Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №938/657/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/657/26

Провадження № 3/938/345/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року селище Верховина

Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Бучинський А.Б., з участю особи, яка притягається до адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , захисника Паламарчука О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , громадянина України, згідно даних протоколу не працює, до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КпАП України,

в с т а н о в и в:

з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЗхРУ №349265 від 01.05.2026, вбачається, що 01.05.2026 о 20 год 20 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», на напрямку 485 п/зн., на відстані 7 км від лінії державного кордону на території Зеленської ОТГ Верховинського району Івано-Франківської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в межах контрольованого-прикордонного району, був виявлений гр. України ОСОБА_2 спільно з іншою особою, щодо якої складено окремий протокол про адміністративне правопорушення, за спробу незаконного перетину державного кордону, поза встановленим пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст.ст.9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.204-1 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_2 , за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП надійшли до суду 13.05.2026, та відповідно до положень ч.2 ст.277 КУпАП, були призначені до розгляду цього ж дня.

Оскільки особа, яка притягається до відповідальності в судове засідання не з`явилась, з метою належного повідомлення її про дату, час та місце розгляду справи, забезпечення можливості реалізації нею свого права на захист, розгляд справи було відкладено на 12.06.2026.

В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 не з`явився. Його представник, адвокат Костюкевич Н.В. подав 11.06.2026 письмові пояснення по справі, в яких зазначила, що ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення невизнає. Просить провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністртивного правопорушення. Зазначила, що він був зупинений на території України на відстані 7 км від лінії державного кордону, ця відстань знаходиться за межами прикордонної смуги (5 км згідно з Постановою КМУ № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим»), а сам факт перебування (або руху) у контрольованому прикордонному районі на відстані 7 км від кордону не свідчить про спробу його перетину. Крім того протокол про адміністративне правопорушення не містить опису місця й способу вчинення інкримінованого правопорушення, тобто, де саме поза пунктом пропуску через державний кордон та з якою країною було вчинено спробу його перетину та з використанням яких засобів. Протокол містить лише загальне формулювання без фактичного підтвердження складу правопорушення.

Також, пояснення ОСОБА_2 зазначені в протоколі про визнання вини не може бути розцінене як належний та допустимий доказ у справі, оскільки воно було отримане за обставин, що свідчать про відсутність добровільності та усвідомленості дій особи, такий документ був підписаний під тиском та фактичним обманом з боку уповноважених осіб, без надання повної інформації про права та без можливості скористатися правовою допомогою адвоката, що прямо суперечить принципам справедливого розгляду справи. Крім того, особа перебувала у психологічно вразливому стані, що ще більше ставить під сумнів достовірність та правомірність такого «визнання».

Окрім того, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт спроби ОСОБА_2 перетнути державний кордон України. Зокрема, відсутня схема правопорушення, фото- чи відеофіксація, показання свідків або інші документи, що могли б засвідчити рух особи у напрямку державного кордону чи її намір його перетину.

Також, у діях ОСОБА_2 відсутній будь-який умисел чи мотив незаконного перетину державного кордону України, оскільки він є студентом і має оформлену відстрочку від призову за мобілізацією за п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (підтверджується військово-обліковим документом із застосунку Резерв+), що виключає можливість його мобілізації, а на момент події він перебував на відпочинку і скористався цим часом для організації особистого відпочинку у гірській місцевості в Івано-Франківській області.

Оглянувши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження у справі слід закрити з наступних підстав.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно із ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

На підставі ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Таким чином, розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Як передбачено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Так, відповідно до диспозиції ч.1 ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Ознаками об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною першою ст. 204-1 КУпАП, є:

- перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України;

- перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів;

- перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Диспозицією ч.2 ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

При цьому, визначальною ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення є місце його вчинення.

Суб`єктом правопорушення за ст. 204-1 КУпАП є фізична осудна особа, яка вчинила одне з діянь, визначених серед ознак об`єктивної сторони даного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

На підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , долучено:

- копію протоколу про адміністративне правопорушення, складене щодо іншої особи, яка спільно з ОСОБА_2 , 01.05.2026 о 20 год 20 хв. була виявлена прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», на напрямку 485 п/зн., на відстані 7 км від лінії державного кордону на території Зеленської ОТГ Верховинського району Івано-Франківської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в межах контрольованого-прикордонного району, за спробу незаконного перетину державного кордону, поза встановленим пунктами пропуску через державний кордон України. В протоколі вказана особа надала пояснення про те, мала намір перетнути державний кордон України спільно з ОСОБА_2 , після чого мав рухатися до Нідерландів, претензій до ДПС України не має, цінні речі та кошти не вилучалися,

- світлокопію закордонного паспорта громадянина України із застосунку "Дія" на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

- клопотання ОСОБА_2 від 01.05.2026, в якому він свою провину за ч.2 ст.204-1 КУпАП визнав, зауважень не має.

- відеозапис розміщений на лазерному диску, долученому до матеріалів справи, на якому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 зазначає, що мав намір незаконно перетнути державний кордон України з Румунією з метою зустрітися з сім`єю.

Однак, вказані докази не можуть вважатись такими, що беззаперечно доводять вчинення ОСОБА_2 умисних дій спрямованих на спробу перетину державного кордону України, поза встановленими пунктами пропуску.

Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, оскільки за своєю суттю протокол є процесуальним документом, який складений уповноваженим органом щодо вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП та який є підставою для подальшого провадження у справі. Обставини, викладені в протоколі, підлягають перевірці та оцінці за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, не представлено.

Фактично, окрім протоколу, винуватість особи доводиться її письмовими поясненнями зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення та на відеозаписі про те, що він мав намір незаконно перетнути державний кордон з України до Румунії.

Однак, представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , адвокат Костюкевич Н.В. надала суду письмові пояснення в яких заперечила вину ОСОБА_2 , який також відмовився від раніше наданих ним пояснень, та зазначила про те, що такі пояснення надано ним під примусом.

За наведених обставин, надані особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , письмові пояснення в протоколі про адміністративне правопорушення та зафіксовані на відеозаписі про визнання своєї вини, суд не бере до уваги, оскільки на даний час, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності відмовився від наданих раніше пояснень та вказав, що такі були надані в умовах, коли він не в повній мірі міг розпоряджатися своїми процесуальними правами.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Таким чином враховуючи, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, особу ОСОБА_2 було затримано на відстані 7 км від державного кордону України прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», що за відсутності визнання вини особи, а також інших доказів на підтвердження наявності умислу в діях особи на вчинення незаконного перетину державного кордону України, не дає підстав суду для висновку про те, що особою, яка притягується до адміністративної відповідальності було вчинене діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Також, суд враховує, що у діях ОСОБА_2 не доведений будь-який умисел чи мотив незаконного перетину державного кордону України, а матеріалами справи встановлено, що він є студентом і має оформлену відстрочку від призову за мобілізацією за п.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (підтверджується військово-обліковим документом із застосунку Резерв+, що сформований 06.06.2026, дата уточнення даних 24.09.2025), що виключає можливість його мобілізації.

Показання інших осіб, які спільно із ОСОБА_2 були зупинені працівниками прикордонної служби стосуються виключно обставин перетину державного кордону конкретно цими особами, і за відсутності доказів про наявність умислу в діях ОСОБА_2 не можуть братися судом до уваги.

Згідно з ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а згідно ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Таким чином, посадовою особою, яка складала відповідні матеріали та збирала докази по справі, не надані відомості про наявність умислу особи, без фіксації та належного процесуального оформлення фактів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_2 в складі групи осіб, спроби незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон.

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що матеріали справи не містять об`єктивних доказів того, що ОСОБА_2 , в складі групи осіб, вчинив спробу незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.2 ст.204-1 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять жодних належних і допустимих доказів, які б «поза розумним сумнівом» доводили, що ОСОБА_2 , в складі групи осіб, вчинив спробу незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 204-1, 247 п.1, 283, 284 КпАП України, суд,

п о с т а н о в и в:

провадження в справі за ч.2 ст.204-1 КпАП України відносно ОСОБА_2 закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя: Андрій БУЧИНСЬКИЙ