Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №466/778/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/778/26

Провадження № 2/466/1718/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Солиган М.Р.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові у загальному позовному порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Косаняк Світлани Степанівни, про визнання права власності на майно у порядку спадкування, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно у порядку спадкування,-

встановив:

03.02.2026 року адвокат Лавринів М.Я. звернулась до суду з позовною заявою в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу, про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, в якій просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частку житлового будинку АДРЕСА_1 (який в цілому складається з семи житлових кімнат та кухні, житловою площею 99,4 кв.м., загальною площею 136,9 кв.м., до будинку відноситься два сараї та гараж), у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що спірний будинок за аресою: АДРЕСА_1 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя — померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки набутий ними у шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (мати позивача ОСОБА_1 ), після смерті якої відкрилась спадщина. Попри те, що майно було зареєстроване лише на батька ( ОСОБА_4 ) мати мала законне право на половину цього майна, яка після її смерті увійшла до складу спадщини.

Після смерті ОСОБА_3 усі троє спадкоємців за законом (брат, сестра та батько) звернулися до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Косаняк С.С. з відповідними заявами, на підставі яких приватним нотаріусом було заведено спадкову справу №14/2023.

Оскільки частина житлового будинку була оформлена в цілому на батька позивача ОСОБА_4 , оскільки таке майно набувалося за час шлюбу з ОСОБА_3 , батько позивача в межах даної спадкової справи мав вчинити певні дії щодо оформлення документів про визначення частки у спільному майні подружжя у даному будинку, однак не встиг у зв`язку з своєю смертю.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя нотаріусом ОСОБА_4 не видавалося, що на даний час унеможливило видачу приватним нотаріусом Курті Руслані Іванівні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 .

Таким чином, позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості оформити право власності на спадкове майно у нотаріальному порядку лише після смерті своєї матері, що створює перешкоди у реалізації її спадкових прав.

Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 04.02.2026 провадження у справі відкрито та призначено підготовче засідання (а.с.26).

27.02.2026р. представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Бушева І.М. подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно у порядку спадкування (а.с.50-52).

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наявністю у позивача за зустрічним позовом законного права на спадкову частку після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та неможливістю його нотаріального оформлення.

Зазначає, що спірна частина житлового будинку АДРЕСА_1 набута за час шлюбу батьками позивачів за первісним та зустрічними позовами на підставі договорів купівлі-продажу та довічного утримання. Відтак, законна частка померлої матері становить 1/8 від усього будинку (або половину від зареєстрованої за батьком 1/2 частини), яка і увійшла до складу спадщини.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 є спадкоємцем за законом, у встановлений строк звернувся до нотаріуса із заявою, а також вважається таким, що прийняв спадщину на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім того, чоловік померлої (батько) ОСОБА_4 відмовився від своєї частки у спадщині на користь дітей у рівних частинах.

Відповідно до листа приватного нотаріуса № 15/02-14 від 04.02.2026р. оформити право на законну 1/8 частку будинку в нотаріальному порядку неможливо, оскільки батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і за життя не визначив часток подружжя.

Оскільки відповідач за зустрічним позовом ( ОСОБА_1 ) одноособово оформила право власності на частку батька за заповітом, а частка матері (1/4 будинку) залишилася неотриманою іншими спадкоємцями, позивач за зустрічним позовом має законні підстави вимагати визначення часток подружжя та визнання за ним права власності на 1/8 частку будинку в судовому порядку.

Ухвалю суду від 03.03.2026р. витребувано у приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Косаняк Світлани Степанівни докази, а саме: копію спадкової справи №14/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.76).

17.03.2026р. на виконання ухвали суду надійшла копія спадкової справи №14/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В підготовчому засіданні 13.04.2026 представники сторін-представник позивача адвокат Лавринів М.Я. та представник відповідача-адвокат Бушева І.М. просили об"єднати первісний та зустрічний позов в одне провадження, судом було задоволено клопотання представників сторін та об"єднані дані позову в одне судове провадження.

Також, в зазначеному вище підготовчому засідання представники сторін звернулись з усним клопотанням про надання їм можливості оформити заяви про визнання позовів.

В підготовче засідання 03.06.2026р. учасники справи та їх представник не з`явились, однак подали зави про розгляд справи без їх участі. Окрім того, представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , адвокат Лавринів М.Я. подала заяву про визнання зустрічного позову. Представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , адвокат Бушева І.М. подала заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_1 .

Третя особа, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Косаняк С.С. в підготовче засідання не з`явилась, клопотань від неї надходило.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що обставини, на які посилаються сторони, повністю підтверджуються письмовими доказами.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 (мати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ), що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 07.02.2023р. (а.с.7).

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на частку в спільному майні подружжя, а саме на частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 136,9 кв.м.

