Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №127/11078/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/11078/26

Провадження № 22-ц/801/1444/2026

Категорія: 40

Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 рокуСправа № 127/11078/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

за участю секретаря судового засідання: Закерничної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/11078/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Майструк Валентина Іванівна, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання договору іпотеки недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 , - адвоката Горобей Руслани Геннадіївни на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року про забезпечення позову,постановлену у складі судді Медяної Ю.В.,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Майструк Валентина Іванівна, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання договору іпотеки недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

10.04.2026 представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Чернілевська Р.В. подала заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .

Дана заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач ОСОБА_2 може відчужити вказану квартиру.

Оскаржуваною ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Амбрелла», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар`я Володимирівна, Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Майструк Валентина Іванівна, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання договору іпотеки недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 .

Не погодившись з оскаржуваною ухвалою представник відповідача ОСОБА_2 , - адвокат Горобей Руслана Геннадіївна подала апеляційну скаргу в якій зазначила, що позивач не надав жодних доказів на обґрунтування поданої заяви, які б свідчили про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав та інтересів.

Просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року.

25 травня 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Чернілевської Р.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ухвала суду першої інстанції постановив законну та обґрунтовану ухвалу, просила в задоволенні апеляційної інстанції відмовити..

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, просила суд її задовольнити.

Представник позивача Чернілевська Р.В. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила сул залишити ухвалу суду першої інстанції в сили як законну та обґрунтовану.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу місцевий суд виходив з того, що за наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань позивача вбачається, що предметом позову по даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, який є об`єктом права спільної сумісної власності, тому заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав та інтересів позивача.

Тобто, суд дійшов висновку, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні чи відмові у задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує таке.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

З огляду на викладене, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову, які можуть застосовуватися судом визначені ч 1 ст. 150 ЦПК України.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, колегія суддів констатує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного виду забезпечення позову.

Так, при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.

Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.11.2021 №286913961, долученого до позовної заяви, квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Вказана квартира є предметом спору.

Зазначеніий вид забезпечення позову який просить застосувати представник позивача відповідає позовним вимогам. На підставі вищевикладеного, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що вимоги заяви про забезпечення позову є обґрунтованими, законними та співмірними щодо ціни позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист.

При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Колегія суддів враховує те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер.

Також, забезпечення позову у такий спосіб не вплине на права і обов`язки осіб, які не є учасниками даної справи.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи наведене та слідуючи заяві про забезпечення позову, основними вимогами за якою є унеможливлення відчуження спірного нерухомого майна (квартири), колегія суддів приходить до переконання про безпідставність доводів апеляційної скарги та законність оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів звертає увагу, що вразі, якщо потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпаде або зміняться обставини, що зумовили його застосування, сторони у справі не позбавлені права звернутись до суду з питанням скасування заходів забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 , - адвоката Горобей Руслани Геннадіївни залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська