участь у витратах на неї. Заявниця пояснила суду, що таких документів у неї не має, якщо і були, то вона їх не збирала.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Докази, відповідно до вимог процесуального закону повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст. 77,78,79,80 ЦПК України).

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З аналізу наведених норм, на переконання суду, факт перебування на утриманні не може бути підтверджений лише показами свідків, оскільки у даному разі такі не можуть вважатися належними та допустимими доказами факту участі у витратах та утримання.

Враховуючи вище викладене, суд не вбачав підстав для залучення до участі у справі батьків ОСОБА_3 , про що пропонувалося представником заінтересованої особи (у поясненні, окремого обгрунтованого клопотання про це не подавалося). Крім того, заявниця пояснила, що вона з чоловіком та дітьми проживала окремо від свекрухи.

Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 315 ЦПК України передбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

В силу ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 15 СК України сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Правовідносини щодо утримання дітей урегульовані нормами Сімейного кодексу України.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Отже, чинне законодавство покладає виключно на батьків обов`язок щодо утримання своїх неповнолітніх дітей, які не досягли 18 років. Таким обов`язок виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, перебували вони у любі чин і, одружені чи їх шлюб розірвано.

Відповідно до ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Відповідно до ч.1 ст. 268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, у вітчима виникає лише право брати участь у вихованні падчерки та пасинка, які з ним проживають, а обов`язок їх утримувати виникає лише у разі відсутності у нього матері та батька, або вони з поважних причин не можуть надавати належного утримання.

Заявницею не заперечувалось, наявність біологічного батька у доньки ОСОБА_5 , проте, про стягнення з нього аліментів вона не зверталась через відсутність такої необхідності.

З наведеного, суд приходить до переконання про недоведеність доводів заявника та відсутність правових підстав для встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 дочки заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

На підставі, ст. ст. 14, 15, 141, 180, 260, 268 СК України, ст. 242 ЦК України, керуючись ст. ст. 258-259, 263-265, 293-294, 315, 319, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту перебування на утриманні відмовити.

Повне найменування сторін:

Заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОККП НОМЕР_5 .

Заінтересована особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: 48201, Тернопільська область, Гусятинський район, с-ще Гусятин, ЄДРПОУ: НОМЕР_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Рівненського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 11.06.2026.

Суддя: