Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №205/14106/25 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/14106/25

Номер провадження2/205/315/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання – Пєтіної К.М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог тим, що ОСОБА_1 є власником 3/5 частини квартири АДРЕСА_1 . На момент смерті його матері - ОСОБА_5 15 листопада 2021 року його батько - ОСОБА_4 проживав окремо у власному будинку в с. Краснопілля у зв`язку з постійним вживанням алкоголю, а його брат - ОСОБА_3 у минулому був судимий і відбував покарання за гратами, також у минулому вживав наркотичні речовини й до сьогодні вживає алкоголь. З листопада 2021 року до весни-літа 2022 року відповідачі проживали в їх спільній квартирі і за цей час ОСОБА_1 було здійснено декілька викликів поліції через погрози його життю та здоров`ю, після чого батько з братом переїхали у будинок у с. Краснопілля де проживали до 20 квітня 2025 року, оскільки повернулись до спільної квартири через знеструмлення вказаного будинку за борги. Зазначає, що за день до цього від позивача була отримана згода на добровільне розділення квартири з відділенням однокімнатної квартири за посередництвом нотаріуса та в ході подальшого ремонту було роз`єднано електромережі, розширено наявний санвузол з добудовою душової і встановлено зовнішні двері у загальний тамбур входу. Посилається на те, що з листопада 2021 року відповідачі відмовились від державної субсидії на оплату комунальних послуг і відмовились сплачувати будь-які рахунки. Посилається на те, що розділення комунальних рахунків можливе лише після розділення права власності, а ОСОБА_1 сплачує всі комунальні послуги і на всі заяви щодо розділення рахунків він отримує відмови. Посилається на те, що ОСОБА_1 у зв`язку з отриманою в дитинстві інвалідністю по зору та веденням ним підприємницької діяльності за місцем свого проживання має необхідність дотримуватись особливих умов праці й якості життя. Останні чотири роки супроводжувались небезпекою втрати матеріальних цінностей. Крім того, посилається на те, що необхідність спільного користування приміщеннями газифікованої кухні та вхідного тамбура призводять до агресивної поведінки у вигляді погроз і нецензурної лексики на його адресу. На підставі вищевикладеного, представник позивача просила виділити ОСОБА_1 у власність 3/5 частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,8 м2, а саме: коридор (№1) – 5,7 м2; ванна (№2) – 2,7 м2; вбиральня (№3) – 1,3 м2; кухня (№4) – 7,5 м2; житлова кімната (№5) – 15,4 м2; вбудована шафа (№6) – 0,7 м2; вбудована шафа (№7) – 0,6 м2; житлова кімната (№8) – 12,1 м2; лоджія (№14) – 2,8 м2; лоджія (№15) – 3 м2, також виділити у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 2/5 частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 41,8 м2, а саме: житлова кімната (№9) – 21,3 м2; кухня (№10) – 9,7 м2; душова (№11) – 0,8 м2; вбиральня (№12) – 1,1 м2; коридор (№13) – 4,1 м2; лоджія (№16) – 3,0 м2; балкон (№17) – 1,8 м2.

08 жовтня 2025 року ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра відкрито провадження в справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 24 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 та призначено судову будівельно-технічну експертизу з зупиненням провадження у справі до закінчення проведення експертизи.

23 січня 2026 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 04 березня 2026 року закрито підготовче провадження з призначенням справи до судового розгляду по суті.

Позивачем ОСОБА_3 та його представником ОСОБА_2 у судовому засіданні було підтримано позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, на підставі ст. ст. 128, 130 ЦПК України повідомлялись належним чином про день, час та місце розгляду справи, також шляхом оприлюднення повідомлення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Новокодацького районного суду міста Дніпра, однак заперечень суду не надали, про причини неявки суд не повідомили та не надали клопотання про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без їх участі.

02 червня 2025 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра було вирішено питання про заочний розгляд справи.

Заслухавши позивача та його представника, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання суд дійшов таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 88,9 м2, кожний по 1/5 частки, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 09 березня 2004 року, яке видано Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради згідно з розпорядження №6/118-04 від 09 березня 2004 року, а також витягом про реєстрацію права власності №3377944 від 19 квітня 2004 року, виданим Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (а. с. 19-20).

В матеріалах справи наявне свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане 20 вересня 2022 року ОСОБА_1 державним нотаріусом П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутовою А.Г. про те, що він є спадкоємцем майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 2/5 часток квартири АДРЕСА_1 , яке зареєстровано в реєстрі за №3-498 (а. с. 22).

Судом встановлено, що згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №310303049, який сформовано 20 вересня 2022 року, ОСОБА_1 є власником 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 88,9 м2, житловою площею 56,2 м2, на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер – 3-498, виданого 20 вересня 2022 року П`ятою дніпровською державною нотаріальною конторою (а. с.21).

Також матеріали справи містять акт конкретного користування укладений між співвласниками квартири АДРЕСА_1 від 28 травня 2025 року в якому зазначено, що за результатами проведення технічної інвентаризації квартири встановлено, що у фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться: поз. 71-72-1 – коридор; поз. 71-72-2 – ванна; поз. 71-72-3 – вбиральня; поз. 71-72-4 – кухня; поз. 71-72-5, 71-72-8 – житлові; поз. 71-72-6, 71-72-7 – вбудовані шафи; поз. 71-72-14, 71-72-15 – лоджії, загальною площею 51,8 кв.м, житловою площею 27,5 кв.м; у фактичному користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 знаходиться: поз. 71-72-9 – житлова; поз. 71-72-10 – кухня; поз. 71-72-11 – душова; поз. 71-72-12 – вбиральня; поз. 71-72-13 – коридор; поз. 71-72-16 – лоджія; поз. 71-72-17 – балкон, загальною площею 41,8 кв.м, житловою площею 21.3 кв.м (а. с. 23).

