Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №740/662/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 червня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 740/662/25

Головуючий у першій інстанції - Олійник В. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/777/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Зеляк Ю.Г.

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС"

третя особа: ОСОБА_4

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у складі судді Олійника В.П. від 02 січня 2026 року, місце ухвалення рішення - м. Ніжин, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" про стягнення страхового відшкодування моральної шкоди, витрат на поховання, страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, третя особа: ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, зазначивши третьою особою - ОСОБА_4 , в якому просили:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на користь ОСОБА_1 : 32 000,00 грн. - відшкодування моральної шкоди; 91 000,00 грн. - страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника; 18 168,00 грн. - судових витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на користь ОСОБА_2 : 32 000,00 грн. - відшкодування моральної шкоди; 91 000,00 грн. - страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника; 6 000,00 грн. судових витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" на користь ОСОБА_3 32 000,00 грн. - відшкодування моральної шкоди; 42 000,00 грн. - відшкодування витрат на поховання; 10 000,00 грн. - судових витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зазначали, що 13.09.2024 року близько 21 год. в с. Велика Дорога Ніжинського району, поблизу буд.65 по вул.Центральній, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_4 , який, керуючи автомобілем марки "BMW 520", р.н. НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень загинув. П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у місті Чернігові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62024100150001645 від 13.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Між отриманими потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями та настанням його смерті існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. У результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, сину потерпілого - ОСОБА_3 , та батькам потерпілого - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заподіяно шкоду, у зв`язку з чим, виникло право на її відшкодування, у вищезазначених розмірах.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки "BMW 520", р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "СТ "Гарантія", відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №AP6995767, чинного на дату ДТП. 09.09.2024 року набрав чинності Договір про передачу страхового портфеля між ПрАТ "СТ "Гарантія" та АТ "СГ "ТАС" (приватне), згідно якого АТ "СГ "ТАС" (приватне) приймає на себе виконання зобов`язань за договорами страхування, укладеними ПрАТ "СТ "Гарантія", до повного їх виконання.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.01.2026 року, позов задоволено частково.

