Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №521/14491/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3055/26

Справа № 521/14491/25

Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді Громік Д.Д., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (далі за текстом – ТОВ «Свеа Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.05.2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» ОСОБА_2 укладений договір про надання фінансового кредиту № 05768-05/2023 відповідно до умов якого кредитодавець надав кредит в сумі 15000 грн. з фіксованою процентною ставкою, а позичальник зобов`язався повернути позику у 30 денний строк.

03.07.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» і ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» укладено договір факторингу № 3072023, відповідно до якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 05768-05/2023.

29.11.2023 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Свеа Фінанс» (до зміни назви ТОВ «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу №01.02-79/23, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 05768-05/2023. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №05768-05/2023 від 04.05.2023 становить: 68250,00 грн., з яких 15000 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 53250,00 грн. - заборгованість по відсотках.

09.06.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено договір позики № 4446579 відповідно до умов якого кредитодавець надав кредит в сумі 5000 грн. з фіксованою процентною ставкою, а позичальник зобов`язався повернути позику у визначений договором строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою.

27.12.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Свеа Фінанс» (до зміни назви ТОВ «Росвен Інвест Україна») був укладений договір факторингу № 01.02-92/23, відповідно до якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4446579.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №4446579 від 09.06.2023 становить: 22810,50 грн., з яких 5000 грн. -заборгованість за основним боргом, 17810,50 грн. заборгованість по відсотках.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що набув права вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами та просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка в загальному розмірі становить 91060,50 грн.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11.11.2025 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю в матеріалах справи доказів отримання відповідачем кредитних коштів, розміру наданого кредиту, графіку погашення заборгованості, виписки по картковому рахунку та розрахунку заборгованості, що в своїй сукупності свідчить про не доведення позивачем належними та обґрунтованими доказами по справі отримання відповідачем кредиту у ТОВ «Свеа Фінанс», розмір відсотків та наявність заборгованості за кредитним договором.

Своїм правом передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України учасники справи не скористались, відзив на адресу суду не надходив.

В судове засідання призначене на 26.05.2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином (а.с.56-57).

Будь-якого клопотання щодо відкладення судового засідання/розгляду за його відсутності на адресу апеляційного суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання та які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до положень ст. 376, є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.05.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 05768-05/2023.

В день укладення договору 04.05.2023 року ТОВ «ІНВЕСТРУМ ГРУП» перерахувало на зазначений ОСОБА_1 номер картки 15000,00 гривень, що підтверджено довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 01.05.2025 року про здійснення переказу на платіжну картку в системі iPay.ua.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «ФК «Інвеструм» свої зобов`язання по видачі відповідної суми кредиту шляхом перерахування грошових коштів на картку позичальника виконало повністю.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

03.07.2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» і ТОВ «Стар Файненс Груп» укладено договір факторингу № 3072023 відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» набуло право вимоги за кредитним договором № 05768-05/2023.

29.11.2023 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу № 01.02-79/23. Відповідно до розділу 2 згаданого договору Факторингу ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Стар Файненс Груп», визначеними в реєстрі Боржників. В тому числі за даним договором Факторину ТОВ «Свеа Фінанс» відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «Стар Файненс Груп» за договором № 05768-05/2023 від 04.05.2023 року.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № 05768-05/2023 від 04.05.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» станом на дату подачі позову, складає 68250,00 грн, з яких:

1) заборгованість за тілом кредиту 15000 грн;

2) заборгованість за відсотками 53250,00 грн.

Крім цього 09.06.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики № 4446579.

В день укладення договору 09.06.2023 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на зазначений ОСОБА_1 номер картки 5000,00 гривень, що підтверджено довідкою ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» про здійснення переказу на платіжну картку.

Відповідно до розділу 1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язується передати позичальнику грошові кошти у сумі 5000,00 грн., на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити проценти від суми позики.

Відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання, чим допустив істотні порушенням умов Договору, не повернувши кошти, які були надані у вигляді позики, не сплативши відсотки за користування позикою, здійснюючи часткові оплати в рахунок погашення заборгованості, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

27.12.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Свеа Фінанс» (попередня назва - «Росвен Інвест Україна», копію нотаріально посвідченого рішення єдиного учасника про зміну назви як доказ додано до позовної заяви) укладено договір факторингу № 01.02-92/23. Відповідно до розділу 2 згаданого договору факторингу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», визначеними в реєстрі боржників. В тому числі за даним договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором № 4446579 від 09.06.2023 року.

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № 4446579 від 09.06.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Свеа Фінанс» станом на дату подачі позову, складає 22810,50 грн., з яких:

1) заборгованість за основним боргом 5000 грн;

2) заборгованість за відсотками 17810,50 грн.

Задовольняючи заявлені ТОВ «Свеа Фінанс» позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідачем не виконувалися умови кредитних договорів, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором 05768-05/2023 від 04.05.2023 у сумі 68250,00 грн та за кредитним договором № 4446579 від 09.06.2023 року у сумі 22810,50 грн, відповідачем не спростовано розрахунку заборгованості за кредитними договорами та не надано доказів сплати заборгованості за вказаними кредитними договорами, тому вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.

Однак, колегія суддів частково не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно встановлених матеріалів справи, 04.05.2023 року в порядку визначеному положеннями ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію» між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансованого кредиту № 05768-05/2023.

Факт укладення даного договору та його дійсність в судовому порядку не оскаржувався.

Згідно змісту договору про надання фінансового кредиту сторонами в п. 1.1 визначено розмір наданого кредиту – 15000,0 грн, а також строк кредитування – 360 днів, дата погашення кредиту згідно п. 1.2 договору визначена – 27.04.2024 року.

