Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №750/5918/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5918/26

Провадження № 3/750/1911/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року м. Чернігів

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова – Сапон А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасника бойових дій, мешканця АДРЕСА_1 , - за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

19.05.2026 об 11:10 год. ОСОБА_1 в м. Чернігів по вул. Шевченка, 47, повторно протягом року, керував транспортним засобом марки «Honda CR-V» номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, пояснивши, що під час його зупинки працівниками поліції була повітряна тривога, у зв`язку з чим він прямував до укриття, необхідність керування автомобілем виникла у зв`язку з сильним болем в нозі, що є наслідком перенесеного поранення, та потребою у придбанні ліків у аптеці. Таким чином правопорушення було скоєне в стані крайньої необхідності, що є підставою для звільнення від відповідальності.

Заслухавши особу, яка притягається до відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані до суду докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.1.а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частина 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті у вигляді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Окрім пояснень ОСОБА_1 , зазначене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 19.05.2026 та матеріалами справи. Крім того, на цей час ні протокол, ні викладені в ньому обставини жодним чином не оспорені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Посилання ОСОБА_1 на скоєння правопорушення у стані крайньої необхідності суд відхиляє з огляду на наступне.

Так, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Так, в постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи вищевикладене, коли ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, він тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Суд критично відноситься до доводів про те, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, так як їхав до аптеки за ліками, а після сигналу повітряної тривоги прямував в укриття, оскільки небезпека про яку він зазначає, за даних обставин могла бути усунута іншими засобами, без необхідності керування транспортним засобом, зокрема, викликом служби таксі або пішим ходом з огляду на те, що поруч з його місцем проживання у пішій близькості наявні аптеки, а також поруч з домом знаходиться укриття, про яке зазначав ОСОБА_2 у судовому засіданні.

Відтак, дії ОСОБА_1 не узгоджуються з критеріями правомірності крайньої необхідності, закріпленими у статті 18 КУпАП.

Вирішуючи питання щодо накладення адміністративного стягнення, враховуються характер учиненого правопорушення, дані особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, приймається до уваги відсутність обставин, що як пом`якшують, так і обтяжують відповідальність, у зв`язку з чим є підстави для накладення стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, що є достатнім для виховання вищезазначеної особи, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як нею, так і іншими особами.

ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 9, 13, 23, 33, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в :

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя А.В. Сапон