Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №490/10207/16-ц — Миколаївський апеляційний суд

11.06.26

22-ц/812/974/26

Провадження № 22-ц/812/974/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 червня 2026 року м. Миколаїв

справа № 490/10207/16

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем – Біляєвою В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану її представником –

адвокатом Герцуном Віктором Степановичем,

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 20 березня 2019 року суддею Чулупом О.С. у приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

до Миколаївської міської ради

про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до Миколаївської міської ради з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом:

- після смерті батька на 1/6 частку

- після смерті матері на 2/3 частки

житлового будинку з господарськими спорудами, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначала, що рішенням виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 09 грудня 1955 року її батьку ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Будівництво було завершено у 1959 році, будинок здано в експлуатацію.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Після його смерті будинок у рівних частках успадкували дружина ОСОБА_6 , вона та її сестра ОСОБА_7 .

За життя ОСОБА_6 склала заповіт, яким все майно заповідала своїм донькам - їй та ОСОБА_7 у рівних частках кожній.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати померла.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 .

Будучи єдиною спадкоємицею після смерті матері позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Шаталюк В.М. їй відмовлено в оформленні спадкових прав на зазначене спадкове майно через розбіжності у документах, зокрема - помилки у написанні назви вулиці, на якій розташований спірний житловий будинок.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_6 та на 1/6 частки цього житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5 .

Узагальнені доводи інших учасників

Представник Миколаївської міської ради подав заяву про розгляд справи без його участі, просив прийняти рішення на підставі наявних матеріалів справи.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2019 року позов задоволено, за ОСОБА_4 визнано право власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 та на 1/6 частку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 .

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року до участі у справі, як правонаступники померлої позивачки ОСОБА_4 залучені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У березні 2026 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити та визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_8 .

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.08.2024 року встановлено факт прийняття ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . За ОСОБА_1 визнано право власності на 1/6 частки домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (яка раніше належала його матері ОСОБА_7 ). В іншій частині позовних вимог суд відмовив, роз`яснивши право звернення до суду з позовом про перерозподіл спадщини.

21.10.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила в порядку перерозподілу спадщини припинити право власності ОСОБА_4 на 1/3 частку будинку АДРЕСА_1 , та визнати право на цю частку за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 . Рішенням Центрального районного суду від 12.03.2026 року у задоволені позову відмовлено, з посиланням на те, що суд однієї інстанції (ланки) не вправі позбавляти особу права власності, якщо це право власності було визнано за рішенням суду цією інстанцією (ланкою), для цього існує інститут апеляційного та касаційного оскарження рішення. Отже, при наявності рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.03.2019 року суд не може позбавити ОСОБА_4 права власності на спірне майно.

Після смерті батька ОСОБА_5 нотаріусом було видано декілька свідоцтв про право на спадщину та свідоцтво про право власності на спільне майно, а саме: на 2/3 частки домоволодіння ОСОБА_8 , та по 1/6 частці ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 .

Але нотаріус помилково зазначив у всіх трьох свідоцтвах стару адресу - АДРЕСА_3 , замість нової - АДРЕСА_1 .

У зв`язку з помилкою у подальшому всі спадкоємці не могли належним чином зареєструвати свої права.

ОСОБА_8 була власником 2/3 частки спірного будинку та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Спадкоємцями її майна померлої були доньки ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .

Заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 подала ОСОБА_7 .

Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 ніхто не отримав.

ОСОБА_10 уклала шлюб та отримала прізвище ОСОБА_12 . Дата укладення шлюбу невідома, копія свідоцтва про шлюб у позивачки відсутня. На початку 2020 року ОСОБА_4 померла, хто є її спадкоємцями невідомо.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_13 народила сина – ОСОБА_9 . 13.04.1984 року ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_14 та обрала прізвище ОСОБА_15 . Після смерті ОСОБА_5 вона успадкувала 1/6 частку спірного будинку. ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 померла. Спадкоємцем майна померлої був ОСОБА_9 , син померлої, який прийняв спадщину шляхом подання заяви нотаріусу Шаталюк В.М. 04.09.2015р оку ОСОБА_9 уклав шлюб ОСОБА_16 , яка після укладення шлюбу обрала прізвище ОСОБА_17 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_9 помер. Спадкоємцями його майна є дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_18 .

Отже, 2/3 частки житлового будинку з господарськими спорудами після смерті матері ОСОБА_8 було спадщиною як ОСОБА_4 так і ОСОБА_7 . Спадкоємцем майна ОСОБА_7 був її син ОСОБА_9 , який помер після подання заяви про прийняття спадщини. ОСОБА_1 , як спадкоємиця ОСОБА_9 не була залучена до участі у справі при вирішення спору щодо спадкових справ ОСОБА_4 щодо домоволодіння АДРЕСА_1 .

Узагальнені доводи інших учасників

Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

2.Мотивувальна частина

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоводенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Рішенням виконкому Центральної районної ради народних депутатів трудящих № 1847 від 25.12.1959 року затверджено акт про прийняття домоволодіння АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_19 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_19 помер.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 22.03.1986 року ОСОБА_6 , як другій з подружжя, що пережила чоловіка ОСОБА_19 на праві власності належить 1/2 доля у спільній сумісній власності майна, набутого подружжям у шлюбі - домоволодіння з відповідною частиною господарських та побутових споруд за адресою: АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_2 , яке розташоване на земельній ділянці площею 336 кв. м., яке належало спадкодавцю на підставі договору будівництва, посвідченого Миколаївською державною конторою 20.02.1956 року за реєстровим № 1231 та зареєстроване в Миколаївському бюро технічної інвентаризації 22.02.1956 року № 2263.

Згідно свідоцтва про право власності за законом від 22.03.1986 року після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частини домоволодіння з відповідною частиною господарських та побутових споруд за адресою: АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_2 , яке розташоване на земельній ділянці площею 336 кв. м., яке належало спадкодавцю на підставі договору будівництва, посвідченого Миколаївською державною конторою 20.02.1956 р. за реєстровим № 1231 та зареєстроване в Миколаївському бюро технічної інвентаризації 22.02.1956 р. № 2263. Спадщину в рівних частках отримали: дружина - ОСОБА_6 , донька- ОСОБА_20 , донька - ОСОБА_21 .

Заповітом від 24.12.2003 року ОСОБА_6 заповіла житловий будинок з прилеглими до нього побутовими та господарськими приміщеннями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , своїм донькам - ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла.

19.03.2014 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Шаталюк В.М. для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_6 .

Постановою від 28.05.2016 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки у свідоцтві про право на спадщину за законом, а саме - на реєстровому написі Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 29.03.1986 року закреслене та дописане інше прізвище, яке не підтверджено підписом та печаткою посадової особи Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації та не відповідає вимогам законодавства. Також у зв`язку з розбіжністю у правових документах написання адреси одного і того ж об`єкта нерухомого майна.

У зв`язку з укладенням шлюбів ОСОБА_22 мала прізвища ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 . 27.12.1991 року ОСОБА_26 зареєструвала шлюб з ОСОБА_27 та отримала прізвище ОСОБА_12 .

Позиція апеляційного суду

У справі, що переглядається встановлено, що рішенням № 2009 виконкому Центральної райради депутатів трудящих м. Миколаєва від 09.12.1955 року ОСОБА_5 відведено під будівництво житлового будинку земельну ділянку площею 336 кв.м. з присвоєнням ділянці номеру АДРЕСА_1 . 31.12.1956 року рішенням № 91 Інспекції державного архбудконтролю ОСОБА_5 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на ділянці АДРЕСА_1 . 25.12.1959 року рішенням №1847 виконкому Центральної райради депутатів трудящих м. Миколаєві затверджено акт прийомки в експлуатацію житлового приватного домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_5 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_5 помер.

22.03.1986 року державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , відповідно до якого, нотаріусом засвідчено, що ОСОБА_6 , як дружині, яка пережила чоловіка ОСОБА_5 , належить право власності на частку майна в загальній сумісній власності, придбаного під час шлюбу. Вказане майно складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 .

22.03.1986 року державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області на вказаний житловий будинок видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 - дружині ОСОБА_6 та донькам ОСОБА_28 та ОСОБА_7 .

Отже, після смерті ОСОБА_5 1/2 частку належного йому житлового будинку успадкували дружина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у рівних частках.

24.12.2003 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким належну їй частку в будинку АДРЕСА_4 з прилеглими до нього побутовими та господарськими приміщеннями та спорудами по АДРЕСА_1 заповідала донькам - ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла.

З матеріалів спадкової справи №8/2014, заведеної 19.03.2014 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що разом зі спадкодавицею була зареєстрована та проживала ОСОБА_4 , тому вона вважається такою, що прийняла спадщину.

19.03.2014 року ОСОБА_4 звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 . Постановою приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Шаталюк В.М. від 28.05.2016 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилось, у зв`язку з розбіжностями у написанні адреси спірного житлового будинку у правовстановлюючих документах.

Також з матеріалів вказаної спадкової справи вбачається, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до нотаріальної контори також звернулась ОСОБА_7 . Заява була направлена засобами поштового зв`язку 20.02.2014 року. Зареєстрована заява приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Шаталюком В.М. 19.03.2014 року, тобто після спливу визначеного законом строку для прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 померла.

ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ОСОБА_4

20.09.2023 року до участі у справі, що переглядається, залучено правонаступників померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Центрального районного суду від 02.08.2024 року встановлено факт прийняття ОСОБА_7 спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 . За ОСОБА_1 визнано право власності на 1/6 частки домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 .

При цьому суд дійшов висновку про доведеність факту прийняття ОСОБА_7 спадщини шляхом подання до приватного нотаріуса заяви в установлений законом строк. Суд дослідив наявну в матеріалах спадкової справи заяву ОСОБА_7 з текстом " ОСОБА_29 от ІНФОРМАЦІЯ_10 ", що була подана засобами поштового зв`язку 22.02.2014 року - тобто у встановлений законом шестимісячний строк після смерті спадкодавця, та надійшла до нотаріуса 10.03.2014 року. У цій заяві ОСОБА_7 повідомила нотаріуса про наявність іншого спадкоємця - ОСОБА_4 . Одночасно суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто ще до отримання нотаріусом її заяви. З огляду на це вона з об`єктивних причин не могла виправити допущену в заяві помилку, чи подати заяву особисто.

Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Шаталюком В.М. не було вчинено передбачених інструкцією обов`язкових дій щодо встановлення особи спадкоємця, та у даному випадку - спадкової трансмісії.

ОСОБА_4 , звертаючись 19.03.2014 року з заявою про прийняття спадщини, не повідомила нотаріуса ні про наявність іншого спадкоємця – ОСОБА_7 , ні про смерть сестри - другого спадкоємця за заповітом.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер син ОСОБА_7 – ОСОБА_9 . Після його смерті за прийняттям спадщини до нотаріальної контори звернулась його дружина – ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом у жовтні 2016 року, ОСОБА_4 безпідставно зазначила відповідачем у справі Миколаївську міську раду, а не можливих потенційних спадкоємців майна ОСОБА_6 по лінії її сестри – ОСОБА_7 .

Отже, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не встановив кола можливих спадкоємців майна ОСОБА_6 та дійшов помилкового висновку про визнання за ОСОБА_4 права власності на спірне майно в порядку спадкування, не залучивши до участі у справі спадкоємців майна ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .

Рішення суду по суті спору під час його постановлення впливало на права та обов`язки спадкоємців ОСОБА_9 , тому без їх залучення до участі у справі суд безпідставно вважав встановленими ті обставини, які без участі всіх учасників спірних правовідносин не можуть вважатись доведеними.

Не порушуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК), суд мав сприяти учасникам судового процесу в реалізації їх процесуальних прав та роз`яснити сторонам наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій.

Відповідно до статті 367 ЦПК апеляційний суд розглядає справу в межах заявленого позову та підстав, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Повноважень на залучення до участі у справі осіб, які не були залучені в суді першої інстанції, апеляційний суд не має.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин, зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та, встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідачів, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19).

Визначення кола відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Оскільки позов ОСОБА_4 до Миколаївської міської рали про визнання права власності в порядку спадкування, заявлений не до всіх дійсних учасників спірних правовідносин, що перешкоджає встановленню дійсних обставин справи, то підстави позову не можуть вважатись доведеними.

Внаслідок цього рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про відмову у позові, що не перешкоджає позивачу заявити вимоги до всіх учасників спірних правовідносин.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Герцуном Віктором Степановичем, задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення – про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Серебрякова

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2026 року