Пунктом 1.6 договору встановлений порядок надання кредиту клієнта, а саме щодо здійснення перерахування кредиту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Відповідно умовами договору в даному випадку передбачено здійснення перерахування кредиту у визначеному сторонами розмірі на вже наявний відкритий рахунок споживача, оскільки ТОВ «ФК «Інвеструм» не є банківською установою.

Наявним в матеріалах справи листом директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 2919_250318184208 від 18.03.2025 року підтверджується здійснення перерахування ОСОБА_1 коштів у визначеному договором про надання фінансованого кредиту № 05768-05/2023 розмірі – 15000,0 грн на зазначену в договорі банківську картку – НОМЕР_1 , дата проведення операції – 04.05.2023 року 18:30:00, номер транзакції в системі iPay.ua – 233391805.

Також з матеріалів справи вбачається наявність у ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ліцензії Національного банку України на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків, тобто переказ грошових коштів у визначеному сторонами договорі розмірі перераховується на вже ненаявний відкритий банківський рахунок споживача.

Таким чином, з огляду на викладене колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги в частині відсутності в матеріалах справи підтверджень отримання кредитних коштів та розміру наданого кредиту за договором про надання фінансованого кредиту № 05768-05/2023 від 04.05.2023 року.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності в матеріалах справи графіку платежів та не доведення позивачем належними та обґрунтованими доказами розмір відсотків та наявність заборгованості за вказаним кредитним договором також відхиляються апеляційним судом оскільки зі змісту договору про надання фінансового кредиту вбачається обумовлення сторонами всіх істотним умов кредитування, в тому числі й щодо розміру процентної ставки, яка згідно п. 1.4.1 становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту, а також обов`язки клієнта здійснювати сплату процентів кожні 30 днів. Пунктом 3 даного договору в тому числі й визначено порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором. Окрім того, в додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору, підписаного сторонами, міститься наведення графіку платежів, що в свою чергу також спростовує доводи апеляційної скарги в даній частині.

Разом з тим, згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним договором про надання фінансового кредиту станом на 18.03.2025 року становить 68250,0 грн, який складається з 15000,0 грн – заборгованість по тілу кредиту та 53250,0 грн – заборгованість за відсотками.

Відповідачем наданий розрахунок заборгованості не спростований, альтернативного розрахунку не надано та доказів на підтвердження повернення наявної заборгованості частково/в повному обсязі до матеріалів справи не долучено, з огляду на що доводи апеляційної скарги в даній частині також відхиляються апеляційним судом.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині укладеного 09.06.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору позики № 4446579, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що вказаний договір укладений у відповідності до положень ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». В судовому порядку не спростований.

Зі змісту вказаного договору вбачається обумовлення сторонами розміру кредиту – 5000,0 грн (п. 2.1) та розмір базової процентної ставки за користування наданими кредитними коштами, визначений сторонами в п. 2 даного договору.

Довідкою директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» вих. № КД-000011830/ТНПП від 20.02.2025 року підтверджується факт прийняття до виконання платіжної інструкції наданої ініціатором платіжної операції ТОВ «ф Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необіжних кредитів», а також завершення платіжної операції по перерахування 09.06.2023 року грошових коштів у розмірі 5000,0 грн на банківську картку ОСОБА_1 – НОМЕР_1 .

Докази повернення наявної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 2.2 вказаного договору визначений обумовлений сторонам строк договору, а саме 30 днів, тобто до 09.07.2023 року.

Натомість, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відсотки за користування наданими кредитними коштами нараховувалися поза межами обумовленого сторонами строку дії договору та згідно заявленого позивачем розміру становлять 17810,0 грн, що в свою чергу не враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення щодо задоволення позовних вимог в даній частині в повному обсязі.

При цьому, позивачем не заявлялась вимога про стягнення відсотків у відповідності до ст. 625 ЦК України, а тому підстави для нарахування відсотків поза межами обумовленого сторонами строку договору відсутні.

В наявному в матеріалах справи додатку № 1 до договору позики наведений графік платежів та орієнтовну загальну вартість кредиту, яка становить 8000,0 грн.

Таким чином, з огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне зазначити про помилкові висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості по договору позики № 4446579 в повному заявленому позивачем розмірі, оскільки вказаний договір укладено сторонами строком на 30 днів та визначено загальну вартість наданого кредиту з урахування даного строку та обумовленого сторонами розміру процентів, що становить 8000,0 грн та підлягає стягненню з відповідача у вказаному розмірі.

Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подання позовної заяви ТОВ «Свеа Фінанс» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 112 від 11.08.2025 року.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується квитанцією від 26.11.2025 року.

З урахування висновків суду про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині розміру заборгованості та відсоткове співвідношення заявлених позовних вимог, судовий збір, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 2010,60 грн.

Разом з тим, враховуючи часткове задоволення поданої ОСОБА_1 , апеляційної скарги, судовий збір, який підлягає стягненню з ТОВ «Свеа Фінанс» на його користь становить 617,71 грн.

За положеннями ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином, судовий збір, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» становить 1392,89 грн.

Керуючись ст.ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2025 року – змінити в частині розміру заборгованості за кредитним договором № 4446579 від 09.06.2023 року, зменшивши розмір заборгованості, що підлягає стягненню з 22810 (двадцять дві тисячі вісімсот десять) грн 50 коп на 8000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (ЄДРПОУ 37616221, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) суму сплаченого судового збору у розмірі 1392 (одна тисяча триста дев`яносто дві) грн 89 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 04 червня 2026 року.

Головуючий О.С. Комлева

Судді М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда