Рішення від 21 травня 2026 р. у справі №452/4144/25 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/4144/25

Провадження № 2/452/647/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.

секретаря Кафтан О.Ю.,

із участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Дащишак О.С.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Кіт В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , - про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно внести до актового запису про народження дитини відомості про його батьківство. В обґрунтування позову посилається на те, що з березня 2021 року позивач почала зустрічатися із ОСОБА_3 ; між ними склалися теплі стосунки, виникли почуття і позивач завагітніла; з 2024 року вони почали проживати однією сім`єю, планували зареєструвати шлюб, але позивач захворіла і реєстрацію шлюбу було перенесено; ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом, вели спільне господарство, проводили спільно час, піклувалися один про одного. Від цих стосунків у них народився син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківство котрого ОСОБА_3 визнавав, вони разом виховували дитину, проживали разом, він купував продукти для сім`ї, брав участь у вихованні сина. 28 квітня 2025 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ; 30.06.2025 року ОСОБА_3 зробив особисте розпорядження на випадок своєї загибелі, в якому називає позивача своєю цивільною дружиною, він хотів визнати своє батьківство через органи РАЦС подавши спільну заяву, однак його мобілізували та не відпускали з військової служби. Із 8 вересня 2025 року ОСОБА_3 вважається зниклим безвісті в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Карпівка Краматорського району Донецької області; до сьогодні він не був знайдений серед полонених воїнів та його не було ідентифіковано як загиблого. Оскільки їх спільна дитина була зареєстрована в органах РАЦС на прізвище позивача в порядку частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, а ім`я та по-батькові вказано вірні, у зв`язку із тим, що шлюбні відносини зареєстровані не були, просить визнати ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_4 та внести зміни до відповідного актового запису.

Представник відповідача адвокат Кіт В.Ю. подав до суду відзив на позов, в якому проти такого заперечив та зазначив, що його довірителька є матір`ю зниклого безвісті в зоні бойових дій ОСОБА_3 . З позову вбачається, що від стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народився син – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає що на хрестинах був присутній сам батько, хоча відповідачу невідомо про ці хрестини, остання як мати ОСОБА_3 не була присутня на них, а тому вважає що син, мав би повідомити про хрестини своєї дитини; також відповідач заперечує факт проживання її сина однією сім`єю із позивачем з 2021 року, та чи мав з нею стосунки відповідачу невідомо. Крім того, стверджує, що з часу як ОСОБА_3 був призваний на військову службу під час мобілізації, він не вчиняв будь яких дій про визнання дитини своєю, а мати дитини не зверталася до нього з позовом про визнання батьківства, а тому вважає позов безпідставним. Крім того, позов про визнання батьківства пред`являється до ймовірного батька дитини, а не до матері ймовірного батька дитини, подати його можуть матір дитини, опікун/ піклувальник, особа, що утримує дитину, або сама дитина (після 18 років). Враховуючи що син відповідача з 28.04.2025 року перебуває в ЗСУ, інформація про те що він загинув відсутня, а тому позов мав би пред`являтися до нього, а не до його матері. Також заперечив проти результатів молекулярно-генетичного дослідження на родинну спорідненість, оскільки ОСОБА_5 з її слів є тіткою ОСОБА_4 , а тому є третьою ступеню споріднення. В цьому дослідженні не зазначено яка ймовірність в процентах третього ступеня споріднення, а саме між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ; просив у позові відмовити повністю.

Представник третьої особи Міністерства оборони України подав до суду письмові пояснення, в яких просив призначити і провести у справі судово-генетичну експертизу для встановлення батьківства відносно дитини та розглянути питання про залучення до участі у справі, як третю особу військову частину НОМЕР_1 , оскільки фактично виплати здійснює військова частина, де проходить службу військовослужбовець.

