Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №734/173/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/173/26

Провадження № 1-кп/734/179/26

В И Р О К

іменем України

11 червня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурорів – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62026100150000005 від 08.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тутовичі Сарненського району Рівненської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України,

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, з 05:30 год 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє і дотепер.

21.10.2024 військовозобов`язаного ОСОБА_4 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби.

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, з 21.10.2024 ОСОБА_4 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.10.2024 № 305 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду курсанта 2 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Статтями 17, 65 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Статтями 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України.

Згідно зі ст. 1-3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати військових статутів, накази командирів.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, визначено право командира – віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого – їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут) військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст. 28-30 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, а підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися

до нього з повагою.

Статтями 35-37 Статуту передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Відповідно до Додатку № 1 статті 67 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України військову присягу складають військовослужбовці, які прибули до військової частини для проходження військової служби і раніше не складали Військової присяги, – після проходження ними програми підготовки, вивчення основних положень військового законодавства України, військових статутів стосовно їх прав та обов`язків, виконання вправи стрільби із стрілецької зброї, але не пізніше ніж через місяць від дня прибуття до військової частини.

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до вимог ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Проте військовослужбовець ОСОБА_4 у порушення вищевказаних норм законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив злочини проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_6 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності) військовослужбовцю ОСОБА_4 наказано пройти підготовку на базі 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 з 28.10.2025 до 18.12.2025 за «Програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів) ТП 7-00(206)246.63» (шосте видання), затвердженою 10.07.2025 Головнокомандувачем Збройних Сил України, та скласти Військову присягу на вірність Українському народові.

Письмовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності) є законним, тобто таким, що виданий в межах повноважень військової службової особи, чіткий, зрозумілий та не містить подвійного тлумачення, а також реальний до його виконання.

Командир військової частини НОМЕР_1 за своєю посадою та військовим званням є начальником для всього особового складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

На виконання вищевказаного наказу командиром 2 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_7 у присутності командира 2 взводу 2 навчальної роти І навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_8 , командира 3 взводу 2 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_9 , а також інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , 28.10.2025 приблизно о 14:25 год, під час шикування, перебуваючи за місцем тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 у лісосмузі неподалік від АДРЕСА_2 , військовослужбовцю ОСОБА_4 доведено в усній формі наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності) щодо проходження підготовки на базі НОМЕР_3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 з 28.10.2025 до 18.12.2025 за «Програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів) ТП 7-00(206)246.63» та складання Військової присяги на вірність Українському народові.

Після цього військовослужбовець ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, перебуваючи у вищевказаному місці, відкрито відмовився виконати письмовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності).

Водночас від військовослужбовця ОСОБА_4 жодних скарг, зокрема, на стан здоров`я не надходило.

Зазначені умисні дії військовослужбовця ОСОБА_4 хоч і не спричинили тяжких наслідків, але стали передумовою зниження бойової готовності військового підрозділу в умовах війни, а також завдали шкоди авторитету органам військового управління, і є небезпечним діянням, яке посягає на встановлений порядок підлеглості та військової дисципліни і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військових формувань.

До того ж, військовослужбовець ОСОБА_4 , діючи з мотивів ухилитися від проходження військової служби в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з моменту його призначення 21.10.2024 на посаду курсанта військової частини НОМЕР_1 по 28.10.2025 включно, відкрито відмовився від несення обов`язків військової служби, зокрема, від проходження курсу базової загальновійськової та фахової підготовки, дотримання правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання, використання зброї, виконання вправ стрільби зі стрілецької зброї, дотримання внутрішнього розпорядку дня, складання Військової присяги на вірність українському народові та виконання свого Конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини, про що 28.10.2025 приблизно о 14:25 год, перебуваючи за місцем тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 , у лісосмузі неподалік АДРЕСА_2 , заявив усно під час доведення йому в усній формі наказу командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 від 27.10.2025 № 1331 (з основної діяльності).

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, не визнав та показав наступне.