Вказане нерухоме майно було набуто за час шлюбу батьками сторін — ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (шлюб зареєстровано 23 жовтня 1982 року) — на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.1989 року та договору довічного утримання від 11.10.1994 року (а.с.21-22).

Згідно ст.ст. 60,61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Частки сумісної власності подружжя є рівними і становлять по 1/2 частині. Оскільки спірний житловий будинок набувався у шлюбі, померла ОСОБА_3 мала право на половину зареєстрованого за чоловіком майна (тобто на 1/4 частку від загальної площі будинку 136,9 кв.м.).

Через смерть обох з подружжя та відсутність законодавчо визначеного механізму оформлення таких прав через органи нотаріату, сторони позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку.

Згідно зі ст. 1216, 1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що після смерті матері її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк звернулися до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Косаняк С.С. із заявами про прийняття спадщини за законом.

На підставі цих заяв було заведено спадкову справу № 14/2023.

Чоловік померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , у межах цієї ж спадкової справи подав нотаріально засвідчену заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті дружини на користь своїх дітей: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках кожен (а.с.106 або арк. спад. справи 22).

Окрім цього, ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем, що відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджує факт прийняття ним спадщини.

Таким чином, належна померлій матері частка у майні подружжя підлягає розподілу порівну між двома спадкоємцями — ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що становить по 1/8 частці будинку для кожного.

Проте, за життя батько ОСОБА_4 не встиг вчинити нотаріальних дій щодо виділу та визначення часток у спільному сумісному майні подружжя, а ІНФОРМАЦІЯ_4 він помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 15.04.2025р. (а.с.11).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи та письмових відповідей приватного нотаріуса Косаняк С.С. за вих. № 80/02-14 від 08.12.2025 р. та вих. № 15/02-14 від 04.02.2026р., сторонам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/8 частку житлового будинку через відсутність правовстановлюючих документів, які б чітко визначали частку спадкодавця (матері) за її життя. Нотаріус зазначив, що відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 р. №3253/5, в Україні не передбачено законодавчої форми Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті обох з подружжя (а.с.61-62, 229, 231).

Також судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 розпорядився своїм майном на випадок смерті, склавши заповіт, посвідчений 28 листопада 2024 року приватним нотаріусом ЛМНО Дулик М.Б. за реєстровим № 4131.

Після його смерті, що настала ІНФОРМАЦІЯ_4 , приватним нотаріусом ЛМНО Думою Г.М. 16 грудня 2025 року ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/4 (одну четверту) частку житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 136,9 кв.м (житлова площа 99,4 кв.м, з господарськими спорудами: двома сараями та гаражем). Вказані частки належала спадкодавцю ОСОБА_4 як його особиста частка у спільному майні подружжя, набутому на підставі договору купівлі-продажу від 07.04.1989 року реєстровий №1-1732 та договору довічного утримання від 11.10.1994 року реєстровий № 4-6432 (а..с17).

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець за заповітом після смерті батька оформила у приватного нотаріуса ЛМНО Думи Г.М. право власності на майно, яке належало батькові особисто (його законну 1/4 частку будинку), проте частка матері залишилася юридично не розмежованою та неоформленою, що створює непереборні перешкоди для обох дітей у реалізації їхніх законних спадкових прав.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. У контексті спадкових правовідносин цей спосіб захисту застосовується, якщо спадкоємець не може оформити спадщину через відсутність необхідних документів чи процедурних можливостей у нотаріуса.

Даний висновок повністю узгоджується із судовою практикою та роз`ясненнями, викладеними у Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», де зазначено: якщо право власності на сумісне майно було зареєстроване за зацілілим із подружжя, а на момент звернення спадкоємців до нотаріуса обоє з подружжя померли, і частки у спільному майні не були визначені за їхнього життя, визначення часток та визнання права власності на спадкове майно здійснюється судом.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що визнання позовів сторонами не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд доходить висновку про наявність усіх правових підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене та визнання сторонами позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне повернути позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 3864,00 грн., а також повернути позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 3863,56грн.

Керуючись ст.ст.12 13,81, 89, 141,142, 247, 259, 263-265, 268, 315, 353, 354ЦПК України, суд-

ухвалив:

Первісний позов ОСОБА_1 — задовольнити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 — задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 (одну восьму) частку житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 136,9кв.м. у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/8 (одну восьму) частку житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 136,9кв.м. у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 3864,00грн. згідно квитанції платіжної інструкції №ЗТК4-80С5-95С9-ЗК6Х від 02.02.2026р.

Повернути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 3863,56грн. згідно квитанції платіжної інструкції №2549038417.126.02.2026р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Рішення складено та проголошено 03.06.2026р.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , НОМЕР_5 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Косаняк Світлани Степанівни, м. Львів, вул. Різьбярська, 1а.

Суддя В. В. Свірідова