У судовому засіданні позивач та її представник-адвокат Дащишак О.С. підтримали позовні вимоги та посилалися на викладені обставини у позовній заяві, просили такі задовольнити; додатково зазначили, що відповідач як мама біологічного батька дитини відмовляється проходити генетично-молекулярну експертизу, отримати біологічні зразки батька не являється можливим, однак сестра зниклого безвісті ОСОБА_3 погодилася надати свої зразки і факт їх споріднення із дитиною підтверджено; крім того, зазначили, що позов пред`явлений до матері ОСОБА_3 , оскільки вона отримує виплати грошового забезпечення військовослужбовця зниклого безвісті та заперечує факт батьківства її сина щодо дитини. Водночас позивач суду у своїх поясненнях навела деталі зустрічей із чоловіком до вагітності, про спільний побут і проживання в конкретні періоди і де саме; про контроль лікаря гінеколога ОСОБА_7 і далі сімейного лікаря Партики; подальше народження сина ОСОБА_8 , а також про те, що в свій час відповідач ОСОБА_2 визнавала онука та неодноразово передавала продукти маршруткою для сина позивача і як для свого онука. Протягом спірного періоду в основному батько дитини ОСОБА_3 проживав із позивачем, але водночас допомагав матері з господарством, свідком чого і достатніх деталей була рідна сестра ОСОБА_3 , - дочка відповідача.

Відповідач та її представник-адвокат Кіт В.Ю. проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві до суду. Відповідач окремо пояснила, що їй невідомо про стосунки її сина з позивачем, однак причини відмови від проходження генетично-молекулярної експертизи суду не повідомила; також не пояснила чому відвідувала місце проживання позивача, не спростувала і не повідомила хто передавав продукти харчування і в зв`язку з чим, а взагалі поводила себе у суді процесуально недобросовісно все заперечуючи і нічим не обґрунтовувала.

Представник третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Самбір Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та представник військової частини НОМЕР_1 до суду не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Представник Міністерства оборони України у судовому засіданні не заперечив проти задоволення позову, якщо суд вбачатиме на те підстав, але вважав за доцільне залучити до розгляду в справі військову частину як третю особу, - хто фактично здійснює виплати як за зниклого військовослужбовця.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд уважає, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_4 , батьками якого вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , місце народження м. Самбір Львівської області, що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька №00053858779 від 27.09.2025р ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Самбір Львівської області, про що 16 серпня 2024 року складено актовий запис № 272; матір`ю дитини зазначена ОСОБА_1 , батьком ОСОБА_9 ; відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Із довідки №583 від 06.10.2025р., виданої Бісковицькою сільською радою Самбірського району Львівської області, відомо про те, що ОСОБА_1 зареєстрована і проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; співмешканцем - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній проживав без реєстрації.

Згідно довідки №2577 від 24.05.2025, виданої військовою частиною НОМЕР_3 , відомо, що солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_3 з 28 квітня 2025 року.

8 вересня 2025р. ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання пов`язаного із захистом територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Карпівка Краматорського району Донецької області зник безвісти, що стверджується сповіщенням сім`ї №8371.

13.09.2025р. в ЄДРДР зареєстровано кримінальне провадження №12025141290000490 за заявою ОСОБА_1 за фактом зникнення її цивільного чоловіка ОСОБА_3 , який зник безвісти під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Карпівка Краматорського району Донецької області.

Крім того судом встановлено, що ОСОБА_3 на випадок своєї загибелі ІНФОРМАЦІЯ_6 склав особисте розпорядження про те, що випадку його загибелі (смерті) належна від держави одноразова грошова допомога, а також будь-які інші виплати, які будуть передбачені законодавством на день його смерті, було виплачено його цивільній дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тел.: НОМЕР_5 , у розмірі 100 відсотків; справжність засвідчено командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 .

Судом також установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є рідними братом та сестрою, що вбачається із їх свідоцтв про народження серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7 , де батьками вказані ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , а також Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, свідоцтва про одруження серії НОМЕР_8 , з яких вбачається дошлюбне прізвище ОСОБА_6 – « ОСОБА_13 ».

Згідно результату молекулярно-генетичного дослідження 1384747686 від 17.11.2025р., букального епітелію ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відомо, що результати тесту ДНК показали, що родинна спорідненість 2-го ступеня не виключена. У передбачуваних тітки і племінника у 21 з досліджуваних локусів виявлено спільні алелі. Імовірність родинної спорідненості 2-го ступеня становить 99,99981%.