Судом стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 32 000 грн. страхового відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_2 32 000 грн. страхового відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_3 32 000 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, 42 000 грн. страхового відшкодування витрат на поховання.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_1 5 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_2 5 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_3 5 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" у дохід держави 2 422 грн. 40 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять частково скасувати рішення суду першої інстанції від 02.01.2026 року, в частині відмови судом у задоволенні позовних вимог, та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення, яким: задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , в частині стягнення страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, у розмірі 91 000,00 грн.; задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_2 , в частині стягнення страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, у розмірі 91 000,00 грн. В іншій частині, апелянти просять залишити рішення суду першої інстанції від 02.01.2026 року, без змін. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 02.01.2026 року, в частині відмови у відшкодуванні шкоди, пов`язаної із втратою годувальника, є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено із порушенням норм матеріального права, а тому у вказаній частині, рішення суду від 02.01.2026 року - підлягає скасуванню. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказують, що ними на підтвердження заявлених позовних вимог, в частині стягнення страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, надано документи, що підтверджують перебування на утриманні у загиблого його батьків, а саме: пенсійне посвідчення ОСОБА_1 Серія НОМЕР_2 ; пенсійне посвідчення ОСОБА_2 . Серія НОМЕР_3 ; довідка про перебування на диспансерному обліку в медичному закладі ОСОБА_2 №21; довідка про перебування на диспансерному обліку в медичному закладі ОСОБА_1 ; виписка із медичної карти хворого ОСОБА_2 ; виписка із медичної карти хворої ОСОБА_1 ; довідка виконкому Талалаївської сільської ради Ніжинського району про підтвердження факту перебування на утриманні №15-11/10 від 30.01.2025 року; акт про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні, складений старостою Великодорізького старостинського округу №2, депутатами Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, діловодом Великодорізького старостинського округу №2. За доводами апелянтів, вищезазначені документи, у розумінні цивільного-процесуального законодавства, є належними та допустимими доказами. Батько загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , потребує постійного лікування в амбулаторних умовах, у зв`язку із поставленим діагнозом: ІХС стабільна форма стенокардії напруги, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ст. У короткому анамнезі перебігу хвороби зазначено, що ОСОБА_2 хворіє протягом 10 років клінічною хворобою серця з порушенням ритму, амбулаторно та час від часу стаціонарно лікується з 2020 року, у 2023 році з`явилися напади стенокардії. Станом на сьогодні, ОСОБА_2 періодично лікується у стаціонарі та потребує постійного амбулаторного лікування, також йому призначено постійний прийом необхідних ліків для підтримки стану здоров`я, вищезазначені відомості підтверджуються довідкою медичного закладу та випискою із медичної карти хворого ОСОБА_2 . Матір загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 потребувала інтенсивного лікування протягом 2020 - 2024 років, лікувалася амбулаторно, стаціонарно, у зв`язку із поставленим діагнозом: ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія, дифузний кардіосклероз. В даний час ОСОБА_1 потребує постійного амбулаторного лікування з приводу ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, остеохондрозу, які є хронічними хворобами та вимагають постійного прийому медичних препаратів. Вищезазначені відомості підтверджуються довідкою медичного закладу та випискою із медичної карти хворої ОСОБА_1 . Відповідно до довідки Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області та акту про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні, складеного старостою Великодорізького старостинського округу №2, депутатами Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, діловодом Великодорізького старостинського округу №2, ОСОБА_5 , 1979 року народження, який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , мав на утриманні обох батьків: батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та матір - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживали разом з ним за однією адресою. Утримання полягало в наступному: загиблий ОСОБА_5 був молодий, перебував у хорошій фізичній формі та володів професійними навичками, був хорошим механізатором, він постійно працював, був цінним працівником, постійно виконував різноманітні роботи на замовлення жителів громади, за що отримував від них матеріальну винагороду за виконані роботи/послуги. Доводи апеляційної скарги стверджують, що за рахунок цих доходів загиблий утримував своїх батьків, належний йому будинок, присадибну ділянку та прибудинкову територію. Апелянти вказують, що аналіз положень ч.1 статті 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, мають як ті непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, так і ті, які мали право на одержання від нього утримання. Батьки ОСОБА_5 є пенсіонерами, перебувають на обліку в Пенсійному фонді України та мають дохід у вигляді пенсії, яка однозначно не є достатньою для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження здоров`я, придбання набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Апелянти стверджують, що за даних обставин, вони є особами, які потребують матеріальної допомоги. Доводи апеляційної скарги звертають увагу, що апелянти потребують постійного медичного нагляду та лікування, у зв`язку із наявними хронічними хворобами, що однозначно свідчить про потребу в постійній матеріальній допомозі.

У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова Група "ТАС" просить залишити без задоволення подану апеляційну скаргу, та залишити без змін рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.01.2026 року.

Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За даних обставин, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.01.2026 року переглядається апеляційним судом у оскаржуваній апелянтами частині, тобто, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явилися.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що позивачами по справі є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18,40), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Велика Дорога Ніжинського району (а.с.16,зворот - 17). Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином ОСОБА_5 (а.с.18, зворот).

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, 06.10.2025 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області було ухвалено вирок по справі №740/3503/25 (у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 13.09.2024 року за №62024100150001645), яким ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки, із звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку в 3 роки. Вирок набрав законної сили 06.11.2025 року (а.с.143-147). Вказаним вироком суду встановлено, що 13.09.2024 року, близько 21 год., ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки BMW 520, р.н. НОМЕР_1 , рухаючись у с.Велика Дорога Ніжинського району Чернігівської області по автомобільній дорозі в напрямку від м. Прилуки Чернігівської області до м. Ніжина Чернігівської області, діючи всупереч вимогам п.п.1.3, 1.5, 2.3 (б), 2.3 (д), 12.1, 12.3, 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху, будучи самовпевненим та самонадіяним, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, не беручи до уваги свій незначний водійський досвід, який становив менше 2 років та дозволяв йому рух зі швидкістю не більше 70 км/год, рухаючись зі швидкістю, яка перевищує максимально допустиму швидкість в межах населеного пункту 50 км/год, а саме, зі швидкістю біля 110 км/год, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, не вибрав безпечної швидкості руху, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах та з моменту виникнення небезпеки для його руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого в темну пору доби на неосвітленій ділянці автомобільної дороги, неподалік від якої розташовані будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перетинав проїзну частину дороги, справа на ліво по ходу руху вказаного транспортного засобу. Унаслідок указаної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, і які знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням його смерті. Також згідно з вироком, обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні, зокрема, повідомив, що відшкодував потерпілому моральну шкоду у розмірі 7 000 доларів США, а потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні, зокрема, пояснив, що він вибачив обвинуваченого, не має до нього жодних претензій, оскільки моральну шкоду йому відшкодовано в повному обсязі. Згідно з даним вироком, цивільний позов не подавався.

Відповідно до поданої позивачами інформації щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, станом на 13.09.2024 року, діючий поліс №АР6995767, страховик - ПрАТ "СТ "Гарантія" (страховик припинив членство в МТСБУ), забезпечений транспортний засіб - автомобіль BMW 520, д.н. НОМЕР_1 (а.с.19).

Згідно повідомлення ПрАТ "СГ "ТАС" від 04.10.2024 року, страховий портфель ПрАТ "СТ "Гарантія" переданий ПрАТ "СГ "ТАС" згідно з дозволом НБ України, у зв`язку з чим, ПрАТ "СГ "ТАС" приймає на себе зобов`язання за договорами страхування, укладеними ПрАТ "СТ "Гарантія", до повного їх виконання (а.с.19, зворот).

На підтвердження факту перебування на утриманні ОСОБА_5 , позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надані суду: копії довідки Лосинівської амбулаторії ЗПСМ від 29 січня 2025 року, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого щодо хворобливого стану ОСОБА_2 та його перебування на диспансерному обліку, копії довідки Лосинівської амбулаторії ЗПСМ від 25 січня 2025 року, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого щодо хворобливого стану ОСОБА_1 та її перебування на диспансерному обліку, копія довідки Великодорізького старостинського округу №2 щодо перебування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як батьків, на утриманні загиблого внаслідок ДТП, ОСОБА_5 , копія акту від 30.01.2025 року за підписами старости Подолянка К.І. , депутата сільської ради Євтушенко В.М. , діловода Руденко Н.М. щодо перебування батьків на утриманні ОСОБА_5 , який був молодим і у добрій фізичній формі, виконував різноманітні роботи і отримував заробітну платню, утримував батьків, будинок та прилеглу земельну ділянку. (а.с.22, зворот - 25, 26). Відповідно до довідки Талалаївської сільської ради Ніжинського району №15-11/10 від 30.01.2025 року, на утриманні загиблого ОСОБА_5 перебували його батьки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.25, зворот).

Відповідно до акту про засвідчення факту перебування на утриманні, ОСОБА_5 проживав разом із батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , був працездатний, отримував заробітну платню, підробляв, за рахунок доходів утримував своїх батьків-пенсіонерів (а.с.26).

