Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №734/1822/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 червня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/1822/25

Головуючий у першій інстанції – Бараненко С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/419/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої – судді – Шарапової О.Л.,

суддів – Онищенко О.І., Скрипки А.А.,

з участю секретаря: Шапко В.М.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Рожець Алла Петрівна.

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 .

Оскаржується рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2025 року, суддя Бараненко С.М., місце ухвалення рішення – селище Козелець, повний текст виготовлено 07 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визначити їй додатковий строк протягом 6 місяців достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті матері ОСОБА_3 .

Вимоги мотивовані тим, що упродовж строку, який наданий законом для прийняття спадщини, позивач не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки вона не знала про наявність такого спадкового майна, не мала правовстановлюючого документу на земельну ділянку, а також не знала достовірно про наявність заповіту матері, який складений і на її ім`я, спільно з сестрою, відповідачем у справі. Так склались обставини, що між ними, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір, певні непорозуміння щодо обставин життя та фактично і спадщини померлої матері, обмежені можливості у спілкуванні один з одним. Позивач мала обмежені можливості одразу дізнатись про наявність заповіту, а також права власності матері на земельну ділянку, бо таких документів не мала. Про наявність заповіту, а також права власності матері на земельну ділянку позивач довідалась з`явившись за викликом до нотаріуса Рожець Алли Петрівни, яка саме їй і повідомила про ці обставини, про те, що позивач, як спадкоємець за заповітом, має право спадкувати в рівних частинах спільно з сестрою, ОСОБА_2 , яка звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Про це позивачці стало відомо в березні 2025 року, вже після сплину шестимісячного строку, який законом надано для звернення до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини. Нотаріус їй порекомендувала надати документи, що посвідчують її особу. Надавши паспорт, що виданий на її ім`я серії НОМЕР_1 , у графі відомості про місце проживання, зазначено місце реєстрації АДРЕСА_1 , однак за запитом нотаріуса вона отримала Витяг з реєстру територіальної громади виявилось, що 27 травня 2016 року її знято з реєстрації за вказаною адресою, тому вона вважається такою, що спадщину після смерті матері вона не прийняла. Нотаріус порекомендувала звернутися до суду та поновити своє право на прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки пропустила його, приблизно місяць, він є пропущеним з 21 лютого 2025 року. Із заявою про надання дозволу на прийняття спадщини для позивачки ОСОБА_2 не звернулась і такого дозволу не надала, через неприязні стосунки між сестрами. З цих причини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подала вчасно заяву до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом свого особистого права для його відновлення.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2025 року позовну заяву задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк протягом 6 (шести) місяців достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті матері ОСОБА_3 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що судом не встановлено, які ж саме перешкоди існували у позивача для подання заяви про прийняття спадщини, чому позивач не звернулась у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини за законом, адже вона є спадкоємцем першої черги та не прийняв до уваги вимоги законодавства щодо поважних причин пропуску строку.

Особа, яка подала апеляційну скаргу звертає увагу, що суд не може визнати поважним такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщин, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, брак кошті для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що під час вирішення справи судом не враховано факт прийняття спадщини іншим спадкоємцем – відповідачем, у зв`язку з чим відбулось втручання у право власності відповідача і як наслідок порушення принципу правової визначеності стосовно відповідача, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права, а також це зумовило потребу в дотриманні принципу пропорційності втручання у її права як спадкоємця, яка прийняла спадщину.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що позивач як спадкоємець першої черги свідомо не подала у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини за законом, оскільки не мала такого наміру у зв`язку з чим остання реалізувала своє право на відмову від прийняття спадщини за законом.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує на не взяття судом до уваги, що позивач не опікувалась матір`ю до самої її смерті, цим займалась повністю відповідач.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , актовий запис про смерть № 174, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.9).

Сторони у справі є доньками померлої ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 розпорядилася своїм майном, склавши заповіт, що посвідчено 16 серпня 1994 року державним нотаріусом Козелецької державної нотаріальної контори Шенгерей Т.І., яким належне на день смерті майно вона заповідала донькам, позивачці ОСОБА_1 та відповідачці ОСОБА_2 (а.с. 28).

З інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти /спадкові договори) слідує, що у спадковому реєстрі за № 801068817 знайдено інформацію про заповіт, стан чинний, за № 3-1961 в реєстрі нотаріальних дій, дата посвідчення ІНФОРМАЦІЯ_2 місце посвідчення Чернігівська область, Чернігівський район, Козелецька районна державна нотаріальна контора, місце зберігання Державний нотаріальний архів Чернігівської області, 14000, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Мазепи Івана, 55, інформація про заповідача ОСОБА_3 , номер заповіту у спадковому реєстрі 2900265 (а.с.31).

Заповіт є чинним, не скасований, не змінений, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), яка наявна в матеріалах спадкової справи (а.с. 23-31).

Звертаючись із позовом, ОСОБА_1 зазначила, що упродовж строку, який наданий законом для прийняття спадщини, вона не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки вона не знала про наявність такого спадкового майна, не мала правовстановлюючого документу на земельну ділянку, а також не знала достовірно про наявність заповіту матері, який складений і на її ім`я, спільно з сестрою, відповідачем у справі, тому протягом шести місяців з дня відкриття спадщини не подала вчасно заяву до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.

За змістом ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя ст.1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша ст.1270 ЦК України).

Згідно з чч. 1,2 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя ст.1272 ЦК України).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на спадщину за заповітом, нею наведено поважні причини пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції.

Позивачка ОСОБА_1 на час відкриття спадщини не проживала постійно зі спадкодавицею ОСОБА_3 та не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк.

Крім того, встановлено, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , 6-місячний строк для прийняття спадщини закінчився 21.02.2025, при цьому ОСОБА_1 була повідомлена приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Рожець А.П. про наявність заповіту на її ім`я лише 17.03.2025 листом за№52/02-14, тобто вже після спливу строку, визначеного ст.1270 ЦК України (а.с.12).

Твердження позивачки про те, що вона не знала про наявність спадкового майна матеріалами справи не спростовані.

Таким чином, є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням приписів законодавства.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча: Судді: