Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №199/8347/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/8347/25

(2/199/699/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

01 червня 2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Богун О.О.,

при секретареві Дубовик А.П.,

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №711 від 11.10.2024 року, виданий Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). На день смерті брата залишилось спадкове майно, яке позивач прийняв у передбачений законом строк, шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Четвертої Дніпровської державної нотаріальної контори , про що свідчить заява позивача від 22.11.2024 року та витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі. Окрім позивача спадкоємцем, передбаченим ст.1261-1262 ЦК України є дружина його брата ОСОБА_4 , 1987 року народження. Однак незважаючи на факт шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , зареєстрованого Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 25 серпня 2012 року, актовий запис №518, вважає що згідно п.5 ст.1224 ЦК України ОСОБА_4 повинна бути усунена від права на спадкування за законом, так як вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцю, який через похилий вік та хворобу був у безпорадному стані. Брат позивача ОСОБА_5 був похилого віку та в останній час хворів та потребував сторонньої допомоги та піклування але дружина брата не піклувалась та не бажала цього робити, хоча мала таку можливість. Факт ухилення від піклування ОСОБА_4 та необхідності в сторонньому догляді можуть підтвердити свідки, яких позивач має на меті викликати та допитати в судовому засіданні. В подальшому 19 квітня 2025 року позивач звернувся до державного нотаріуса Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі ст.1262 ЦК України, після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак замість свідоцтва отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1077/02-31 від 19.04.2025 року, в якій позивачу повідомлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняла спадщину належним чином, тобто надала державному нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка та позивачу рекомендовано звернутись до суду, якщо є підстави для усунення ОСОБА_4 спадкоємиці першої черги від спадкування за законом.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з позовом про усунення від права спадкування за законом.

Ухвалою від 20 червня 2025 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

08 серпня 2025 року відповідачем ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_3 надано відзив на позовну заяву в якому зазначено що ОСОБА_1 тримає в себе документи на вищезгадане домоволодіння чим взагалі позбавляє ОСОБА_4 можливості отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті свого чоловіка. Зазначає що з чоловіком проживала в гарних відносинах. В 2019 році відповідачка виїхала на заробітки до Польщі і в тому ж році у чоловіка стався інфаркт. Відповідачка хотіла приїхати до свого чоловіка але він сказав що не потрібно оскільки краще щоб вона заробляла кошти. В 2022 році чоловікові зробили операцію на серце, після операції чоловік почав набагато краще себе почувати що підтверджується анамнезом з виписки із медичної картки стаціонарного хворого №3639/3. Чоловік не хотів щоб відповідачка перебувала в Україні поки буде війна та 12.09.2023 року відповідачка поїхала на заробітки в Німеччину. В подальшому чоловік зателефонував відповідачці наприкінці серпня 2024 року та повідомив що потрапив в лікарню. 03 жовтня 2024 року відповідачка приїхала до чоловіка, що підтверджується квитком на автобус від 01.10.2024 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №714 від 11.10.2024 року та довідкою про причину смерті №714. Чоловік відповідачки неодноразово попереджав її про те що якщо з ним щось станеться то він не хотів щоб його брат ОСОБА_1 був на похоронах. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в повному обсязі.

02 вересня 2025 року позивач ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що відповідач навмисно виправдовує свою вину в тому що уникала обов`язку у піклуванні над своїм померлим чоловіком. Зазначає що їх з братом стосунки були дружніми та вони завжди спілкувались, але коли не було його жінки тому що вона була проти їх спілкування. Також позивач зазначає що пояснення ОСОБА_6 є упередженими оскільки зі слів сусідів він має намір одружитися з ОСОБА_4 .

Ухвалою від 06 жовтня 2026 року підготовче провадження закрито та вирішено перейти до розгляду справи по суті.

01 червня 2026 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує, що відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (стаття 1223 ЦК України).

Правові підстави для усунення від права на спадкування визначені у статті 1224 ЦК України.

Так, відповідно до частини 1-2 статті 1224 ЦК України, не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.

Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

Не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Крім того, частиною 5 статті1224 ЦК України визначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Положення цієї статті поширюється на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Отже, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Тобто для ухвалення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 6 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Виходячи з наведеного, правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком,тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Також суд враховує, що, за змістом 1261-1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Заявляючи позовні вимоги про усунення відповідача від права на спадкування за законом, як спадкоємця першої черги, позивачі посилаються на те, що відповідач ухилявся від надання спадкодавцю допомоги. Натомість суд не може погодитися з позовними вимогами позивачів, адже позивачами не надано доказів того, що ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані, потребував допомоги з боку відповідача, а останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання.

Відтак, належних допустимих та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог позивачами суду не надано, в зв`язку з чим, законних підстав для усунення відповідача від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 немає.

Більш того, згідно з матеріалами справи, відповідач на час відкриття спадщини був зареєстрований та проживав разом зі спадкодавцем, від спадщини не відмовився, а тому, в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину.

Крім того, необхідно зауважити, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. За наведеного, є незрозумілим, чому, подаючи до суду заяву про визнання позову, відповідач не звернувся безпосередньо до нотаріуса, яким відкрито спадкову справу, з заявою про відмову від прийняття спадщини.

За таких обставин, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 необхідно відмовити у повному обсязі, в зв`язку з його недоведеністю.

В силу вимог ст. 141 ЦПК України, понесені позивачами судові витрати, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.4,12,81,263-265,268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення від права спадкування за законом, - відмовити.

Судові витрати пов`язані із розглядом справи покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів.

Суддя О.О.Богун

01.06.2026