Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №749/598/26 — Сновський районний суд Чернігівської області

Справа № 749/598/26

Номер провадження 1-кп/749/70/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сновськ обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026275480000026, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.04.2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Чернігів, Чернігівської області, маючого повну загальну середню освіту, депутатом не являється, не одруженого, не працюючого, не маючого на утриманні дітей, осіб похилого віку та з інвалідністю, не військовозобов`язаного, інваліда війни 3 групи, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень передбаченого ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч.1 ст. 146 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 27.03.2026 близько 20 год. 00 хв., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла, а саме до приміщення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , порушуючи вимоги ст. 30 Конституції України, якою проголошено, що кожному гарантується недоторканість житла, ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що ніхто не має права проникнута до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, якими закріплено права людини на недоторканість житла або іншого володіння особи, умисно, протиправно, всупереч волі законного володільця ОСОБА_5 , з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, переслідуючи мету з`ясування стосунків з останнім, шляхом розбиття віконної рами дерев`яною колодкою проник до середини будинку, а саме до зальної кімнати вищевказаного домоволодіння, чим у такий спосіб порушив недоторканність житла.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 , які виразилися у незаконному проникненні до житла особи, кваліфіковані, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.

У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, 27.03.2025 близько 20 год. 10 хв. перебуваючи у веранді домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого та бажаючи їх настання, наніс не менше двох ударів кулаком своєї руки по голові та обличчю ОСОБА_5 , внаслідок чого останній впав на підлогу та втратив свідомість.

В результаті умисних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження у вигляді двох синців обличчя, що відповідно до висновку експерта № 32 від 08.04.2026, відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 , які виразилися в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, кваліфіковані, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Також, ОСОБА_4 , продовжуючи свою злочинну діяльність, 27.03.2025 близько 20 год. 15 хв. перебуваючи у веранді домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , реалізовуючи раптово виниклий умисел на незаконне позбавлення волі особи з мотивів приховування попередньо вчинених кримінальних правопорушень, пішов до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , взяв візок з яким повернувся до домоволодіння ОСОБА_5 .

У подальшому, ОСОБА_4 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи незаконність своїх дій, діючи умисно, порушуючи основні права, свободи та інші загальнолюдські цінності, які повинна мати кожна людина і які закріплені в Конституції України, а саме на повагу гідності громадянина, права на фізичну свободу та особисту недоторканість,скориставшись безпорадним станом ОСОБА_5 , переслідуючи мету незаконного позбавлення волі людини, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,помістив останнього на візок, та перевіз до власного господарства за адресою: АДРЕСА_2 , де помістив потерпілого до господарської будівлі, зачинивши двері на замикаючий зовнішній пристрій, таким чином вчинив дії з метою унеможливлення залишення потерпілим приміщення вказаної будівлі, після чого пішов з місця події у невідомому напрямку,вчинивши таким чином незаконне позбавлення волі особи.

ОСОБА_5 перебував незаконно позбавленим волі приблизно до 01 год. 00 хв.28.03.2025, тобто до моменту самостійного залишення господарського помешкання, через випадково виявлений отвір в стіні.

Дії ОСОБА_4 , які виразилися у незаконному позбавленні волі особи, органом досудового розслідування кваліфіковані, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК України.