Позивачем на підтвердження своїх вимог представлено суду також сімейні фотографії, на яких ОСОБА_3 зображений із дитиною, із позивачем, вони разом на різних святкуваннях, зокрема і на хрестинах дитини, їх переписка вже в час перебування його на службі.

Із допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 стало відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство; після народження дитини у них була справжня сім`я, ОСОБА_3 піклувався про сина, займався його вихованням; допитані свідки підтвердили, що зниклий безвісті ОСОБА_3 є біологічним батьком дитини.

Допитана у суді свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є рідною сестрою зниклого безвісті ОСОБА_3 , котрий проживав із позивачем однією сім`єю, в результаті чого у них народився син ОСОБА_8 , біологічним батьком котрого є її брат; на відміну від її матері, вона не заперечувала проти надання своїх біологічних зразків для проведення тесту ДНК, оскільки впевнена в їх родинних зв`язках; крім того, вона разом із ОСОБА_19 та дитиною їздили до ОСОБА_3 у військову частину, де вона спостерігала їх родинні та теплі відносини, його любов до сина; а про усталені відносини в подружжі позивача ОСОБА_20 із її рідним братом ОСОБА_21 вона знала в основному через часті розмови про деталі їх відносин телефоном, а також при безпосередніх зустрічах.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1. ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду. Також згідно з ч. 1 ст. 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", заяви про встановлення факту батьківства, так і материнства, суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 9 вказаної постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц зазначив, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (рішення від 7 травня 2009 року в справі «Калачова проти Російської Федерації», заява №3451/05, §34).

Верховний Суд у постановах від 23 жовтня 2019 року в справі №382/2559/15-ц, та від 19 вересня 2018 року в справі №761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999%). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Як вбачається із заяви, метою встановлення даного факту є захист майнових, немайнових прав та законних інтересів, отримання пільг, передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а можливості документально підтвердити родинні зв`язки між сином позивача та зниклим безвісти ОСОБА_3 , крім як у судовому порядку, немає.

Згідно зі статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статті 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану. Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства (висновок Верховного Суду у справі № 552/4291/22 від 13 вересня 2023 року);

Аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, керуючись діючим сімейним законодавством України, допитавши у судовому засіданні свідків, дослідивши висновок про біологічну спорідненість, з якого вбачається, що сестра зниклого безвісти є біологічною тіткою дитини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 про визнання батьківства ОСОБА_3 щодо малолітнього сина ОСОБА_8 та внесення змін до актового запису про народження дитини, - оскільки факт батьківства сина відповідача підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами та висновком експертного дослідження, іншого порядку визнання такого немає, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

У свою чергу суд категорично відноситься до тверджень відповідача про відсутність споріднення між її зниклим безвісті сином та сином позивача, оскільки відповідач суду не надала суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, не спростувала пред`явлені позивачем аргументи, а також не змогла пояснити відмову у проходження молекулярно-генетичної експертизи на підтвердження своєї позиції, на думку суду відповідач таким способом мала намір уникнути узаконення батьківства її сина ОСОБА_22 щодо малолітнього ОСОБА_4 , котрий так само претендуватиме на усі грошові виплати та пільги, що належатимуть йому як сину зниклого безвісті; саме тому позивач і звернулася із позовом до ОСОБА_2 , котра заперечує батьківство свого зниклого безвісті сина, оскільки як встановлено судом останнім даний факт не оспорювався, а тому його права та інтереси даним спором не порушені.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 128, 129 СК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_9 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який народився у місті Самбір, Львівської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №272 від 16 серпня 2024 року).

Внести зміни до актового запису №272 про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , складеного 16 серпня 2024 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про народження, а саме:

- у графі «відомості про дитину» вказати прізвище дитини « ОСОБА_13 », ім`я та по-батькові дитини залишити без змін;

- у графі «відомості про батька» вказати « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянство України, місце народження с. Воютичі Самбірський район Львівська область, місце проживання АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 1 червня 2026 року повного судового рішення.

Суддя