Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №136/1063/26 — Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1063/26

провадження № 3/136/387/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м. Липовець

Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Кривенко Д.Т., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій обл., про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст. 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 18.05.2026 о 17:15 год., по АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, що виражалося у грубих висловлюваннях та ляпасом по обличчю, чим заподіяла моральної шкоди своїй доньці ОСОБА_2 .

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала, посилаючись на те, що знервувалася, а також зазначила, що її донька ОСОБА_2 відсутня протягом двох днів і не могла її знайти.

Донька ОСОБА_2 пояснила суду, що втікла з дому, не повідомивши про це матір, та запевнила, що їй не заподіяно жодної психологічної або фізичної шкоди.

Суд, вислухавши особу, яка притягується до відповідальності, потерпілої, вивчивши та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про таке.

Так, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП надано наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серія ВБА149086 від 18.05.2026, суть якого зазначена вище;

- рапорти співробітників поліції від 18.05.2026;

- письмові пояснення ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , відповідно до яких встановлено, що сварка відбулась між матір`ю та дитиною з приводу того, що вона не повернулася зі школи, а пішла до подруги, та не повідомила про це матір ОСОБА_1 ;

Відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки – настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Натомість норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

З аналізу наведених норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.

Під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Крім того, при з`ясуванні обставин вчинення правопорушення та встановленні наявності або відсутності в діях особи ознак фізичного чи психічного домашнього насильства, важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Сварку можна визначити як суперечку, емоційно неконтрольоване негативне спілкування, предметом якого найчастіше є неузгодження щодо дрібних побутових питань, яке полягає у доведенні кожною стороною власної правоти, із вживанням сторонами взаємних образ та звинувачень.

Конфліктом є особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони.

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже наявна одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Нормами ч. 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП і не може бути перекладений на суд.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Аналізуючи зібрані у справі докази суд зважає, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів, утім сам по собі лише фіксує факт правопорушення, проте не є беззаперечним доказом вини особи, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи, тоді як винуватість особи має бути доведена у сукупності із іншими доказами.

Однак, якість рапорту працівника поліції не дозволяє відтворити їх зміст.

Окрім того рапорти не можуть слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, про це зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі №524/4668/17.

Матеріали справи свідчать про виникнення між матір`ю та донькою побутової сварки, спричиненої тим, що ОСОБА_2 сама залишила місце проживання та протягом двох днів не повідомляла матір про своє місцезнаходження. При цьому потерпіла в судовому засіданні пояснила, що будь-якої психологічної чи фізичної шкоди їй заподіяно не було.

Надані до справи докази не містять достатніх та беззаперечних відомостей про умисне вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства фізичного чи психологічного характеру, а також про настання або можливість настання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої.

Сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється із суворим додержанням законності.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Суд, вважає, що особою, яка склала матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП.

В силу вимог ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин та у контексті приведених правових норм, суд дійшов висновку, що доводи сторони захисту знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, відтак провадження у справі стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 173-2 ч.2, 247, 251, 276, 283, 284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП, за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду протягом 10-ти днів із дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо в поновленні строку відмовлено.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО