Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №484/4249/25 — Миколаївський апеляційний суд

11.06.26

22-ц/812/1163/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 484/4249/25

Номер провадження 22-ц/812/1163/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в його інтересах

адвокатом Єрмоленко Анною Володимирівною

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 березня 2026 року, ухваленого під головуванням судді - Панькова Д.А., в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (надалі - ТОВ «Факторинг Партнерс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У липні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 17 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс»» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3142709298-97347, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору за яким кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 5000 грн за сплатою 1,95 % за кожен день користування кредитом строком на 20 діб, дата повернення 06 серпня 2021 року.

18 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 18-11/21 відповідно до умов якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року.

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прави вимоги № 10-03/2023/01 за умовами до якого ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року.

18 лютого 2025 було між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 18-02/25 відповідно до умов якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) № 18-02/25 від 18 лютого 2025 року до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року у розмірі 46 039 грн з яких: 5000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням та 41 039 грн - заборгованість за процентами.

19 липня 2021 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 555152149747, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору, за яким кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 3000 грн за сплатою 2,19% за день від суми позики на строк 30 календарних днів.

18 грудня 2023 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до умов якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №555152149747 від 19 липня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 18/12 - 2023 від 18 грудня 2023 року до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 договором позики №555152149747 від 19 липня 2021 року у розмірі 7 684,80 грн з яких: 3000 грн – сума виданої позики та 4 684,80 грн - заборгованість за процентами.

Крім того, 08 липня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4429487, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору та за яким кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 5 050 грн зі сплатою 1,90% в день на строк 30 днів.

04 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 04-02-01/2022, відповідно до умов якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло права вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 4429487 від 08 липня 2021 року.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 4429487 від 08 липня 2021 року.

18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 18-02/25, відповідно до умов якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 4429487 від 08 липня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) № 18-02/25 від 18 лютого 2025 року до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 договором про надання споживчого кредиту №4429487 від 08 липня 2021 року у розмірі 16653,10 грн з яких: 5050 грн - заборгованість за основним зобов`язань та 11514 грн - заборгованість за процентами.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вказаними договорам у загальному розмірі 70 376,90 грн з яких 13 050 грн - заборгованість за тілом кредиту, 57 237,80 грн - заборгованість за процентами, 80,80 грн - інфляційні втрати та 8,30 грн - 3% річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 2 422,40 грн судового збору та 25 000 грн витрат на правову допомогу.

У відзиві на позов, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що після спливу визначеного договорами строку кредитування припинилося право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та інших платежів за цим договором. Заяви щодо продовження дії договорів ОСОБА_1 не подавались. Також, на її думку, з наданих позивачем документів не можливо встановити розмір заявленої до стягнення заборгованості. Без надання деталізованого розрахунку заборгованості відносно відповідача відсутні підстави для прийняття заявленої позивачем заборгованості, оскільки із вказаної заборгованості неможливо прослідкувати порядок її нарахування. Крім того, позивачем не надано до суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обставин того, що на виконання умов оспорюваних договорів, відповідачу була перерахована сума кредиту кредитором, тобто отримання ним грошових коштів. Більш того, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, а укладені кредитні договори містять положення, які є несправедливими, порушують принцип розумності та добросовісності. Також, на думку представника відповідача, позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року, за договором №555152149747 від 19 липня 2021 року та договором №4429487 від 08 липня 2021 року у розмірі 70 376,90 грн з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 13050 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 57 237,80 грн, 80,80 грн - інфляційні втрати, 3% річних - 8,30 грн, 2 422,40 грн судового збору, 25 000 грн витрат на правову допомогу, а всього 97 799,30 грн.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 грудня 2025 року заочне рішення скасовано та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 березня 2026 року позов задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року, договором № 555152149747 від 19 липня 2021 року та договором № 4429487 від 08 липня 2021 року в розмірі 69366,90 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 13 050 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 56 227,80 грн, 80,80 грн інфляційні втрати, 3% річних - 8,30 грн, 2422,40 грн судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, а всього 76 789, 30 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що належними та допустимими доказами у справі підтверджені факти укладання ОСОБА_1 кредитних договорів в електронній формі, перерахування відповідачу грошових коштів та невиконання останнім у повній мірі зобов`язань з повернення кредитних коштів. Суд виходив з того, що строк звернення до суду не пропущений. Вирішуючи питання про судові витрати на правничу правову допомогу суд з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, вважав за необхідне частково задовольнити витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якого діяла адвокат Єрмоленко А.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не звернув увагу на те, що надані позивачем докази об`єктивно не підтверджують наявність будь-якої заборгованості за кредитним договорами, оскільки станом на дату подання позову не можливо встановити розмір заборгованості без надання деталізованого розрахунку заборгованості та неможливо прослідкувати порядок її нарахування, ані за тілом кредиту, ані за нарахованими відсотками. Крім того, позивачем не доведено безперервний перехід прав вимоги до позивача щодо його кредитного зобов`язання. Вказує про те, що неправомірно нараховано відсотки, поза межами строку кредитування.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Факторинг Партнерс» просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на її необґрунтованість.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній відповідає.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи і таке та встановлено судом, що 17 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс»» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3142709298-97347, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору M3BFWSRF, за яким кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 5000 грн зі сплатою 1,95 % за кожен день користування кредитом строком на 20 діб, дата повернення 06 серпня 2021 року.

Пунктом 2.5 договору визначено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити товариству плату згідно Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (додаток №1 до кредитного договору).

Згідно з пунктом 2.7 договору плата за користування кредитом нараховується в процентному значенні, за фактичну кількість днів користування кредитом, визначену у пункті 2.3 цього Договору та починається у дату списання кредитних коштів з рахунку товариства і закінчується у дату зарахування суми кредиту та плати за користування кредитом на рахунок товариства.

Пунктом 9.13 Договору встановлено, що за користування грошовими коштами у строк передбачений п.п. 2.3 Договору встановлюється процентна ставка у розмірі 597,60% річних (або 1,95% за 1 (один) день користування грошовими коштами).

Пунктом 9.6 договору передбачено, що сторони домовились, що після закінчення строку дії Договору, проценти за користування кредитом можуть бути нараховані Товариством, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, на усю суму боргу у розмірі 1 404% річних.

17 липня 2021 року ТОВ «Універсальні Платіжні рішення» на підставі договору на переказ коштів ФК-П-20/08-8 від 20 серпня 20220 року перерахувало ОСОБА_1 5000 грн на його картковий рахунок НОМЕР_1 грн.

Згідно розрахунку ТОВ «Інкасо Фінанс» заборгованість станом на 18 листопада 2021 року становить 6 600 грн з яких: 5 000 грн – тіло кредиту, 1 600 грн - заборгованість за процентами.

18 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 18-11/21, відповідно до умов якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) № 18-11/21 від 18 листопада 2021 року до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року у розмірі 6 600 грн з яких: 5 000 грн - тіло кредиту, 1 600 грн - заборгованість за процентами.

Згідно з пунктом 5.4 договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18 листопада 2021 року № 18-11/21 передбачено, що новий кредитор мав право здійснювати нарахування та стягнення процентів за прострочення зобов`язання (відповідно до ст. 625 ЦК України).

10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги № 10-03/2023/01, за умовами якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року у розмірі 46 039 грн з яких: 5 000 грн - тіло кредиту, 41039 грн - заборгованість за процентами.

18 лютого 2025 було між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 18-02/25, відповідно до умов якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) № 18-02/25 від 18 лютого 2025 року до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року у розмірі 46 039 грн з яких: 5000 грн - заборгованість за основним зобов`язань та 41 039 грн - заборгованість за процентами.

Згідно наданої довідки-розрахунку про стан заборгованості ОСОБА_1 , заборгованість складає: у загальному розмірі 46039 грн, з яких 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 41 039 грн заборгованість за процентами.

Між тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, ТОВ «Вердикт капітал» були нараховані проценти за період з 19 листопада 2021 року по 10 березня 2023 року у розмірі 41 039 грн на підставі п. 5.4 Договору про відступлення прав вимоги № 18-11/21 у розмірі 3,9% в день, що не відповідає п. 9.6 договору позики № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року, а відтак заборгованість за відсотками за період з 19 листопада 2021 року по 10 березня 2023 року становить 33 415,20 грн (5000 грн х 1,404% х 476дн.)

За такого, заборгованість за договором позики № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року становить 40 015,20 грн з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 015,20 грн (1600 грн + 33 415,20 грн) - заборгованість за процентами.

