Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №462/7958/24 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7958/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова у складі:

головуючого – судді Палюх Н.М.

при секретарі Гащук А.Р.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності, в якому просить: припинити право власності на 1/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2843045046060), яка належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину №3743 від 06.12.2023, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Коцюрубою Л.Я.; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2843045046060) в обмін на грошову компенсацію; стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 1/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину належить ОСОБА_3 , а 5/6 частки належить ОСОБА_3 . Між позивачкою та відповідачем склались неприязні відносини, вони між собою не спілкуються і не підтримують родинних відносин. Відповідач не надає позивачці доступу до квартири та здає таку в оренду, чим порушує права позивачки на розпорядження та користування своїм майном. Позивач зверталась до відповідача щодо вирішення подальшої долі належної їм квартири, проте відповіді на звернення не отримала. Оскільки позивачка позбавлена можливості реалізувати власне право власності на належну їй квартиру, враховуючи, що спільне володіння та користування нею разом із відповідачем неможливе, вона змушена звернутись до суду для захисту свого порушеного права. За наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

11 листопада 2024 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує позовні вимоги. В обґрунтування своїх заперечень покликається на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та був батьком відповідача і дідом позивачки. 12.10.2020 ОСОБА_4 склав заповіт, яким належне йому майно заповідав внучці ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_4 , на підставі заповіту ОСОБА_3 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/6 часток спірної квартири, а ОСОБА_3 видане свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі ст. 1241 ЦК України на 1/6 частку квартири. Відповідач цілком заперечує факт наявності між ним та ОСОБА_3 вкрай неприязних відносин, вчинення ОСОБА_3 перешкод у користуванні спірною квартирою, як і вважає безпідставним твердження позивачки про те, що спільне володіння і користування спірною квартирою є неможливим, тим паче, що витрати, пов`язані з утриманням спірної квартири, як за життя батька – ОСОБА_4 , так і на даний час, несе виключно відповідач. Окрім цього, позивачка не зверталась у суд із заявою про усунення перешкод у користування квартирою. Також зазначає, що на даний час ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , від даного шлюбу у них народилась донька ОСОБА_6 . ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , де зареєстрований та проживає разом із сім`єю. Крім цього, ОСОБА_3 належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_3 загальною площею 38,1 м.кв. та земельна ділянка з кадастровим номером 4623681800:06:001:0015, площею 0,2499 га та відведена для обслуговування вищезазначеного будинку, та які придбані ОСОБА_3 з прилюдних торгів. Зазначений житловий будинок не використовується відповідачем, оскільки потребує капітального ремонту, а відтак значних капіталовкладень. Також, 28.01.2023 ОСОБА_3 придбаний транспортний засіб «Jeep Cherokee» 2016 року випуску, про те все це майно є спільною власністю подружжя, оскільки придбане ним у шлюбі з ОСОБА_5 . Також звертає увагу на те, що ОСОБА_3 на даний час ніде не працює та є інвалідом 3 групи загального захворювання (довічно), його дружина також не працює, а донька навчається на денній формі навчання, відтак також доходу не отримує, що свідчить про те, що позбавлення його права власності на частку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 завдасть йому істотної шкоди. Також звертає увагу суду на те, що позивачці на праві власності належить 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_4 , де вона зареєстрована і проживає, а також 1/3 цієї квартири спадкується нею після смерті бабці по лінії матері. Дані обставини підтверджують, що у позивачки відсутнє порушене право, яке б давало їй підстави на звернення у суд з даним позовом, оскільки спірна квартира не є її єдиним житлом та єдиним об`єктом, частка у якому належить ОСОБА_3 . За наведеного, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

14 листопада 2024 року надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач не повідомляє суд про майно членів його сім`ї, зокрема про наявність у дружини квартири за адресою: АДРЕСА_5 , автомобіля марки «Mercedes Benz», 2005 року випуску, а у доньки: садовий будинок загальною площею 29,4 кв.м., що за адресою: АДРЕСА_6 , кооперативне-садівниче товариство «Вишня», земельна ділянка з кадастровим номером 4623683400:03:000:0148 площею 0,0475 га, автомобіль марки «BMW X5», 2019 року випуску, і не вказує інформації, як сім`я має можливість забезпечувати першочергові потреби. Будь-яких доказів, які підтвердили б ту обставину, що припинення права власності на частку у спірній квартирі завдасть істотної шкоди йому чи членам його сім`ї разом із відзивом подано не було. Окрім цього, у випадку задоволення позову, відповідачу буде виплачена компенсація вартості 1/6 частки у праві спільної власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова, занесеною у протокол судового засідання від 07 травня 2026 року, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав повністю із підстав, аналогічних викладеним у позовної заяві. Додатково пояснив, що аналізуючи матеріали справи, позбавлення ОСОБА_3 права власності на 1/6 частку квартири, яка є незначною та не може бути виділена в натурі, не завдасть істотної шкоди майновим інтересам відповідача, оскільки у нього та членів його сім`ї у власності наявне рухоме та нерухоме майно, окрім цього, відповідачу буде виплачена грошова компенсація вартості 1/6 частки квартири, яка вже внесена на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання позовні вимоги заперечила у повному обсязі, з підстав, аналогічних викладеним у відзиві на позовну заяву. Зазначила, що позивачці ніхто не чинить перешкод у користуванні спірною квартирою, у цій квартирі ніхто не проживає. Окрім цього, позбавлення ОСОБА_3 права власності на 1/6 частку квартири завдасть істотної шкоди його майновим інтересам. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексуУкраїни, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав №357361010 та Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, 5/6 частки квартири, що адресою: АДРЕСА_1 ,на праві спільної часткової власності належить позивачці ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, №3742, виданого 06.12.2023 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Коцюрубою Л.Я. /Т.1 а.с.13, 15/.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №388627192, квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 – 5/6 частки, ОСОБА_3 – 1/6 частки /Т.1 а.с.16/.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04.04.2025 за клопотанням представника відповідача була призначена судова оціночно-будівельна експертиза. На вирішення експертів були поставлені запитання: - яка ринкова вартість квартири АДРЕСА_7 на час проведення експертизи та яка ринкова вартість 1/6 частки квартири АДРЕСА_7 ?.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи по матеріалах справи №462/7958/24 від 12.03.2026 №31/25, ринкова вартість квартири АДРЕСА_7 на час проведення експертизи, становить 2 234 920 грн без ПДВ; ринкова вартість 1/6 частки квартири АДРЕСА_7 становить без ПДВ 372 490 грн. /Т.2 а.с.39-60/.

