Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №947/1753/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1017/26

Номер справи місцевого суду: 947/1753/26

Головуючий у першій інстанції Борщов І. О.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Олійника Дмитра Вячеславовича на постанову Київського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, на користь держави, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, водій ОСОБА_1 27.12.2025 року, близько 22:40, навпроти буд.2А по вул. Небесної Сотні в м. Одесі керував транспортним засобом Mercedes-Benz Vito, державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9.а «Правил дорожнього руху України».

Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на медичному закладі у лікаря нарколога за згодою особи у встановленому законом порядку. Стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння КНП «ООМЦПЗ» ООР №002872 від 28.12.2025, згідно якого ОСОБА_1 27.12.2025 о 23.00 год. перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду, захисник особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Олійник Д.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що при винесенні постанови судом першої інстанції були істотно порушені норми матеріального та процесуального права, та просить скасувати постанову Київського районного суду міста Одеси від 08.04.2026 року у справі № 947/1753/26, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що ключовий доказ обвинувачення, а саме висновок лікаря є недопустимим, оскільки не містить жодних кількісних показників вмісту алкоголю в організмі особи, що унеможливлює перевірку достовірності такого висновку та встановлення факту перевищення допустимого рівня алкоголю. Крім того, зазначається, що в матеріалах справи відсутні відомості про метод проведення дослідження (використання спеціального технічного засобу чи лабораторного аналізу), що виключає можливість перевірки об`єктивності отриманого результату.

Також, в скарзі зауважується, що суд першої інстанції не врахував наявність у ОСОБА_1 інвалідності при призначенні стягнення та безпідставно стягнув судовий збір.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвокатів Олійника Д.В. та Грицюка О.О., які про час та місце розгляду сповіщені належним чином. Клопотань про відкладення судового засідання, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не заявляли, причини неявки не повідомляли.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд зауважує, що при розгляді справ даної категорії явка учасників при апеляційному перегляді не є обов`язковою.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні не є перешкодою для розгляду справи.

Виходячи з цього, у суду апеляційної інстанції відсутні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про міжнародні договори України”, ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вищевказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Встановивши винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вона підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 552638 від 28.12.2025 в якому, зокрема, безпосередньо зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення і який підписано ОСОБА_1 без жодних зауважень;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння КНП “ООМЦПЗ” ООР № 002872 від 28.12.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував 27.12.2025 о 23:00 в стані алкогольного сп`яніння, який також підписано ОСОБА_1 без жодних зауважень;

- довідками інформаційного порталу Національної поліції, згідно яких ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом року не притягувався та отримував посвідчення водія відповідних категорій тощо;

- відеозаписами події долучених до матеріалів, на якому зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Drager , оголошення йому результатів про те, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння, результат тесту 0/83 промілі, після чого останнім було здано біологічний зразок сечі і зроблено висновок, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апеляційної скарги, щодо відсутності зазначення конкретної кількості алкоголю в проміле та відомостей про метод проведення дослідження у висновку щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п.п. 15, 16 розділу IIІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, не передбачено при проведенні огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я при оформленні результатів у висновку вказувати показник алкоголю. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями лікарем встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, який складається в одному примірнику та залишається в закладі охорони здоров`я, а висновок щодо результатів видається на підставі акта медичного огляду.

Суд апеляційної інстанції, що сторони провадження не були позбавлені можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції, а також заявлення клопотання про витребування Акту медичного огляду, проте вони таким правом не скористались.

Крім того, апеляційний суд вважає за потрібним зауважити, що метод проведення огляду та результати показників вмісту алкоголю в організмі ОСОБА_1 зафіксовані на відеозаписі який було долучено до матеріалів справи, з якого чітко вбачається і метод проведення і кількісні показники.

Також, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що доводи захисника щодо того, що судом першої інстанції при призначенні стягнення не враховано наявність у ОСОБА_1 інвалідності 2 групи, є безпідставними оскільки не є підставою для незастосування адміністративного стягнення, яке прямо передбачено санкцією частини статті закону про адміністративну відповідальність, яка інкримінується ОСОБА_1 та є обов`язковим, тобто підлягає безумовному застосуванню.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Отже, постанова суду першої інстанції є законна і обґрунтована, підстав для її скасування в частині визнання ОСОБА_1 винним та накладення адміністративного стягнення, наведених в апеляційній скарзі останнього, апеляційний суд не знаходить.

Твердження сторони апелянтів про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув судовий збір з ОСОБА_1 не є слушними, оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції не було подано документів про підтвердження інвалідності останнього. Крім того, суд першої інстанції неодноразово звертався до сторони захисту з проханням надати документи на підтвердження інвалідності, проте вони були залишені без уваги.

Водночас, до апеляційної скарги долучено скріншот пенсійного посвідчення з застосунку “Дія” з якого вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції слід змінити, а саме виключити посилання суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Олійника Дмитра Вячеславовича – задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП — змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови посилання суду про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов