Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №127/37819/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/37819/25

Провадження № 22-ц/801/1245/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокуСправа № 127/37819/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді – доповідача),

суддів: Сала Т.Б., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання: Козюми Д.О.,

учасники справи:

позивач: АТ «Акцент-Банк»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року, яке ухвалив суддя Сичук М.М., повний текст складено 17 березня 2026 року,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 09 червня 2024 року між АТ «А-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ABH0CT155101717913766993, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 150000 грн строком на 60 місяців, тобто до 08 червня 2029 року, зі сплатою процентів у розмірі 55,00 % річних та без встановлення комісії.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа та складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту, які підписані відповідачем із використанням електронного підпису, застосування якого було погоджено сторонами при приєднанні відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг.

Позивач вказує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у визначеному розмірі, що підтверджується наданими до суду доказами, зокрема виписками з рахунку, меморіальними ордерами та розрахунком заборгованості.

Однак, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Станом на 03 грудня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № ABH0CT155101717913766993 становить 173169,22 грн, який складається з: 140444,06 грн – заборгованість за тілом кредиту; 31303,72 грн – заборгованість за процентами; 1421,44 грн – заборгованість за пенею.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № №ABH0CT155101717913766993 від 09 червня 2024 року в розмірі 140444,06 грн, а також судовий збір у розмірі 1964,62 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що за укладеним кредитним договором відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та фактично використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернув, що є порушенням права позивача на своєчасне отримання від позичальника коштів за належним виконанням взятого на себе зобов`язання. У зв`язку з чим суд вважав обґрунтованою відповідну частину заявлених позивачем позовних вимог, а тому задовольнив позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за наданим тілом кредиту в розмірі 140444,06 грн.

Суд вважав, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованості за процентами в розмірі 31303,72 грн та пені – 1421,44 грн, оскільки без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком «Паспорт споживчого кредиту за програмою «Швидка готівка» та заява клієнта №ABH0CT155101717913766993 від 09 червня 2024 року не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, так як достовірно не підтверджують вказані обставини. Також у підписаній сторонами анкеті-заяві не обумовлено ні конкретної суми наданого кредиту, ні строків його повернення.

Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості, представник АТ «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просив його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, а також стягнути судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд посилався на те, що в анкеті-заяві відсутня процента ставка та інші суттєві умови кредиту, паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, а умови та правила не підписувались і не є частиною кредитного договору. Однак банк не посилався на вказані докази, адже в даній справі є окремий кредитний договір, підписаний відповідачем, з усіма суттєвими умовами кредиту, такими як відсоткова ставка, строк, розмір тощо. Анкета-заява про приєднання до умов та правил підтверджує звернення клієнта до банку щодо банківський послуг та належне проходження ідентифікації та верифікації, заява на погодження удосконаленого електронного підпису підтверджує погодження між сторонами використання УЕП, паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» підтверджує роз`яснення умов кредиту у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування», заява про надання послуги «Швидка готівка» є кредитним договором, таблиця обчислення загальної вартості кредиту є додатком до кредитного договору, меморіальний ордер підтверджує факт видачі кредиту, а банківська виписка підтверджує факт погашення чи відсутності погашення кредиту.

Таким чином, вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову щодо стягнення процентів за користування кредитом.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Проте, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 140444,06 грн, апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині воно не оскаржується.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 квітня 2024 року, будучи клієнтом банку, позичальник ОСОБА_1 уклав з банком кредитний договір ABH0CT155101717913766993, щодо надання останньому кредиту в розмірі 150000 грн строком на 60 місяців до 08 червня 2029 року зі сплатою процентів у розмірі 55 % щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн (пункти 3 – 6 кредитного договору)

Відповідно до п. 7 кредитного договору розмір щомісячного платежу становить 7463,28 грн.

Позивачем долучено заяву клієнта ABH0CT155101717913766993 від 09 червня 2024 року підписану простим електронним підписом позивачка.

Також в підтвердження укладення даного кредитного договору, банком долучено до матеріалів справи паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», де визначено умови кредитування. Даний документ підписаний простим електронним підписом відповідачем 09 червня 2024 року.

Станом на 03 грудня 2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором становить 173169,22 грн, що складається з 140444,06 грн – тіло кредиту; 31 303,72 грн – проценти; 1 421,44 грн – пеня.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредитта сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20.

Судом встановлено, що вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом відповідачем ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 5 кредитного договору строк кредиту становить 60 місяців з 09 червня 2024 року по 08 червня 2029 року включно.

Пунктом 6 кредитного договору передбачено, що процентна ставка (фіксована) становить 55 % на рік. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розрахунок процентів здійснюється на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, за формулою: сума заборгованості * річну відсоткову ставку/360 днів (умовно) на рік.

Відповідно до п. 7 кредитного договору розмір щомісячного платежу становить 7463,28 грн.

Також у підписаному електронним підписом паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка», а саме в п.4 вказана процентна ставка, відсотків річних 55 %, фіксована.

Таким чином, на час укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем було погоджено його умови щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Сторони у письмовій формі, за допомогою електронного підпису, досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру кредитного ліміту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору закріпленому в ст. 627 ЦК України.

За таких обставин, є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що кредитний договір не містить розміру процентів за його користування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наявна заборгованість відповідача за процентами в розмірі 31303,72 грн, підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення пені в розмірі 1421,44 грн.

Апеляційний суд враховує, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

Таким чином, позичальник звільняється від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитними договорами у період воєнного стану, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1421,44 грн.

Неправильне застосування судом першої інстанції зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення на користь банку заборгованості по процентам в розмірі 31303,72 грн. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 2422,40 грн судового збору, а при поданні апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог на 99,18 % (171747,78 грн задоволена частина позовних вимог х 100 % / 173169,22 грн ціна позову), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений при подачі позову в розмірі 2421,40 грн = (2422,40 грн х 99,18 %) та при поданні апеляційної скарги в розмірі 3632,61 грн = (3633,60 грн х 99,18 %).

Керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року в частині відмови в задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення процентів та судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) заборгованість по процентам у розмірі 31303,72 грн (тридцять одна тисяча триста три грн 72 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (ЄДРПОУ 14360080) 2421,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять одна грн 40 коп.) судового збору за подання позовної заяви та 3632,61 грн (три тисячі шістсот тридцять дві грн 61 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді Т. Б. Сало

Т. М. Шемета