Частинами першою, другою і четвертою статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У частині першій статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтями 358, 360 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно зі статтею 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Результат аналізу статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 зроблено висновок про те, що не зазначення у статті 365 ЦК України конструкції «за наявності одночасно» свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».

Вказані судові рішення свідчать про єдність практики застосування статті 365 ЦК України.

При цьому, суд зауважує, що отримання грошової компенсації при припиненні права власності особи на частку в спільному майні на підставі ст. 365 ЦК України, на відміну від ст.364 ЦК України, не потребує згоди особи, право власності якої припиняється.

У зв`язку з тим, що виділ частки позивача у квартирі АДРЕСА_7 є технічно неможливим, позивач звернувся з позовними вимогами припинити право власності відповідача ОСОБА_3 на 1/6 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_7 зі сплатою йому грошової компенсації.

Також, підставою звернення позивача до суду стало те, що спільне володіння і користування майном з відповідачем є неможливим, оскільки між ними склалися неприязні відносини, а вирішити спір без звернення до суду виявилось неможливим.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Втручання у право власності може бути виправданим згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і буде відповідати усталеній прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»), якщо воно здійснено: з метою врегулювання спору і врахування права власності іншого співвласника (суспільний інтерес); на підставі закону; з дотриманням вимог співмірності і пропорційності.

Отже, вирішуючи спір на підставі наявних в матеріалах доказів, враховуючи те, що у наявних взаємовідносинах між сторонами як співвласниками об`єкта житлової нерухомості наявні всі складові, визначені ст. 365 ЦК України, суд вважає, що право часткової власності відповідача може бути припинено зі сплатою йому грошової компенсації за належну частку та визнанням права власності на частку відповідача за позивачкою.

Припинення права особи на частку у спільному майні як одна із підстав припинення права власності, узгоджується також із положеннями ч. 1ст. 346 ЦК України, яка встановлює перелік підстав припинення права власності, що не є вичерпним, а частиною другою вказаної статті передбачена можливість припинення права власності і в інших випадках, встановлених законом (наприклад у випадку, передбаченому ст. 345 ЦК України).

Як роз`яснюється у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року, оскільки суд за чинним законодавством вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно у натурі чи спільно користуватись ним.

У даному випадку частка відповідача у двокімнатній квартирі АДРЕСА_7 не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування майном між сторонами є неможливим через їхні неприязні стосунки. Крім цього, припинення права відповідача на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам, так як останній має у власності інше житло.

Згідно платіжних інструкцій №Р31Т-Т33Т-КАКХ-7361 від 22.11.2024 (208500,00 грн), №В5СМ-7202-832К-931А від 21.04.2026 (69000,00 грн), №Н949-ХВАН-9825-02ТВ від 21.04.2026 (95000,00 грн) позивачем внесено на депозитний рахунок суду вартість 1/6 частки відповідачки у загальному розмірі 372500 грн.

З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що в даному випадку наявні обставини, передбачені ч. 1, 2 ст. 365 ЦК України, для припинення права власності відповідача на його частку у квартирі АДРЕСА_7 , зі сплатою йому грошової компенсації у розмірі 372500 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку , що позов ОСОБА_3 підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4796,20 гривень.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 60, 81, 141, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 15-16, 317, 319, 321, 356, 358, 360, 365 ЦК України, суд-

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Припинити за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_7 , стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в розмірі 372500 (триста сімдесят дві тисячі п`ятсот) гривень, що були внесені ОСОБА_3 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Львівській області відповідно до платіжних інструкцій №Р31Т-Т33Т-КАКХ-7361 від 22.11.2024 (208500,00 грн), №В5СМ-7202-832К-931А від 21.04.2026 (69000,00 грн), №Н949-ХВАН-9825-02ТВ від 21.04.2026 (95000,00 грн).

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частки квартири АДРЕСА_7 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 4796,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 червня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_8 .

Суддя: