Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №489/3686/25 — Миколаївський апеляційний суд

10.06.26

22-ц/812/1064/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 489/3686/25

Номер провадження 22-ц/812/1064/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання – Лівшенком ОС.,

за участю: представника позивача - адвоката Кудрявцева Д.В., відповідача – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2026 року ухваленого під головуванням судді - Костюченка Г.С., в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и л а:

У травні 2025 року ОСОБА_2 в інтересах якої діяв адвокат Кудрявцев Д.В., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортною пригодою.

Позов обґрунтовано тим, що 14 липня 2024 року приблизно 20 години 20 хвилин в м. Миколаєві по вул. Херсонське Шосе в районі перехрестя з вул. Круговою відбулась ДТП за участю автомобіля HUYNDAI TUCSON реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ 2102 реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . У результаті ДТП тілесні ушкодження отримала пасажирка автомобіля ВАЗ 2102, ОСОБА_3 .

У результаті ДТП транспортний засіб HUYNDAI TUCSON д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження.

Вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 280-1 та призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03 липня 2025 року вказаний вирок змінено в частині призначеного покарання, пом`якшено ОСОБА_1 основне покарання за ч.2 ст. 286-1 КК України до 3-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Згідно висновку експерта № 9933 від 15 серпня 2024 року, вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власнику автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 320 350, 99 грн.

16 липня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку (ДТП) та було повідомлено, що страхове відшкодування буде здійснено в межах страхового полюсу (160 000 грн), після того, як буде постановлено вирок відносно ОСОБА_1 .

Однак, страховою компанією було здійснено відшкодування у розмірі 140 000 грн, що в повній мірі не покриває завданих збитків, натомість ОСОБА_1 в добровільному порядку станом на цей час матеріальну шкоду не відшкодовано.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 завдано матеріальні збитки, які заподіяні діями ОСОБА_1 внаслідок ДТП та завдано і моральну шкоду, позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Посилаючись на викладене, остаточно уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП, яка складається з: 180 350,99 грн (різниця між вартістю матеріального збитку і страховою виплатою, франшиза у розмірі 3 200 грн та 6 000 грн (послуги за проведення експертного дослідження), а всього 189 550, 99 грн.

Крім того, просила стягнути з відповідача на свою користь 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Інгуського районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП у сумі 189 550, 99 грн, а також 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що протиправність дій відповідача підтверджується вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2025 року та ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03 липня 2025 року. Неправомірні дії ОСОБА_1 перебувають у причинно - наслідковому зв`язку з пошкодженням автомобіля позивача, а відтак необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП у розмірі 169 550,99 грн, яка складається з: 160 350,99 грн (різниця між вартістю матеріального збитку і страховою виплатою, франшиза у розмірі 3 200 грн та 6000 грн (послуги за проведення експертного дослідження).

Вирішуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважав, що ОСОБА_2 зазнала душевних страждань, негативних емоцій та переживань внаслідок пошкодження автомобіля, порушення звичного способу її життя, вона вимушена звертатися за правовою допомогою, приймати участь в оцінці збитків та звертатися до суду, а відтак з урахуванням обставин справи, розумності, справедливості, пропорційності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, просив рішення суду скасувати, а позов задовольнити частково в обсязі страхового поліса.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок експерта є необґрунтованим та непідтвердженим достовірними даними. Суд не взяв до уваги, що дослідження автомобіля проводилось у м. Дніпро, а не за місцем ДТП у м. Миколаєві. Ціни на запчастини у висновку експерта явно завищені, деякі навіть не пошкоджені або потребують невеликого ремонту, а не заміни цілком, як зазначив експерт.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 14 липня 2024 року приблизно 20 години 20 хвилин в м. Миколаєві по вул. Херсонське Шосе в районі перехрестя з вул. Круговою відбулась ДТП за участю автомобіля HUYNDAI TUCSON реєстраційний НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ 2102 реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . У результаті ДТП тілесні ушкодження отримала пасажирка автомобіля ВАЗ 2102 - ОСОБА_3 .

У результаті ДТП транспортний засіб HUYNDAI TUCSON д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження.

Вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 280-1 та призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03 липня 2025 року вказаний вирок змінено в частині призначеного покарання, пом`якшено ОСОБА_1 основне покарання за ч.2 ст. 286-1 КК України до 3-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 років.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ТОВ Страхова компанія «Альфа-Гарант», про що свідчить поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221972935 від 06 липня 2024 року, в якому страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160 000 грн, розмір франшизи - 3 200 грн.

16 липня 2024 року ОСОБА_2 звернулася до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку (ДТП).

Згідно висновку експерта № 9933 від 15 серпня 2024 року, складеного експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І., за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ на замовлення ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власнику автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 320 350, 99 грн.

У вказаному висновку зазначено, що огляд транспортного засобу провадився 02 серпня у світлий час доби при природному освітленні на території м. Дніпра, вул. Сонячна Набережна, 130 у присутності власника та представника страхового компанії «Альфа Гарант».

З 18 березня 2025 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» - страховик, припинило членство в МТСБУ та позбавлений право укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ.

У зв`язку з чим, 29 травня 2025 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до МТСБУ України про здійснення відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП, що сталася 14 липня 2024 року в сумі 140 000 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок в АТ КБ «Приватбанк».

05 червня 2025 року ОСОБА_2 , як власнику пошкодженого транспортного засобу Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221972935 МТСБУ Україниперераховано 140 000 грн страхового відшкодування за завдану шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , що підтверджується копією скріншоту транзакцією переводу Приват 24.