20.10.2024 його на блокпосту у м. Києві забрали з маршрутки працівники ТЦК та разом з поліцією відвезли до ТЦК. Пройшов ВЛК. Наступного дня відвезли до військової частини НОМЕР_1 , розташованої у АДРЕСА_2 . По прибуттю повідомив про неможливість брати до рук зброю за релігійними переконаннями, оскільки є П`ятидесятником, віруючим з народження. На питання про прийняття Військової присяги відповів відмовою. Отримав військову форму одягу, носив її весь рік. Спочатку відправили до 2 роти. Запитували знову про прийняття присяги. Відмовився. Потім відправили до 1 роти. Там просив не давати зброю. Виконував обов`язки альтернативної (невійськової) служби - працював на кухні, робив бліндажі, сторожував. З навчання був лише на 1 занятті, вправи зі стрільб не виконував. Правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання не дотримувався. Виходив на шикування. Грошове забезпечення отримував. 28.10.2025 зібрали на території розташування 2 роти. Йому та іншим військовослужбовцям оголосили наказ командира про прийняття Військової присяги та проходження БЗВП, який був чітким та зрозумілим. Відмовився приймати військову присягу, брати до рук зброю та проходити БЗВП. Категорично проти проходження військової служби, згоден лише на альтернативну (невійськову) службу.

Незважаючи на зазначені показання ОСОБА_4 , його винуватість у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України підтверджується такими доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України:

- показаннями свідка ОСОБА_7 – командира навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , який повідомив, що ОСОБА_4 проходив службу у його частині. Свідок доводив військовослужбовцям, серед яких знаходився і ОСОБА_4 , наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1331 про проходження базової загальновійськової підготовки та складання Військової присяги. ОСОБА_4 у присутності двох офіцерів та інших військовослужбовців відмовився виконувати цей наказ.

- показаннями свідка ОСОБА_10 – офіцера групи психологічної підтримки та супроводу навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , який показав, що курсант ОСОБА_4 перебував у його підпорядкуванні. З моменту прибуття до військової частини ОСОБА_4 обов`язки військової служби, тобто проходження навчання згідно з програмою базової загальновійськової підготовки, взяття до рук зброї, не виконував. Цей військовослужбовець рубав дрова, приносив собі воду. У жовтні 2025 року на шикуванні майор ОСОБА_7 доводив військовослужбовцям наказ командира військової частини НОМЕР_1 про проходження базової загальновійськової підготовки, складання Військової присяги. У присутності інших військовослужбовців ОСОБА_4 відмовився виконувати зазначений наказ. Його відмова була чіткою та однозначною. Наскільки свідок пам`ятає, мотиви відмови – релігійні переконання;

- копіями картки медичного обстеження та довідки військово-лікарської комісії № 204/4 від 20.10.2024, згідно з якими ОСОБА_4 придатний до військової служби;

- копією карти професійно-психологічного відбору кандидата ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.10.2024, згідно з якою військовозобов`язаний ОСОБА_4 пройшов психологічне обстеження та професійне вивчення, за результатами яких рекомендований для проходження військової служби за мобілізацією;

- копією поіменного списку військовозобов`язаних та резервістів, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 та відправлені у складі команди НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 від 21.10.2024, з якої вбачається, що солдат ОСОБА_4 за висновком військово-лікарської комісії придатний, за результатами проведення професійно-психологічного відбору рекомендується до проходження військової служби;

- копією військового квитка серії НОМЕР_6 від 20.10.2024 на ім`я ОСОБА_4 ;

- витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 305 від 21.10.2024, відповідно до якого військовослужбовця, призваного за мобілізацією, солдата ОСОБА_4 , що прибув із ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 21.10.2024 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду курсанта, ВОС-100, до 2 навчальної роти 1 навчального батальйону;

- копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1331 від 27.10.2025 щодо проходження особами, призваними на військову службу під час мобілізації, зокрема, ОСОБА_4 , підготовки на базі 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 з 28.10.2025 до 18.12.2025 за «Програмою базової загальновійськової підготовки (для підготовки мобілізаційних ресурсів) ТП 7-00(206)246.63» та складання Військової присяги;