Крім того, 19 липня 2021 року між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 555152149747, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору 8005, за яким кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 3000 грн за сплатою 2,19% за день від суми позики на строк 30 календарних днів.

Згідно наданої довідки-розрахунку про стан заборгованості ОСОБА_1 , заборгованість складає: 7 684,80 грн, в тому числі: 3000 грн - основний борг; 4684,80 грн - проценти.

Відповідно до п. 1.1.1 Договору позики Сторони погодили тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Позичальником умов договору та становить:

1.1.1.2 Стандартна процента ставка, фіксована 2,6% (950,00%) річних від суми Позики застосовується: - у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в пп 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України

Аналогічні умови зазначені в паспорті позики та загальних умовах надання грошових коштів у позику, які були підписані відповідачем.

Отже, наведене свідчить про те, що умовами договору сторони погодили порядок продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, а відтак ОСОБА_1 продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії договору відбулась автоматично на 30 календарних днів, що відповідає умовам договору, а відтак позивачем вірно нараховано відсотки за період з 19 липня 2021 року по 16 вересня 2021 року в сумі 4 684 грн.

18 грудня 2023 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір факторингу № 18/12-2023, відповідно до умов якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №555152149747 від 19 липня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 18/12 - 2023 від 18 грудня 2023 року до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 555152149747 від 19 липня 2021 року у розмірі 7 684,80 грн з яких: 3000 грн – сума виданої позики та 4 684,80 грн - заборгованість за процентами.

Крім того, 08 липня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4429487, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатору С531262, за яким кредитодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 5 050 грн зі сплатою 1,90% в день на строк 30 днів.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.

Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору знижена процентна ставка 1,615% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо споживачу в межах строку, визначеного в п. 1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк.

Споживач як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації (не включно), але в будь- якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п. 1.4 договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних умовах)

Згідно п.п. 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2-4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Отже, наведене свідчить про те, що умовами кредитного договору сторони погодили порядок продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, а відтак ОСОБА_1 продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично на 90 календарних днів, що відповідає умовам договору.

04 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 04-02-01/2022, відповідно до умов якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 4429487 від 08 липня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору № 04-02-01/2022 від 10 лютого 2022 року до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №4429487 від 08 липня 2021 року у розмірі 16653,10 грн з яких: 5050 грн - заборгованість за основним зобов`язань та 11514 грн - заборгованість за процентами.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до умов якого до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 4429487 від 08 липня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №4429487 від 08 липня 2021 року у розмірі 16653,10 грн з яких: 5050 грн - заборгованість за основним зобов`язань та 11514 грн - заборгованість за процентами.

18 лютого 2025 року між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 18-02/25, відповідно до умов якого до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 4429487 від 08 липня 2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продаж) № 18-02/25 від 18 лютого 2025 року до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №4429487 від 08 липня 2021 року у розмірі 16 653,10 грн з яких: 5 050 грн - заборгованість за основним зобов`язанням та 11514 грн - заборгованість за процентами.

Згідно наданої картки обліку договору (розрахунок заборгованості) ОСОБА_1 заборгованість складає: 5050 грн - основний борг; 11514 грн проценти (період з 08 липня 2021 року по 04 листопада 2021 року), інфляційні збитки - 80,80 грн, нараховані 3% річних - 8,30 грн.

Як встановлено, вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразових ідентифікаторів.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що вказані кредитні договори були підписані позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатору, який був надісланий первісними кредиторами, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатора відповідача, що і є його безпосереднім підписом.

Факт перерахування відповідачу грошових коштів на виконання умов договорів, у визначених розмірах, підтверджено квитанціями LIQPAY, які наявні в матеріалах справи, довідками АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7 – 260122/52089-БТ та АТ «ПУМБ» № КНО – 07.8.5/2797БТ про зарахування коштів на банківську картку ОСОБА_1 , випискою АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «ПУМБ» по картковим рахункам останнього.

З огляду на викладені вимоги закону та встановлені судом обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу та відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за вказаними вище кредитними договорами.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено перехід прав вимоги до ОСОБА_1 щодо його кредитних зобов`язань за кредитними договорами не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами (договорами факторингу, договорами про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги та реєстрами боржників) наявними в матеріалах справи.

Також, не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі про неможливість встановити розмір заборгованості, оскільки надані позивачем розрахунки заборгованості відповідають умовам укладених кредитних договорів.