Як вбачається із рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.01.2026 року, у оскаржуваній апелянтами частині, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, суд першої інстанції послався на ті обставини, що дійсно, наявний обов`язок повнолітніх дітей щодо утримання своїх батьків, який виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька; непрацездатність матері, батька; потреба матері, батька в матеріальній допомозі. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, надані позивачами на підтвердження позовних вимог довідки та акт самі по собі не можуть бути єдиними достатніми та достовірними доказами на підтвердження факту перебування позивачів, як непрацездатних осіб, пенсіонерів за віком, на утриманні їх померлого сина. Судом першої інстанції констатовано, що в ході судового розгляду даної справи, не подано доказів щодо працевлаштування ОСОБА_5 та отримання ним заробітної плати чи іншого доходу, зокрема, не надано відповідних даних із органів фіскальної служби чи Пенсійного Фонду за попередній (перед ДТП) період, також не надано дані щодо розміру пенсії та інших доходів за цей період і щодо позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не доведено факту їх перебування на утриманні померлого сина ОСОБА_5 та його можливості утримувати батьків. Суд першої інстанції також дійшов висновку щодо недоведеності у даній справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 тих обставин, що допомога зі сторони їх сина ОСОБА_5 була основним і постійним джерелом існування для них.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відносно того, що рішення суду першої інстанції від 02.06.2026 року, у оскаржуваній апелянтами частині, а саме, у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено судом із порушенням норм матеріального права, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 02.01.2026 року, у оскаржуваній апелянтами частині. Оскільки вказані вище доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказують, що ними на підтвердження заявлених позовних вимог, в частині стягнення страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, надано документи, що підтверджують перебування на утриманні у загиблого його батьків, а саме: пенсійне посвідчення ОСОБА_1 Серія НОМЕР_2 ; пенсійне посвідчення ОСОБА_2 . Серія НОМЕР_3 ; довідка про перебування на диспансерному обліку в медичному закладі ОСОБА_2 №21; довідка про перебування на диспансерному обліку в медичному закладі ОСОБА_1 ; виписка із медичної карти хворого ОСОБА_2 ; виписка із медичної карти хворої ОСОБА_1 ; довідка виконкому Талалаївської сільської ради Ніжинського району про підтвердження факту перебування на утриманні №15-11/10 від 30.01.2025 року; акт про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні, складений старостою Великодорізького старостинського округу №2, депутатами Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, діловодом Великодорізького старостинського округу №2. За доводами апелянтів, вищезазначені документи, у розумінні цивільного-процесуального законодавства, є належними та допустимими доказами. Батько загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , потребує постійного лікування в амбулаторних умовах, у зв`язку із поставленим діагнозом: ІХС стабільна форма стенокардії напруги, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ст. У короткому анамнезі перебігу хвороби зазначено, що ОСОБА_2 хворіє протягом 10 років клінічною хворобою серця з порушенням ритму, амбулаторно та час від часу стаціонарно лікується з 2020 року, у 2023 році з`явилися напади стенокардії. Станом на сьогодні, ОСОБА_2 періодично лікується у стаціонарі та потребує постійного амбулаторного лікування, також йому призначено постійний прийом необхідних ліків для підтримки стану здоров`я, вищезазначені відомості підтверджуються довідкою медичного закладу та випискою із медичної карти хворого ОСОБА_2 . Матір загиблого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 потребувала інтенсивного лікування протягом 2020 - 2024 років, лікувалася амбулаторно, стаціонарно, у зв`язку із поставленим діагнозом: ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія, дифузний кардіосклероз. В даний час ОСОБА_1 потребує постійного амбулаторного лікування з приводу ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, остеохондрозу, які є хронічними хворобами та вимагають постійного прийому медичних препаратів. Вищезазначені відомості підтверджуються довідкою медичного закладу та випискою із медичної карти хворої ОСОБА_1 . Відповідно до довідки Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області та акту про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні, складеного старостою Великодорізького старостинського округу №2, депутатами Талалаївської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, діловодом Великодорізького старостинського округу №2, ОСОБА_5 , 1979 року народження, який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , мав на утриманні обох батьків: батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та матір - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживали разом з ним за однією адресою. Утримання полягало в наступному: загиблий ОСОБА_5 був молодий, перебував у хорошій фізичній формі та володів професійними навичками, був хорошим механізатором, він постійно працював, був цінним працівником, постійно виконував різноманітні роботи на замовлення жителів громади, за що отримував від них матеріальну винагороду за виконані роботи/послуги. Доводи апеляційної скарги стверджують, що за рахунок цих доходів загиблий утримував своїх батьків, належний йому будинок, присадибну ділянку та прибудинкову територію. Апелянти вказують, що аналіз положень ч.1 статті 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, мають як ті непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, так і ті, які мали право на одержання від нього утримання. Батьки ОСОБА_5 є пенсіонерами, перебувають на обліку в Пенсійному фонді України та мають дохід у вигляді пенсії, яка однозначно не є достатньою для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження здоров`я, придбання набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Апелянти стверджують, що за даних обставин, вони є особами, які потребують матеріальної допомоги. Доводи апеляційної скарги звертають увагу, що апелянти потребують постійного медичного нагляду та лікування, у зв`язку із наявними хронічними хворобами, що однозначно свідчить про потребу в постійній матеріальній допомозі.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статті 1200 ЦК України, яка регламентує відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, встановлено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується:

