Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №210/7408/25 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

В И Р О К

іменем України

Справа № 210/7408/25

Провадження № 1-кп/210/345/26

09 червня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:

Головуючої - судді ОСОБА_1

за участі секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 (дистанційо), захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_6 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, внесене 11 вересня 2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041710000840щодо:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштований, не одружений, малолітніх, неповнолітніх або інших осіб на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимий, останні рази:

- 19.01.2026 року Центрально-Міськимо районним судом м. Кривого Рогу за ч.4 ст.185 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.09.2025 року більш суворим покаранням за цим вироком визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3місяці

- 01 червня 2026 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 126, ст. 395 КК України до покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення діючи в умовах правового режиму воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України (запроваджений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022, дію якого неодноразово продовжено, зокрема з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року).

31.08.2025 року в період часу з 18:25 год. по 18:40 год., ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні торгівельної зали магазину «Staff», що належить ФОП « ОСОБА_7 », ЄДРПОУ 3724508789, юридична адреса: АДРЕСА_3 , який розташований на третьому поверсі торгівельного центру «Плаза-3» за адресою: пр-т Університетський, 4А, в Металургійному районі м. Кривого Рогу, маючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, підійшов до стійки із вішаками на яких розташовані спортивні костюми, знявши із неї декілька вішаків із костюмами переніс їх до індивідуальної комірки у примірочній кімнаті, після чого, повернувся до торгівельної зали магазину де повторно зняв із даної стійки декілька вішаків із костюмами та знову переніс їх до тієї ж індивідуальної комірки у примірочній кімнаті.

Перебуваючи в примірочній кімнаті, ОСОБА_5 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна і обернення його на свою користь, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно – небезпечних наслідків, впевнившись, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю уваги персоналу магазину та ймовірних свідків – очевидців з числа відвідувачів магазину, обмеживши оглядовість індивідуальної примірочної комірки завісивши її спеціальною шторкою, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, всупереч інтересам власника, діючи повторно, умисно, таємно, в умовах воєнного стану, із корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, викрав: спортивний костюм «Staff evi gray & black», артикул NTJ 0590, розміру «М», вартість якого згідно з висновком експерта від 16.09.2025 № 2276 становить 2080, 00 гривень; олімпійку від спортивного костюму «Staff evi gray & black», артикул NTJ 0590, розміру «XL», вартість якої згідно з висновком експерта від 16.09.2025 № 2276 становить 1040, 00 гривень; спортивний костюм «Staff ro black & dark gray», артикул FOT0780, розміру «М», вартість якого згідно з висновком експерта від 16.09.2025 № 2276 становить 2179, 50 гривень; помістивши їх до свого рюкзака, який приніс із собою, попередньо огорнувши голкові магніти встановлені на кожній речі фольгою, яку підготував заздалегідь і приніс із собою. Утримуючи викрадене майно при собі, у рюкзаку, ОСОБА_5 покинув торгівельне приміщення магазину «Staff», безперешкодно пройшовши «антикражні» ворота на виході із магазину.

В подальшому, ОСОБА_5 разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, у зв`язку з чим, реалізував свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, обернувши викрадене майно на свою користь, в результаті чого своїми діями, завдав ФОП « ОСОБА_7 » майнової шкоди, загальна вартість якої становить 5299, 50 гривень.

Дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч.4 ст. 185 КК України, за ознаками «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану».

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви їх оцінки

Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. За вимогами статті 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі. Надав показання, згідно яких у нього було велике бажання викрасти ці речі, він пів року чекав, аби мати змогу їх викрасти. Зазначив, що зайшов до магазину через вхід, взяв речі, поклав їх собі у рюкзак та вийшов з магазину. Шкодує про те, що зробив.

Потерпіла у судові засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Цивільний позов не заявлявся.

Згідно з вимогами кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд з власної ініціативи не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків, які були допитані на стадії досудового розслідування, оскільки це суперечитиме засаді об`єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК (Постанова ВС від 29.07.2020р. у справі № 740/526/19 провадження № 51-212 км 20). Аналогічно, суд самостійно не визначає обсяг письмових доказів, якими обґрунтовується обвинувачення.

На виконання вимог статті 349 КПК України судом з`ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження.

Сторона обвинувачення, захисту та обвинувачений, не наполягали на допиті у судовому засіданні свідків, оскільки обвинувачений визнає фактичні обставини, за яких відбулася подія злочинів, які йому інкримінуються.

Сторони кримінального провадження, враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини у повному обсязі та беззаперечно, а також те, що обвинувачений визнає і не спростовує фактичні обставини, покладені в основу обвинувачення, вважали недоцільним дослідженням усієї сукупності доказів, у тому числі й письмових.

Прокурор клопотав про застосування положень частини 3 статті 349 КПК України та просив не досліджувати усю сукупність доказів, якими підтверджуються обставини справи, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення злочину визнає повністю.

Обвинувачений, та його захисник, кожен окремо, дане клопотання підтримали.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, його показання відповідають суті обвинувачення, фактичні обставини не оспорюються, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочину, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочину, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності; обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі докази відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, дослідженням матеріалів, які стосуються застосування заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів, витрат на експертизи та які характеризують особу обвинуваченого, без проведення допиту та свідків, дослідження письмових матеріалів провадження в повному обсязі.

Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Також судом встановлено, що сторони кримінального провадження, зокрема захисник та обвинувачений, не оспорюють законність та допустимість проведених слідчих дій, та не оспорюють висновки судових експертиз.

Відповідно до статті 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.

Усі слідчі дії в цьому кримінальному провадженні проведені уповноваженими особами, у порядку встановленому кримінально-процесуальним законом, із дотриманням належної процедури, протоколи слідчих дій відповідають положенням статей 104-106 КПК; експерти залучені з урахуванням статтям 242, 243, 332 КПК за наявності достатніх підстав для проведення експертиз, а висновки експертів належним чином вмотивовані.

Клопотань про визнання цих доказів недопустимим не заявлено.

Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 4 статті 185 КК України за вище встановлених обставин.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Статтею 185 КК України передбачена відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Враховуючи зібрані в справі докази та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновок про доведеність винуватості ОСОБА_5 та кваліфікує його дії за за ч.4 ст.185 КК України за ознаками: «таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану».

Мотиви призначення відповідного покарання.

Згідно зі статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Вказані норми наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Згідно частини 5 статті 12 КК України вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення за частиною 4 статті 185 КК України є тяжким злочином.

При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить з вимог статті 50 КК України, та враховує, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме.

За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , - рецидив злочинів.

Обставин, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження не встановлено.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, оскільки категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права передусім є недискримінаційним підходом, та не є неупередженістю, оскільки це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину за статтею 12 КК України та межі покарання за санкцією статті КК України відповідатимуть один одному, ай те, що покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного, особою винного. До того ж складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.

Визначаючи ступінь тяжкості злочину необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення, а саме: форми вини, мотивів, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків). Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, покарання, призначене особі, за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, а також з урахуванням обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.185 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, раніше неодноразово судимий, неодружений, звертався за медичною допомогою до лікаря – нарколога з 22.10.2009 року по 30.11.2017 року з приводу: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання декількох психоактивних речовин. Синдром залежності» та з 24.01.2020 року по 03.01.2024 року з приводу: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів», до лікаря-психіатра не звертався, шкода завдана кримінальним правопорушенням не відшкодована, потерпілою не подано цивільні позови в рамках кримінального провадження.

Відповідно до досудової доповіді ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі, для окремих осіб, оцінюється як дуже високий. Орган пробації вважає, що виправлення гр. ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити дуже високу небезпеку для суспільства. На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд виходить із меж, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступень тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд не вбачає підстав для призначення покарання з урахуванням статті 75 КК України.

Суд враховує, що обвинувачений впродовж досудового розслідування, так і під час судового розгляду визнавав свою вину.

При визначені строку покарання, суд враховує невідворотність наслідків вчиненого злочину; оцінку скоєного обвинуваченим, характер та конкретні обставини вчиненого, що свідчать про підвищений ступінь їх суспільної небезпечності та таке психічне ставлення обвинуваченого до вчиненого на момент вчинення злочинів.

Суд, виходячи із положень статті 65 КК України, принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, тяжкість злочинів, один з яких є необережним, негативні наслідки, що настали - смерть потерпілого, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину і вважає, що виправлення ОСОБА_5 не можливо без ізоляції від суспільства, тобто обвинуваченому має бути призначене покарання лише у виді позбавленням волі.

Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Покарання у виді позбавлення волі перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України не вбачається.

Остаточне покарання ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України, слід призначити за правилами частини 4 статті 70 КК УКраїни.

Згідно з частиною 1 статті 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Вбачається, що кримінальне правопорушення (злочин) за ч. 4 ст. 185 КК України, за який суд визнає ОСОБА_5 винуватим у цьому провадженні, останній вчинив до постановлення вироку Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року, а саме 31 серпня 2025 року.

Суд враховує правовий висновок ОП ККС ВС від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17, провадження № 51-8867кмо18, згідно якого при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

Тому суд вбачає за доцільне, на підставі частини 4 статті 70 КК України, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань за ч. 4 ст. 185 КК України та покарання за вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2026 року, а саме у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати, пов`язані із проведенням експертиз відповідно до статті 124 КПК, відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження – не застосовувались.

Запобіжний захід не застосовувався. ОСОБА_5 застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою в об`єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч.2 ст. 310 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025041750001073 від 27.08.2025 року, № 12025046750000284 від 25.08.2025 року) - справа № 214/9721/25, провадження № 1-кп/214/7/26, знаходиться на розгляді в Саксаганському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Початок строку відбування покарання слід відраховувати з моменту проголошення вироку а саме з 09 червня 2026 року.

З вироку Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі від 01 червня 2026 року вбачається, що строк покарання ОСОБА_5 необхідно рахувати з моменту виконання вироку Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2026.

З вироку Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 січня 2026 року вбачається, що строк покарання ОСОБА_5 необхідно обчислювати з дня його фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Також судом встановлено, що ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 16 квітня 2026 року у справі № 214/9721/25, провадження № 1-кп/214/7/26 ОСОБА_5 29 січня 2026 року засуджений вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Вирок набрав законної сили 13 березня 2026 року.

З цих підстав цією ж ухвалою ОСОБА_5 тимчасово залишено, у слідчому ізоляторі Державної установи «Криворізька установа виконання покарань №3» на час розгляду кримінального провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч.2 ст. 310 КК України.

Таким чином, ОСОБА_5 з 16 квітня 2026 року відбуває покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

За змістом частини 4 статті 70 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає за доцільне у строк покарання, призначеного за цим вироком, зарахувати період покарання, відбутого за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 січня 2026 року, а саме з 16 квітня 2026 року і по 08 червня 2026 року .

Керуючись ч.3 ст. 349, ст. ст. 100, 124, 368-370, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі частини 4 статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, до призначеного покарання за цим вироком за частиною 4 статті 185 КК України частково приєднати покарання, призначене за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.06.2026 року, а саме у виді 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі, та остаточно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 4 (чотири) місяці.

Речові докази: штани спортивні, чоловічі, чорного кольору із сірими вставками "Staff" артикул NTJ розміру XL, передані на відповідальне зберігання потерпілій - залишити у володінні потерпілої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,відраховувати з моменту проголошення вироку, а саме з 09 червня 2026 року.

У строк відбування покарання зарахувати період покарання, відбутого за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 19 січня 2026 року, а саме з 16 квітня 2026 року (з урахуванням ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 16 квітня 2026 року у справі № 214/9721/25, провадження № 1-кп/214/7/26 про тимчасове залишення в слідчому ізоляторі).

Долучені матеріали кримінального провадження №12025041710000840, залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі за №210/7408/25, провадження №1-кп/210/345/26.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя: ОСОБА_1