Органом досудового розслідування, згідно зі ст. 33 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, дії ОСОБА_4 , які виразилися у незаконному проникненні до житла особи, в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень та у незаконному позбавленні волі особи, кваліфіковані як вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 та ч. 1ст. 146 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю. Пояснив, що обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають дійсним обставинам вчинення ним кримінальних правопорушень, заперечень до обвинувального акту в нього немає. Дав покази, що ОСОБА_5 є його сусідом. 27.03.2026 близько 20 години він прийшов до нього попросити табаку, однак він не відчинив двері. Він перебуваючи на подвір`ї потерпілого за адресою: АДРЕСА_3 , розбив віконну раму дерев`яною колодкою проник до середини будинку де проживає потерпілий ОСОБА_5 та перебуваючи у веранді домоволодіння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс йому два удари кулаком по голові та обличчю внаслідок чого потерпілий впав на підлогу та втратив свідомість. Він сходив додому взяв візок повернувся до будинку потерпілого, помістив Велігодського на візок, та перевіз до власного господарства за адресою: АДРЕСА_2 , де помістив потерпілого до господарської будівлі, зачинивши двері, щоб потерпілий не втік та не викликав поліцію. Потім він перебуваючи у себе в будинку чекав коли потерпілий прийде до тями, щоб вибачитись перед ним та вирішити виниклу між ними конфліктну ситуацію. Через деякий час він пішов подивитись, як там потерпілий та виявив, що той через отвір в стіні вибрався з сараю. Він пішов до його племінника, оскільки вважав, що він у нього, однак той повідомив, що його немає. Він пішов додому і через деякий час приїхали працівники поліції. Він добровільно розповів їм про обставини вчинення ним протиправних дій відносно ОСОБА_5 . Пояснив, що такі дії він вчинив у зв`язку з неприязними стосунками з потерпілим, та спробою потім коли він прийде до тями домовитись з ним про мирне врегулювання виниклого між ними конфлікту, без виклику потерпілим працівників поліції. Вказав, що примирився с потерпілим допомагає йому у господарстві, потерпілий до нього претензій немає. У скоєному, щиро кається. Також вказав, що він перерахував добровільний внесок до ЗСУ в сумі 5000 грн., оскільки сам проходив службу в лавах ЗСУ та вважає за необхідне надавати допомогу збройним силам України.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі.

Враховуючи те, що учасники розгляду кримінального провадження не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи беззаперечне визнання вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 146 КК України, з врахуванням думки учасників судового провадження, відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, суд вважає за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Зміст цих обставин учасники судового провадження розуміють правильно, підтверджують добровільність їх позиції та усвідомлюють, що у такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинуваченого, суд дійшов висновку, що інкриміновані ОСОБА_4 діяння в ході судового розгляду повністю доведені і правильно кваліфіковані органом досудового розслідування, як вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 та ч. 1ст. 146 КК України, які виразилися у незаконному проникненні до житла особи, в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень та у незаконному позбавленні волі особи.

Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст. 50 КК України враховує, що покарання є заходом примусу, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вплив призначеного покарання на виправлення особи та на умови життя її сім`ї.

Суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є інвалідом війни III групи, офіційно не працевлаштований, неодружений, утриманців не має.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, що виразилось у повному визнанні вини, підтвердженні фактичних обставин кримінального провадження та відсутності заперечень щодо їх встановлення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Разом із тим суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, зокрема те, що обвинувачений вчинив декілька умисних кримінальних проступків та нетяжкий злочин проти волі, честі та гідності особи, пов`язаних із незаконним проникненням до житла потерпілого, застосуванням фізичного насильства та подальшим незаконним позбавленням потерпілого волі.

Водночас суд бере до уваги, що тяжких наслідків від кримінальних правопорушень не настало, потерпілому спричинено легкі тілесні ушкодження, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, майнової шкоди не завдано.

З урахуванням наведеного, принципів справедливості, законності та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 125 у виді громадських робіт, за ч. 1 статті 162 КК України у виді обмеження волі, за ч. 1 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначивши ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 146 КК України.

Враховуючи наявність пом`якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, характеризуючи матеріали відносно обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд дійшов висновку що виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства та вважає можливим при призначенні покарання застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків визначених ст. 76 КК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази відсутні.

Підстави для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу відсутні, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників розгляду кримінального провадження не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 146 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання:

-за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 100 (сто) годин;

-за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

-за ч. 1 ст. 146 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в 1 (один) рік, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сновський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких судом було визнано недоцільним.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1