- протоколом огляду від 28.10.2025 (час огляду з 21:30 год до 22:30 год), згідно з яким оглянуто носій інформації micro-sd 64 Gb, та носієм інформації micro-sd 64 Gb з відеозаписами, на яких зафіксовано оголошення групі військовослужбовців, серед яких знаходився ОСОБА_4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.10.2025 № 1331 «Про організацію навчання особовим складом військової частини НОМЕР_1 ». У судовому засіданні ОСОБА_4 повідомив, що він відмовився проходити базову загальновійськову підготовку та складати Військову присягу. ОСОБА_4 був одягнутий у військову форму.

Під час досудового розслідування ОСОБА_4 відмовився проходити військово-лікарську комісію з огляду на небажання проходити військову службу, що підтверджується його заявою слідчому від 09.12.2025.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 28.10.2025 о 15:02 год ОСОБА_4 затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України.

Всебічно, повно та неупереджено з`ясувавши встановлені під час кримінального провадження обставини, перевіривши їх доказами, оцінивши ці докази з точки зору достовірності, належності, допустимості, а їх сукупність з на предмет достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, доходить висновку, що інкриміновані обвинуваченому діяння повністю доведені і правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, та ч. 4 ст. 409 КК України як відмова від несення обов`язків військової служби, вчинена в умовах воєнного стану.

Водночас не знайшов підтвердження у судовому засіданні зазначений у обвинувальному акті один із елементів відмови ОСОБА_4 від несення обов`язків військової служби, а саме – відмова від носіння військової форми одягу.

Щодо доводів сторони захисту суд зауважує, що релігійні переконання не є перешкодою для виконання військового обов`язку, адже саме військова служба за мобілізацією на сьогодні є першочерговим заходом з метою забезпечення національних інтересів держави, оскільки є нагальною потребою в умовах неспровокованого військового нападу з боку РФ. Тобто мобілізація з боку держави України є єдино необхідним та невідкладним заходом для запобігання агресії іншої держави, а сама ж держава по суті вже тривалий період часу перебуває у стані «оборонної війни». Під час мобілізації військовозобов`язаних можливість проходження альтернативної служби виключається, оскільки сама по собі мобілізація має на меті не просто несення військової служби, а захист Батьківщини від військового вторгнення іншої держави. Перебування держави у правовому режимі воєнного стану є вагомою причиною, щоб вести мову про необхідність виконання військового обов`язку усіма громадянами України. Військовий напад на державу та, відповідно, самооборона проти такої агресії є тим винятковим випадком, який дозволяє державі впроваджувати певні пропорційні обмеження для можливості відмови від військової служби з релігійних мотивів. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 573/406/24.

До того ж виконання обов`язків військової служби, у тому числі проходження базової загальновійськової підготовки, складання Військової присяги без взяття до рук зброї неможливе.

Крім того, суду не надано доказів, підтверджуючтих релігійні переконання обвинуваченого.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.

В обвинувальному акті зазначено обставину, яка пом`якшує покарання, – щире каяття.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

У зв`язку з цим, щире каяття – це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення; або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень фактично не визнав, не висловлював бажання (наміру) надалі пройти базову загальновійськову підготовку, скласти Військову присягу, тобто проходити військову службу, що свідчить про відсутність щирого каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд ураховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, ставлення обвинуваченого до вчиненого, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем служби, раніше не судимий, його вік, сімейний стан, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції цих статей.

Остаточне покарання ОСОБА_4 слід визначити відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати і речові докази відсутні.

До набрання вироком законної сили слід залишити ОСОБА_4 застосований до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись ст. 349, 371, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 402, ч. 4 ст. 409 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з часу його затримання - 28.10.2025.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув?язнення з 28.10.2025 до набрання вироком законної сили, із розрахунку день за день.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 застосований до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)».

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_11