Вирок від 09 червня 2026 р. у справі №532/129/20 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

Дата: 09 червня 2026 р.

Справа: №532/129/20

Суддя: Захожай О. І.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/129/20 Номер провадження 11-кп/814/402/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського

апеляційного суду в складі:

Головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінального провадження № 12019170190000249 за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_10 , прокурора у кримінальному провадженні – начальника Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області 16.11.2023 відносно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровськ, маючого вищу освіту, працюючого в ТОВ «Братислава» на посаді директора, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_9 , засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки зі звільненням від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_9 , на користь ОСОБА_10 , 99 461 грн 89 коп. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Відповідно до ст.100 КПК України вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду, 4 березня 2019 року близько 6 години 50 хвилин по вулиці Покровська в м. Кобеляки (автомобільна дорога Дніпро-Царичанка-Кобеляки-Решетилівка) рухався автомобіль Range Rover, днз НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_9 в сторону нерегульованого перехрестя у напрямку м. Решетилівка.

Наближаючись до цього перехрестя, водій ОСОБА_9 неправильно оцінивши дорожню обстановку та відповідно не реагуючи на її зміну, рухаючись по другорядній дорозі, діючи необережно, в порушення п. 16.11 та п.2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, не надав дорогу автомобілю марки Chevrolet Aveo, днз НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_12 , котрий наближався до даного перехрестя по головній дорозі, без зупинки виїхав на вищевказане перехрестя, де здійснив зіткнення з автомобілем марки Chevrolet Aveo, днз НОМЕР_2 .

В результаті порушень п. 16.11, п 2.1 розділу 33 Правил дорожнього руху України, допущених ОСОБА_9 , наслідком яких сталася дорожньо-транспортна подія, пасажир автомобіля Chevrolet Aveo, днз НОМЕР_2 . ОСОБА_10 отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: закритої хребетно-спинномозкової травми, перелому другого шийного хребця (С2), забою спинного мозку, епідуральної гематоми (кров над твердою оболонкою спинного мозку) на цьому рівні; закритої травми грудей: перелому передніх відрізків 2-3-4 ребер зліва, перелому задніх відрізків 10-11-12 ребер справа, синці лівої половини грудної клітки; синці по зовнішній поверхні правого стегна, правої гомілки, тильної поверхні лівої кисті.

В поданій апеляційній скарзі захисник просить вирок суду відносно ОСОБА_9 скасувати та закрити кримінальне провадження щодо нього.

Зазначає, що потерпіла ОСОБА_10 не отримувала тяжких тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, а надана потерпілою медична документація щодо тілесних ушкоджень належить іншій особі.

Також захисник заявляє клопотання про допит лікарів, які оглядали потерпілу та судмедекспертів у даному проваджені.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі просить вирок в частині призначення покарання скасувати, ухваливши новий, яким ОСОБА_9 засудити за ч.2 ст.286 КК України до реального покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки

Необхідність призначення такого покарання прокурор мотивує тим, що обвинувачений грубо порушив правила дорожнього руху, вину у вчиненому не визнав та не вибачився перед потерпілою.

Потерпіла ОСОБА_10 у свої апеляційній скарзі також просить призначити ОСОБА_9 реальне покарання у виді 5 років позбавлення волі та стягнути з обвинуваченого моральну шкоду 300 000 грн.

Необхідність ухвалення такого рішення потерпіла мотивує тим, що обвинувачений вину не визнав, свої дії та по віденку після ДТП не засуджував, не визнав негативні наслідки для здоров`я потерпілої.

Заслухавши доповідь судді, захисника та обвинуваченого на підтримку апеляційної скарги сторони захисту, прокурора та представника потерпілої на підтримку власних апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційних скаргах, колегія судів апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю достатніх, допустимих та належних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким надана належна оцінка.

Сам обвинувачений ОСОБА_9 у суді першої інстанції визнав, що дорожньо-транспортна пригода сталась з його вини, так як він не помітив дорожнього знаку пріоритету проїзду перехрестя.

Доводи сторони захисту щодо відсутності у потерпілої ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок ДТП, спростовуються зібраними у матеріалах кримінального провадження доказами та вже були належним чином перевірені під час судового слідства у суді першої інстанції.

Так, за клопотаннями прокурора та сторони захисту під час судового слідства була проведена повторна комісійна судова-медична експертиза № 6/157 від 15.03.2022 (т.3, а.с.37), відповідно до якої у ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження:

а) Закрита хребетно-спинно-мозкова травма (ЗХСМТ):

- косо-поперечний перелом заднього відділу тіла другого шийного хребця (С2) з відривом більшої частини по дорсально-бічній (заднє-бічній) поверхні зліва, з розповсюдженням на обидві ніжки та розходженням отворів поперечних відростків, більше зліва, до 5мм.,

- епідуральна гематома на рівні перелому другого шийного хребця, - забій спинного мозку;

б) Закрита травма грудної клітини (ЗТГК):

- переломи передніх відрізків 2-3-4 ребер зліва без зміщення,

- переломи задніх відрізків 10-11-12 ребер справа з невираженим зміщенням,

- синці м`яких тканин лівої частини грудної клітки: над молочною залозою та під пахвою;

в) синці по зовнішній поверхні правого стегна, по тильній поверхні лівої кисті.

