Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №741/778/26 — Носівський районний суд Чернігівської області

Номер провадження 1-кп/741/133/26

Єдиний унікальний номер 741/778/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Носівка Чернігівської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025100150000730 від 25 лютого 2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бурківка Ніжинського району Чернігівської області, громадянина України, українця, освіта - неповна середня, неодруженого, військовослужбовця військової служби яку проходить у військовій частині НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Чернігівського районого суду Чернігівської області від 30 травня 2017 року за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 126-1, 390-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Статтею 3 КПК України визначено поняття «близькі родичі та члени сім`ї» - до кола яких, окрім іншого, відносяться особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

У свою чергу, відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України - сім?я є первинним та основним осередком суспільства. Сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки.

У ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», (далі - Закон) законодавчо закріплено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Статтею 2 Закону визначено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, окрім інших, на таких осіб: колишнє подружжя; мати (батько) одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до положень ст. 6 Закону, суб`єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, окрім інших, є повноважені підрозділи органів Національної поліції України, прокуратура.

Водночас, в порушення вищевказаних вимог законодавства ОСОБА_6 став на шлях злочинної діяльності, що виразилось при наступних обставинах.

ОСОБА_6 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з ним спільно проживає його співмешканка ОСОБА_4 .

Водночас, ОСОБА_6 , діючи свідомо, в порушення вищевказаних вимог законодавства, умисно, систематично вчиняє психологічне насильство по відношенню до співмешканки ОСОБА_4 , що має свій вираз у неодноразових, не маючих підґрунтя, активних діях у вигляді словесних образ, погрозах фізичною розправою, усних висловлюваннях в її адресу нецензурною лайкою, приниженні та залякуванні чим викликав у потерпілої ОСОБА_4 побоювання за свою безпеку та життя, спричинивши їй емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдав шкоду її фізичному та психічному здоров`ю, погіршення стану здоров`я, пониження її самооцінки, втрати позитивних емоцій, погіршення якості життя.

30.05.2025 близько 23 год 58 хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 умисно висловлював погрози, образи, нецензурну лайку в сторону своєї співмешканки гр. ОСОБА_4 , яка проживає разом із ним за адресою АДРЕСА_2 , чим завдав шкоди психічному здоров`ю та вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

За вказаним фактом стосовно ОСОБА_6 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 21.08.2025 він був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Крім того, 10.08.2025 близько 20 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 умисно вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_4 , а саме: умисні дії психологічного характеру, які полягали в ображанні потерпілої нецензурною лайкою, чим завдав їй психологічних страждань, унаслідок чого було завдано шкоди психічному здоров`ю гр. ОСОБА_4 .

За вказаним фактом стосовно ОСОБА_6 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 07.11.2025 він був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Також, 11.02.2026 року близько 14 год. 13 хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив насильство в сім`ї відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, розбив вікно, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

За вказаним фактом стосовно ОСОБА_6 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 05.03.2026 він був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.

Однак, будучи неодноразово притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно потерпілої ОСОБА_4 , ОСОБА_6 належних висновків не зробив та знову, 06.03.2026, перебуваючи у будинку за місцем їх спільного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , умисно вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 , з якою спільно проживають однією сім`єю, проте не перебувають у шлюбі між собою, домашнє насильство, що полягало у висловлюванні нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_4 та погрозах фізичною розправою, тим самим викликав у неї побоювання за свою безпеку та життя, спричинивши емоційну невпевненість, та призвівши до психологічних страждань і погіршення якості її життя, тобто вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (CETS № 210) Стамбул, 11 травня 2011 рік (далі - Стамбульська конвенція), п.b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім?ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_6 своїми вищевказаними умисними діями вчинив домашнє насильство у формі психологічного насильства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 21.08.2025 у справі №741/1008/25, яка набрала законної сили 02.09.2025, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та, окрім накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень у відповідності до положень ст. 39?1 КУпАП його направлено на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» строком на 6 (шість) місяців.

Із вказаною постановою суду ОСОБА_6 ознайомлено у встановленому законом порядку під підпис 03.02.2026. Також йому роз?яснено наслідки неявки для проходження програми для кривдників, зокрема, можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Однак, ОСОБА_6 , діючи умисно, за відсутності причин, які б перешкоджали виконанню ним встановленого постановою суду обов`язку проходження програми для кривдників, у період з 03.02.2026 по 28.03.2026 для проходження програми для кривдників не з`явився.

З огляду на викладене, ОСОБА_6 , будучи обізнаним про застосований до нього постановою суду обов`язок проходження програми для кривдників, маючи реальну можливість виконати встановлений обов`язок та пройти програму для кривдників, за відсутності поважних причин, умисно ухилився від проходження програми для кривдників, не виконавши обов`язок застосований постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 21.08.2025 у справі № 741/1008/25.

Також, постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 07.11.2025 у справі № 741/1482/25, яка набрала законної сили 18.11.2025, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та, окрім накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень у відповідності до положень ст. 39?1 КУпАП його направлено на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» строком на 6 (шість) місяців.

Із вказаною постановою суду ОСОБА_6 ознайомлено у встановленому законом порядку під підпис 03.02.2026. Також йому роз?яснено наслідки неявки для проходження програми для кривдників, зокрема можливість притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Однак, ОСОБА_6 , діючи умисно, за відсутності причин, які б перешкоджали виконанню ним встановленого постановою суду обов`язку проходження програми для кривдників, у період з 03.02.2026 по 28.03.2026 для проходження програми для кривдників не з`явився.

З огляду на викладене, ОСОБА_6 , будучи обізнаним про застосований до нього постановою суду обов`язок проходження програми для кривдників, маючи реальну можливість виконати встановлений обов`язок та пройти програму для кривдників, за відсутності поважних причин, умисно ухилився від проходження програми для кривдників, не виконавши обов`язок застосований постановою Носівського районного суду Чернігівської області від 07.11.2025 у справі № 741/1482/25.

Отже, дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ст. 126-1 та ст. 390-1 КК України, як умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань і погіршення якості життя потерпілої особи та умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю, підтвердив обставини вчинених кримінальних правопорушення, які викладені в обвинувальному акті. Проте, відмовився надавати показання, оскільки йому соромно за свої дії та вчинки. Щиро розкаюється у скоєному та шкодує за скоєне.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті в частині обвинувачення, передбаченого ст. 126-1 КК України та 390-1 КК України, беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, заслухавши думку прокурора, потерпілої, захисника, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

При призначенні ОСОБА_6 покарання, суд враховує тяжкість вчинених злочинів, які відносяться, відповідно до вимог ст. 12 КК України, до кримінального проступку та нетяжкого злочину, обставини вчинення злочину, вчинені діяння, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував та не перебуває, є військовослужбовцем ЗСУ.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2026 року задоволено клопотання прокурора Деснянської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, кримінальне провадження, № 62025100150000730 від 25.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 закрито в частині вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Зобов`язано ОСОБА_6 , невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби. Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_2 після набрання ухвалою законної сили забезпечити продовження проходження військової служби ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого суд визнає рецидив злочинів.

За вчинення нетяжкого злочину, передбаченого санкцією ст. 126-1 КК України, передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.

Санкція ст. 390-1 КК України передбачає покарання у виді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеження волі на той самий строк.

Враховуючи викладене, позицію прокурора, який просив застосувати вимоги ст. 75 КК України, потерпілої, захисника, обвинуваченого, який у повному обсязі визнав свою вину та щиро розкаявся, зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, зважаючи на те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за ст. 126-1 КК України та 390-1 КК України в межах санкцій вказаних статтей у виді обмеження волі на певний строк.

Разом з тим, з урахуванням обставин і наслідків кримінального проступку та злочину, можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного покарання, суд вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

На думку суду, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових проступків та злочинів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 163 КВК України нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців - командирами військових частин.

Відповідно ухвали Носівського районного суду Чернігівської області від 10 червня 2026 року, у зв?язку з добровільним виявленням бажання ОСОБА_6 служити в лавах ЗСУ, йому визначено прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.

Ухвалою слідчого судді Носівського районного суду Чернігівської області від 30 березня 2026 року застосовано запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді тримання під вартою з утриманням у державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 21.05.2026 ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» до 19.07.2026 включно без визначення розміру застави.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою - скасувати.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 126-1, 390-1 КК України, та призначити йому покарання:

- за ст. 126-1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 5 (п?ять) місяців;

- за ст. 390-1 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 5 (п?ять) місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, ст. 163 КВК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- періодично з?являтися для реєстрації до командира військової частини НОМЕР_2 ;

- повідомляти командира військової частини НОМЕР_2 про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - скасувати, звільнити ОСОБА_6 з-під варти негайно в залі суду.

Вирок суду може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається учасникам судового провадження.

Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1