1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років);

2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності;

4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років;

5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

2. Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

3. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

4. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

Розмір відшкодування може бути збільшений законом.

Станом на час ДТП - 13.09.2024 року, і відповідно, на час виникнення страхового випадку, діяли положення Закону України ''Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів'' №1961-IV, який у подальшому втратив чинність з 01.01.2025 року.

Відповідно до п.27.2 статті 27 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно п.35.2 статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №1961-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до заяви про виплату страхового відшкодування додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа, документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

г) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Непрацездатні члени сім`ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані такими, що перебували на утриманні у потерпілого, якщо частка його заробітку, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв`язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи.

Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи, не забезпечують їй прожиткового мінімуму встановленого законом.

Згідно із приписами статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожний рік.

Виходячи із системного правового аналізу вищенаведених норм права, для набуття права на утримання, непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого Законом прожиткового мінімуму на місяць.

Дана обставина повинна бути підтверджена належними і допустимими засобами доказування, як наприклад: довідка про розмір пенсії, довідка про доходи, отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника, тощо.

За положеннями ч.2, ч.3 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції відносно того, що надані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вищезазначені довідки та акт, самі по собі не можуть бути єдиними достатніми та достовірними доказами підтвердження факту їх перебування, як непрацездатних осіб, пенсіонерів за віком, на утриманні померлого сина ОСОБА_5 . Судом першої інстанції при цьому, констатовано, що в ході судового розгляду даної справи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не надано доказів щодо працевлаштування ОСОБА_5 та отримання ним заробітної плати чи іншого доходу, зокрема, не надані відповідні дані із органів фіскальної служби чи пенсійного фонду за попередній (перед ДТП) хронологічний період. Також суду не було надано відповідних даних щодо розміру пенсії та інших доходів за цей хронологічний період і щодо позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За даних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в ході розгляду даної справи не доведено тих обставин, що вони перебували на утриманні померлого сина ОСОБА_5 , та відповідно, його можливості утримувати батьків, і також у справі не доведено, що допомога зі сторони ОСОБА_5 була основним і постійним джерелом існування для його батьків.

Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд першої інстанції, встановивши факт отримання позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пенсійного забезпечення, що свідчить про можливість самостійного утримання, та зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів перебування позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на утриманні сина - ОСОБА_5 , дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутні правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в частині стягнення страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника.

Такий висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 року у справі №165/325/17, в якій зазначено, що якщо предметом позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, доказуванню підлягає не лише факт родинних відносин, а і факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не містять в собі підстав для скасування рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.01.2026 року, в оскаржуваній апелянтами частині, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які сторони спору посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході розгляду даної справи.

За даних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.01.2026 року, у оскаржуваній апелянтами частині - підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, у неоскаржуваній апелянтами частині, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02.01.2026 року, апеляційним судом не переглядається.

Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 січня 2026 року, у оскаржуваній частині, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: