Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №521/21055/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

21.05.26

Справа №521/21055/25

2/521/1913/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.

при секретарі Каліній П.О.

предстаника позивача- Єрзаулової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси Стадника Сергія Олександровича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної податкової служби у Одеській області, про визнання договору дарування недійсним, -

встановив:

Прокурор Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної податкової служби у Одеській області, про визнання договору дарування недійсним в якому просив суд:

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір дарування від 24.10.2024 нежитлового приміщення, загальною площею 90.7 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231560951101. Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом скасування державної реєстрації права власності нежитлового приміщення, загальною площею 90.7 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231560951101, на ім`я ОСОБА_2 Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Одеської обласної прокуратури суму сплаченого судового збору за даною позовною заявою у розмірі 4 844 грн 80 коп.

В обгрунтування позову позивач вказав, що Слідчим відділом відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024242000000887 від 28.06.2024, за підозрою ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, а саме, у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні та пересиланні з метою збуту та збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великому та особливо великому розмірі, вчиненому повторно.Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12024242000000887, за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України, 08.01.2025, скеровано до Малиновського районного суду міста Одеси, для розгляду по суті.Під час досудового розслідування встановлено, що у власності обвинуваченого ОСОБА_1 перебувало, зокрема, майно, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 90.7 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231560951101, дата державної реєстрації 20.11.2020, з забороною відчуження, оскільки приміщення перебувало в іпотеці під договір позики у сумі 690 794 гривень 05 копійок.Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлове приміщення, загальною площею 90.7 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231560951101, що належало обвинуваченому ОСОБА_1 ним відчужено на підставі договору дарування від 24.10.2024, ОСОБА_2 . Відповідно до актового запису № 1755 від 12.10.1989, складеного Другим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану складеного на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач уклав оспорюваний договір дарування з метою уникнення відповідальності в частині можливої конфіскації майна, у разі винесення судом обвинувального вироку, а також відповідальності в частині відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення, тому такий договір є фраудаторним.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26.12.2025 провадження у справі відкрите, призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 06.03.2026 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав,просив задовольнити, інші учасники справи не з`явилися, сповіщені про час, дату та місце судового розгляду належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, за відсутності заперечень представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст.ст. 280-281 ЦПК України, в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.10.2024 ОСОБА_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України у кримінальному провадженні 12024242000000887 від 28.06.2024року.

Відповідно до актового запису № 1755 від 12.10.1989, складеного Другим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану складеного на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24.10.2024 року ОСОБА_1 уклав з батьком ОСОБА_2 договір дарування, за умовами якого останній отримав від дарувальника в дар нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 90,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Галиною Валеріївною, номер 1813 (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:2231560951101,Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75727769 від 24.10.2024 ), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 450676269 від 05.11.2025р .

На думку позивача, даний договір дарування має ознаки фраудаторного договору і підлягає визнанню недійсним, оскільки позивач уклав даний договір з метою уникнення конфіскації майна, оскільки санкції статей ч. 2.3 ст. 307 КК України, за якими ОСОБА_1 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №12024242000000887 від 28.06.2024 року, передбачають обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу(ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 року в справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 року в справі №910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3,15,16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно сталося.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах.

В українському законодавстві такі правочини регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження»).

Велика Палата Верховного Суду, кваліфікуючи правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробила такий правовий висновок.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із ч.ч. 2,3 ст. 13ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі № 369/11268/16-ц).

У постанові від 06.10.2022 року в справі № 904/624/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема,але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Для застосування конструкції фраудаторного правочину необов`язково щоб існувало судове рішення, а необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу чи зменшення обсягу майна боржника (Правова позиція викладена у постанові ВС від 13 березня 2025 року у справі № 159/5846/23)

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 після оголошення підозри у кримінальному провадженні №12024242000000887 від 28.06.2024 року за ч. 2, 3 ст. 307 КК України, де санкції статей передбачають обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, здійснив відчуження надлежного йому на праві власності нежитлове приміщення, загальною площею 90.7 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231560951101, дата державної реєстрації 20.11.2020, шляхом безоплатної передачі в дар його бдатькові ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що оспорюваний правочин дарування має ознаки фраудаторного правочину, а саме: відчуження вчинено відразу після повідомлення про підозру за статтями, санкції яких передбачають обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна; майно відчужене на користь пов`язаної особи (рідній сестрі), майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (дарування), та при укладенні спірного договору воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому вироку суду про конфіскацію майна, суд дійшов висновку, що на підставі статті 234 ЦК України, позов підлягає до задоволення в частині вимог щодо визнання недійсним договору дарування укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) договір дарування № 1813 від 24.10.2024 нежитлового приміщення, загальною площею 90.7 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231560951101 про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 57259675 від 24.10.2024 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2231560951101, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75727769 від 24.10.2024) та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, загальною площею 90.7 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231560951101 посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г.В. міського нотаріального округу про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 24.10.2024 №57259675, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2231560951101, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 75727769 від 24.10.2024).

Щодо звернення прокурора до суду як самостійного позивача в інтересах держави.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 3 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Разом з тим, на прокуратуру було покладено функцію представництва в суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом, після змін – цю функцію встановлено пунктом 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України як представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Враховуючи, що відчуження нежитлового приміщення за оспорюваним правочином здійснено після оголошення підозри у кримінальному провадженні №12024242000000887 від 28.06.2024 року за ч. ч. 2,3 ст. 307 КК України, де санкції статей ч. ч. 2,3 ст. 307 КК України передбачають обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, суд дійшов висновку, що у даній справі представництво інтересів держави прокурором здійснюється як виключний випадок, оскільки покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави і такі інтереси держави не можуть бути представлені іншим органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 6 056,00 грн.

Керуючись ст. ст. 3, 13, 203, 215, 526, 717, 1046 1049, 1302 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позовні вимоги Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної податкової служби у Одеській області, про визнання договору дарування недійсним,- задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення, загальною площею 90.7 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231560951101, № 1813 від 24.10.2024 року укладений між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, загальною площею 90.7 м.кв., за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2231560951101, на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 )

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Одеської обласної прокуратури (ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача: 820172, юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Одеської обласної прокуратури (ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача: 820172, юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний строк.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Д.Я. Роїк