Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №337/3174/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/3174/26

2/337/2477/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді – Мурашової Н.А.

за участю секретаря – Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 позивачка ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Тягунової Г.В. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , який мотивує тим, що з відповідачем вони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 21.12.2019. Від шлюбу вони мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З грудня 2025 вони з відповідачем припинили подружні відносини, оскільки у них різні погляди на питання сімейного життя, вони не розуміють один одного, почуття любові та поваги минули. Наразі спільне господарство не ведуть. На примирення не згодна, вважає, що родина розпалась остаточно. Просить шлюб розірвати, після розірвання шлюбу залишити прізвище – ОСОБА_5 . Крім цього, просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1331,20грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 9500,00грн.

Ухвалою суду від 20.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

04.06.2026 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якій він фактично визнав позовні вимоги та згоден на розірвання шлюбу. Разом з тим, заперечує проти стягнення з нього на користь позивачки судового збору в розмірі 1331,20грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 9500,00грн. Вважає, що у зв`язку з визнанням ним позову стягненню з нього підлягає 50% сплаченого судового збору, що складає 665,60грн.. Щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, то вважає його завищеним, таким, що не відповідає критерію реальності адвокатських послуг та розумності. В даному випадку справа про розірвання шлюбу є незначної складності та не потребує від адвоката багато часу та зусиль для складання позовної заяви. Через визнання ним позову участь адвоката в судовому засіданні взагалі є необов`язковою. Крім того, позивачем взагалі не надано доказів сплати витрат на правничу допомогу, тому просить в їх стягненні відмовити.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Тягунова Г.В. в судове засідання не прибули, представник подала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримують повністю, просять його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, у відзиві на позов заявив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги в частині розірвання шлюбу визнав повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Згідно з ч.1 ст.21, ч.1 ст. 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч.1 ст.104, ч.3 ст.105, ст.110 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно з п.1 ч.2 ст.49, ч.1,4 ст.206 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В даному випадку суд виходить з того, що відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги по розірвання шлюбу, зазначивши про це у відзиві на позов. Таке визнання не суперечить закону, не порушує чиїх-небудь прав, свобод та інтересів.

Так, суд встановив, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 21.12.2019, від якого мають двох малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які наразі мешкають з матір`ю – позивачкою ОСОБА_1 . З грудня 2025 сторони припинили подружні відносини, проживають окремо, особисті стосунки не підтримують, почуття любові та поваги між ними втрачено. На примирення сторони не згодні, вважають, що сім`я розпалась остаточно.

За вказаних обставин суд вважає, що подальше спільне життя сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам кожного з них, інтересам малолітніх дітей, що має істотне значення, у зв`язку з чим шлюб між сторонами слід розірвати.

Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити, залишити їй прізвище « ОСОБА_5 ».

Відповідно до ст.141,142 ЦПК України, у зв`язку з визнанням позову відповідачем ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті, суд вважає необхідним стягнути з нього на користь позивачки 50% понесених нею судових витрат по сплаті судового збору в сумі 665,60грн., а інші 50% - повернути позивачці з державного бюджету.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу, суд встановив, що в цій справі позивачка ОСОБА_1 отримувала правову допомогу адвоката Тягунової Г.В., на підтвердження чого до позовної заяви було додано договір про надання правничої допомоги б/н від 07.05.2026, попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, б/н від 15.05.2026, ордер на надання правничої допомоги АР №1151486 від 13.05.2026

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування позивачці витрат на професійну правничу допомогу.

Так, згідно з ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

В даному випадку, за змістом договору про надання правничої допомоги б/н від 07.05.2026 (п.2.1) надання адвокатом правничої допомоги клієнту здійснюється оплатно. Вартість правничої допомоги визначається індивідуально згідно Акту виконаних робіт. Грошові кошти сплачуються одноразово при підписанні договору про надання правничої допомоги.

Разом з тим, позивачем та її представником не додано до позовної заяви та не надано суду під час судового розгляду Акту виконаних робіт та платіжного документу про оплату позивачкою вартості послуг адвоката, про які йде мова в договорі про надання правничої допомоги, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що передбачено ч.3 ст.137 ЦПК України.

Доданий до позовної заяви попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, б/н від 15.05.2026, з урахуванням змісту договору про надання правничої допомоги сам по собі не є доказом здійснення позивачкою витрат на правничу допомогу в зазначеному в ньому розмірі.

Таким чином, суд вважає, що позивачки та її представник не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення позивачкою витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі 9500,00грн, у зв`язку з чим в їх стягненні з відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.21,24,104,105,110,112 СК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,142,206,259,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 21.12.2019 Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №1565, розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити дружині прізвище – ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665,60грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Повернути ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , 50% судового збору в сумі 665,60грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок), сплаченого згідно з квитанцією №0991-3325-6494-9886 від 14.05.2026, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи №2/337/2477/2026 (ЄУН 337/3174/26).

В стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Мурашова

11.06.2026