Відповідно до висновку експерта ОСОБА_6 . Інституту проектування та будівельних експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи квартири АДРЕСА_1 , судом встановлено, що виділ в натурі 3/5 частин нерухомого майна ОСОБА_1 та 2/5 частин співвласникам ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є технічно можливим відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів у галузі будівництва. Відповідно до технічної можливості поділу, встановлюється наступний порядок виділу приміщень: 1) Виділяється у власність ОСОБА_1 приміщення загальною площею 51,8 м2, а саме: коридор (№1) – 5,7 м2; ванна (№2) – 2,7 м2; вбиральня (№3) – 1,3 м2; кухня (№4) – 7,5 м2; житлова кімната (№5) – 15,4 м2; вбудована шафа (№6) – 0,7 м2; вбудована шафа (№7) – 0,6 м2; житлова кімната (№8) – 12,1 м2; лоджія (№14) – 2,8 м2; лоджія (№15) – 3 м2; 2) Виділяється у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приміщення загальною площею 41,8 м2, а саме: житлова кімната (№9) – 21,3 м2; кухня (№10) – 9,7 м2; душова (№11) – 0,8 м2; вбиральня (№12) – 1,1 м2; коридор (№13) – 4,1 м2; лоджія (№16) – 3,0 м2; балкон (№17) – 1,8 м2. Згідно з розрахунками, загальна площа, що фактично виділяється у користування ОСОБА_1 становить 51,8 м2, тоді як розмір його ідеальної частки (3/5) дорівнює 56,16 м2, і таким чином фактично виділена площа є на 4,36 м2 меншою за належну частку, водночас у користування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виділяється площа 41,8 м2, що на 4,36 м2 перевищує розмір їхньої ідеальної частки (2/5), яка складає 37,44 м2. Оскільки здійснити поділ об`єкта у точній відповідності до розмірів ідеальних часток технічно неможливо без втручання в несучі конструкції та порушення будівельних норм, утворене відхилення площ у розмірі 4,36 м2 є технічно обґрунтованим (а. с. 179-191).

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями ч. 1 ст. 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами 1-3 статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна, утворюється два самостійних об`єкта майна.

Аналіз змісту статей 356, 367, 364 ЦК України свідчить, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. Так, при поділі майно, що знаходиться у спільній частковій власності, розподіляється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. Натомість при виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №336/1136/19, які суд враховує на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України при застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин.

Відповідно до роз`яснень, вказаних у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

Отже, аналіз норм вищезазначеного чинного законодавства дозволяє дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку ст. 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється; при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України та п.10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 року №1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13 зроблено висновок про те, що виділ часток (поділ) жилого будинку, який перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Звертаючись з позовом, позивач посилається на те, що існує спір з приводу виділу належного йому майна, а відтак майно, співвласником якого він є, підлягає виділу в судовому порядку.

Враховуючи заявлені позивачем вимоги щодо фактичного виділу його частки нерухомого майна, а не його поділу, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині виділу відповідачам 2/5 частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 41,8 м2, а саме: житлова кімната (№9) – 21,3 м2; кухня (№10) – 9,7 м2; душова (№11) – 0,8 м2; вбиральня (№12) – 1,1 м2; коридор (№13) – 4,1 м2; лоджія (№16) – 3,0 м2; балкон (№17) – 1,8 м2.

Суд зазначає, що позивач не наполягає на виплаті йому компенсації з відповідачів у зв`язку зі зменшенням його частки, про що свідчать заявлені позовні вимоги, а тому питання щодо стягнення грошової компенсації судом не вирішується.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позов ОСОБА_1 щодо виділу в натурі частки із спільної часткової власності підлягає задоволенню лише в частині вимог щодо виділу в натурі у його власність 3/5 частки нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,8 м2, а саме: коридор (№1) – 5,7 м2; ванна (№2) – 2,7 м2; вбиральня (№3) – 1,3 м2; кухня (№4) – 7,5 м2; житлова кімната (№5) – 15,4 м2; вбудована шафа (№6) – 0,7 м2; вбудована шафа (№7) – 0,6 м2; житлова кімната (№8) – 12,1 м2; лоджія (№14) – 2,8 м2; лоджія (№15) – 3 м2, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір, але в своїй позовній заяві, поданій до суду не зазначив, що бажає стягувати сплачений судовий збір з відповідачів, тому такий судовий збір не підлягає стягненню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 258-259, 264, 265, 274-279, 280-283, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки із спільної часткової власності – задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_1 у власність 3/5 частки нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 51,8 м2, а саме: коридор (№1) – 5,7 м2; ванна (№2) – 2,7 м2; вбиральня (№3) – 1,3 м2; кухня (№4) – 7,5 м2; житлова кімната (№5) – 15,4 м2; вбудована шафа (№6) – 0,7 м2; вбудована шафа (№7) – 0,6 м2; житлова кімната (№8) – 12,1 м2; лоджія (№14) – 2,8 м2; лоджія (№15) – 3 м2.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 і визнати за ОСОБА_1 право власності на виділене майно.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 11 червня 2026 року.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Суддя: Т.П. Терещенко