Крім того, слід зауважити, що відповідачем належними та допустимими доказами розмір заборгованості не спростовано, а саме не надано свого розрахунку та доказів на підтвердження виконання ним кредитних зобов`язань, що є його процесуальним обов`язком.

Доводи про те, що відсотки нараховано неправомірно, поза межами строку кредитування є безпідставними, оскільки умовами договорів було встановлено порядок пролонгації строку кредитування та відповідальність за користування кредитними коштами відповідно до ст. 625 ЦК України.

До того ж, судом вірно зазначено, що Закон України «Про споживче кредитування» був доповнений Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, тобто на час укладення спірних кредитних договорів від 08 липня 2021 року, від 17 липня 2021 року та від 19 липня 2021 року та у період, за який відповідачу нараховано проценти граничний розмір процентної ставки Закон не обмежував.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції припустився помилки у розрахунку процентів за договором позики № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року, а саме за період з 19 листопада 2021 року по 10 березня 2023 року.

За таких обставин, рішення суду на підставі п.1,2 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом часткового задоволення позову, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором позики № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року у розмірі 40 015,20 грн з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 015,20 грн - заборгованість за процентами, за договором позики №555152149747 від 19 липня 2021 року у розмірі 7 684,80 грн з яких: 3000 грн - сума виданої позики та 4 684,80 грн - заборгованість за процентами та за договором про надання споживчого кредиту № 4429487 від 08 липня 2021 року у розмірі 16653,10 грн з яких: 5050 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11514 грн - заборгованість за процентами, 80,80 грн - інфляційні втрати та 30, 80 грн - 3% річних, а всього 64 353,10 грн

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.

Положеннями частини 1 та 2статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справи позов, який містить вимогу майнового характеру, підлягає частковому задоволенню на 91,44% то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 215,04 грн судового збору (2 422,40 грн х 91,44%) за подання позову, у зв`язку з чим апеляційну скаргу задоволено на 8,56%, а відтак з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 311,04 грн (3 633,60 грн х 8,56%) за перегляд справи в апеляційній інстанції.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат ч. 10 ст. 141 ЦПК України.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця судових витрат у розмірі 1 904 грн (2 215,04 грн - 311,04 грн).

Що стосується судових витрат на правову допомогу понесених позивачем в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач у позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 25000 грн.

Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

З огляду на положення статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (постанова Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19 (провадження № 61-16587св19)).

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14-280цс18).

Згідно із частинами першою та другою статті 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2025 року у справі № 336/1448/22 (провадження № 61-7275св24).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони.

З власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року та від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Крім того, Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи до позовної заяви позивачем додано: копію договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року № 02/07-2024, заявку на надання юридичної допомоги № 487 від 02 червня 2025 року, витяг з акту № 13 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2025 року. Згідно наданих документів вартість наданих послуг становить 25000 грн (усна та письмова консультація, складання позовної заяви).

Відповідач заперечував щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на його неспівмірність.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про судові витрати на правову допомогу виходив характеру виконаної роботи адвокатом, конкретних обставин справи її складності, принципу співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності таких витрат та їхнього розміру, часткове задоволення позову, дійшов вірного висновку, стягнувши з відповідача на користь позивача 5 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 6 904 грн, з яких: 1904 грн судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Інші в апеляційній скарзі доводи зводяться до заперечень на позов та які були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким суд надав відповідну правову оцінку з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів та не можуть бути підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Єрмоленко Анною Володимирівною задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 березня 2026 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором позики № 3142709298-97347 від 17 липня 2021 року у розмірі 40 015,20 грн з яких: 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 35 015,20 грн - заборгованість за процентами, за договором позики № 555152149747 від 19 липня 2021 року у розмірі 7 684,80 грн з яких: 3000 грн - сума виданої позики та 4 684,80 грн - заборгованість за процентами та за договором про надання споживчого кредиту № 4429487 від 08 липня 2021 року у розмірі 16653,10 грн з яких: 5050 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11514 грн - заборгованість за процентами, 80,80 грн - інфляційні втрати та 30, 80 грн - 3% річних, а всього 64 353,10 грн

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати у сумі 6 904 грн, з яких: 1904 грн судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст складено 11 червня 2026 року.