Інша частина матеріального збитку ОСОБА_2 як власнику автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 не відшкодована.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на те, що оскільки вину відповідача щодо пошкодження належного їй транспортного засобу доказана, а відтак саме з ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між отриманими страховими виплатами та реальними матеріальними збитками в сумі 180 350,99 грн (різниця між вартістю матеріального збитку і страховою виплатою, яка визначена висновком експерта № 9933 від 15 серпня 2024 року, франшиза у розмірі 3 200 грн та 6 000 грн (послуги за проведення експертного дослідження), а всього 189 550, 99 грн.

Так, відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).

Частиною першою статті 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини водія ОСОБА_1 , транспортний засіб автомобіль марки Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження.

Вина ОСОБА_1 встановлена вироком Інгульського районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2025 року, який ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03 липня 2025 року змінено в частині призначеного покарання.

Згідно висновку експерта № 9933 від 15 серпня 2024 року, складеного експертом-автотоварознавцем Крутінь В.І. за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ на замовлення ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП власнику автомобіля Hyundai Tucson, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 320 350, 99 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 як водія транспортного засобу ВАЗ 2102 реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди 14 липня 2024 року була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ТТДВ СК «Альфа-Гарант» № 221972935 від 06 липня 2024 року, відповідно до якого встановлений ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну потерпілих - 160 000 грн, франшиза - 3 200 грн.

05 червня 2025 року ОСОБА_2 як власнику пошкодженого транспортного засобу Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 221972935 МТСБУ Україниперераховано 140 000 грн страхового відшкодування за завдану ОСОБА_1 шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди .

Як встановлено, розмір шкоди завданої внаслідок пошкодження автомобіля Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підлягала відшкодуванню власнику, становить 320 350, 99 грн.

Оскільки вказаний розмір перевищує суму виплаченого страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих слід дійти висновку, що різниця між фактичним розміром завданої шкоди 320 350,99 грн і виплаченою сумою страхового відшкодування (140 000 грн) становить 180 350,99 грн та підлягає стягненню з відповідача як особи, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода.

Разом з тим, як встановлено, ліміт відповідальності ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить - 160 000 грн, франшиза - 3 200 грн.

Між тим, у своїй заяві ОСОБА_2 від 29 травня 2025 року просила МТСБУ України здійснити їй виплату суми страхового відшкодування у розмірі 140 000 грн, яка визначена за взаємним погодженням між нею та МТСБУ України.

Отже, наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 погодилася на визначений розмір страхового відшкодування саме у сумі 140 000 грн, а не у сумі встановленого ліміту - 160 000 грн.

Разом з тим, виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до вимог Закону у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.

За такого, колегія суддів вважає, що різниця між фактичним розміром завданої шкоди 320 350,99 грн і сумою страхового відшкодування (160 000 грн) повинна становити 160 350,99 грн та яка підлягає стягненню з відповідача як особи, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода, а крім того з урахуванням 3 200 грн франшизи та 6000 грн послуг за проведення за проведення експертного дослідження, всього підлягає стягненню з відповідача 169 550,99 грн.

Що стосується висновку суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачки 5000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди то колегія погоджується з ним з огляду на наступне.

Так, за положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як на підставу стягнення з відповідача 50 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, позивачка посилалася на те, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 вона зазнала душевних страждань, негативних емоцій та переживань внаслідок пошкодження автомобіля, порушився звичний спосіб її життя та вона вимушена звертатися за правовою допомогою, приймати участь в оцінці збитків та звертатися до суду.

Суд першої інстанції з урахуванням обставин справи, розумності, справедливості, пропорційності, дійшов вірного висновку, що стягнення з відповідача на користь позивачки 5000 грн є достатньою сумою в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта є необґрунтованим та непідтвердженим достовірними даними, оскільки суд не взяв до уваги, що дослідження автомобіля проводилось у м. Дніпро, а не за місцем ДТП у м. Миколаєві. Крім того, ціни на запчастини у висновку експерта явно завищені, деякі навіть не пошкоджені або потребують невеликого ремонту, а не заміні цілком, як зазначив експерт не заслуговую на увагу з огляду на наступне.

Як встановлено, висновок експерта №9933 від 15 серпня 2024 року виконано на замовлення ОСОБА_2 згідно вимог статті 7-1 Закону України «Про судову експертизу», а також згідно статей 102 та 106 ЦПК України, де передбачено можливість проведення судової експертизи та надання експертного висновку на замовлення учасника справи.

До того ж, експерт, який проводив дослідження ОСОБА_4 обізнаний про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384 та 385 КК України.

Як зазначено експертом у висновку, огляд транспортного засобу, що належить ОСОБА_2 провадився 02 серпня 2024 року у світлий час доби при природному освітленні на території м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна, 130 у присутності: власника та представника страхової компанії «Альфа Гарант».

Представник ОСОБА_2 - адвокат Кудрявцев Д.В., під час апеляційного розгляду пояснив, що огляд транспортного засобу проводився в м. Дніпро за місцем проживання позивача, куди було доставлено транспортний засіб після ДТП.

Що стосуються тверджень в апеляційній скарзі про завищені ціни на запчастини у висновку експерта та зазначення, що деякі запчастини підлягають цілковитій заміні, які навіть не пошкоджені або потребують невеликого ремонту, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки експертом були застосовані середні ринкові ціни по України на момент виконання дослідження, до того ж інших доказів на спростовання вказаних обставин відповідачем, якому було роз`яснено право про призначення судової товарознавчої експертизи за його клопотанням не надано, що є його процесуальним обов`язком.

За таких обставин, рішення суду на підставі п. 1, 2 ч.1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині стягнення матеріальної шкоди шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 169 550,99 грн.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.

Положеннями частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи позов, який містить вимогу майнового характеру, підлягає частковому задоволенню на 72,8% то з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1770,09 грн судового збору.

За такого, рішення суду в частині судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2026 року в частині вирішення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 169 550, 99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1 770,09 грн судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст складено 11 червня 2026 року.