Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №525/395/26 — Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/395/26

Провадження №3/525/151/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.06.2026 селище Велика Багачка

Суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області Прасол Я.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Ніжин Чернігівської області, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , працюючу молодшою медичною сестрою ФАП с. Красногорівка, раніше до адміністративної відповідальності не притягалася,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

у с т а н о в и л а:

30.03.2026 близько 14 год. 00 хв. громадянка ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання та виховання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого діти у період часу з 12.01.2026 по 17.03.2026 не відвідували Красногорівський ліцей Білоцерківської сільської ради Миргородського району Полтавської області без поважних причин, ОСОБА_2 пропущено 217 з 339 уроків, ОСОБА_3 253 з 320 уроків. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнала, суду пояснила, що її діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вказаний період хворіли, відповідні медичні довідки були надані до ліцею, також проводилося онлайн навчання, до якого діти не завжди мали можливість долучитися через технічні неполадки, про які вона повідомляла вчителів. Просила закрити провадження у справі.

Вивчивши та проаналізувавши в сукупності наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.

До протоколу про адміністративне правопорушення повинні бути додані докази, що підтверджують викладені в ньому факти виявлених правопорушень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Частина 1 статті 184 КУпАП встановлює відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, включає: об`єкт, яким є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини; суб`єкт, яким є фізичні особи батьки, або особи, що їх замінюють; об`єктивну сторону, що виражається в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання, передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (формальний склад); суб`єктивну сторону, що виражається у ставленні до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Матеріали, які надійшли до суду не містять жодного доказу, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, невиконання нею обов`язків по забезпеченню необхідних умов навчання та виховання своїх дітей. Згідно долучених до матеріалів справи документів, зокрема інформації з освітньої платформи «Мрія» за період з 12.01.2026 по 17.03.2026 ученицею 11 класу ОСОБА_6 пропущено 217 з 339 уроків, учнем 6 класу ОСОБА_7 пропущено 253 з 320 уроків. Згідно долучених до матеріалів справи довідок №№ 205, 206, 207, 208 від 20.03.2026 ОСОБА_4 , 2008 року народження, знаходилася на амбулаторному лікуванні з 23.02.2026 по 06.03.2026 та з 09.03.2026 по 17.03.2026, ОСОБА_5 , 2013 року народження, знаходився на амбулаторному лікуванні з 23.02.2026 по 06.03.2026 та з 09.03.2026 по 19.03.2026. Відповідно до акту обстеження умов проживання дітей від 30.03.2026 порушень виявлено не було.

У протоколі про адміністративне правопорушення не визначено, які неправомірні діяння з боку ОСОБА_1 відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП, вказують на її ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року в справі № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення відносно неї підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 9, ч. 2 ст. 184, п. 1 ст. 247, 280 КУпАП,

у х в а л и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 - закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня винесення постанови.

Суддя Я.В. Прасол