Усі виявлені тілесні ушкодження за своїми морфологічними характеристиками, клінічним перебігом відповідають даті їх утворення 24.03.2019 і могли утворитися близько 7 години внаслідок ДТП.

Під час проведення даної повторної комісійної судово-медичної експертизи ОСОБА_10 03.02.2022 року було виконано контрольну комп`ютерну томограму шийного відділу хребта, за результатами якої було виявлено консолідуючий перелом другого шийного хребця, більш виражений заднє-лівій частині його тіла, та локальну осифікацію по задній поверхні, як залишкові зміни епідуральної гематоми.

Враховуючи морфологічну характеристику, анатомічну локалізацію тілесних ушкоджень, їх взаємне розміщення, результати проведених контрольних КТ досліджень 03.02.2022 року, співвставляючи їх з даними кримінального провадження експерти вважають, що всі тілесні ушкодження у ОСОБА_10 повністю узгоджуються з умовами дорожньо-транспортної пригоди 24.03.2019 року близько 7 години, а механізм їх утворення полягав у наступному:

- під час зіткнення транспортних засобів під дією інерційних сил відбулося різке зміщення тіла ОСОБА_10 на передньому пасажирському сидінні, яке було фіксоване паском безпеки від правого надпліччя до лівої бічної частини тулуба;

- перерозгинання та наступне згинання у шийному відділі хребта призвело до утворення комплексу хребетно-спинномозкової травми;

- різке зміщення менш фіксованих частин тулубу лівої верхньої та правої нижньої частин грудної клітини на межі із паском безпеки зумовило деформацію грудної клітки та утворення переломів ребер ліворуч;

- одночасна ударна та ударно-стискаюча дія на грудну клітину спинки переднього пасажирського сидіння призвела до виникнення переломів нижніх ребер праворуч:

- від дії паска безпеки утворилися синці у лівій частині тулуба;

- синець по зовнішній поверхні правого стегна міг утворитися від ударної взаємодії з частинами салону автомобіля, якими могла бути внутрішня панель передніх правих дверей;

- синець на лівій кисті міг утворитися при контактуванні як з елементами передньої панелі, так і з іншими частинами салону автомобіля "Chevrolet Aveo" під час дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, у пункті 27 повторної комісійної судово-медичної експертизи № 6/157 від 15.03.2022 відносно ОСОБА_10 зазначено, що при проведенні цієї повторної комісійної судово-медичної експертизи, шляхом виконання контрольних комп`ютерних томограм та співставлення рентгенологічної картини в динаміці, було встановлено, що всі комп`ютерні томограми шийного відділу хребта та органів грудної клітки належать одній особі, а саме ОСОБА_10 .

Крім того, судом першої інстанції, окрім інших, були допитані експерти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які підтвердили висновок повторної комісійної експертизи та пояснили, що під час проведення експертизи у потерпілої ОСОБА_10 були виявлені ознаки переломів передніх відрізків 2-3-4 ребер зліва без зміщення та задніх відрізків 10-11-12 ребер справа з невираженим зміщенням. Посилання в тексті висновку про наявність переломів 2-3-4 ребер справа та 10-11-12 ребер зліва є технічною опискою.

Таким чином, під час апеляційного розгляду було підтверджено правильність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Щодо призначеного судом покарання за вчинене, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, на підставі п. 2 ч. 1 ст.413 цього Кодексу застосування закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Доводи апелянта про безпідставне звільнення обвинуваченого від відбування призначеного за ч. 2 ст. 286 КК України покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, є слушними.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно приписів ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 75 КК України суд врахував тяжкість вчиненого злочину, наслідки, які настали від його вчинення, характер допущених обвинуваченим Правил дорожнього руху та його ставлення до цих порушень, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, думку потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні, обставини, які пом`якшують покарання – визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про призначення покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, які є наближеними до мінімальних у межах санкції вказаної норми, звільнивши обвинуваченого, на підставі ст.75 КК України від покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, поклавши обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, з таким висновком не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Так, внаслідок скоєного ОСОБА_9 ДТП настали тяжкі наслідки у вигляді отримання потерпілою тяжких тілесних ушкоджень через грубе порушення обвинуваченим правил дорожнього руху, при відсутності будь-яких перешкод для їх дотримання, так як обвинувачений, проїжджаючи перехрестя, діяв самовпевнено, не впевнився у правильності своїх дій та наявності знаків пріоритету проїзду. Проте суд першої інстанції, з урахуванням цих обставин, належним чином не мотивував, свого рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, не вказав виключних підстав, з яких він дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_9 без відбування покарання.

З урахуванням вказаних обставин, на думку колегії, застосування щодо ОСОБА_9 положень ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання та недостатнє для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів через це вирок у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.

При призначенні покарання, колегія суддів, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину обвинуваченим ОСОБА_9 , який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, наслідки, які настали від вчинення злочину, грубе порушення правил дорожнього руху обвинуваченим, вину у вчиненому не визнав та не розкаявся, завдану шкоду не відшкодував, особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, у лікаря психіатра та лікаря нарколога на обліках не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують покарання обтяжують покарання.

Приймаючи до уваги позицію сторони обвинувачення та потерпілої щодо необхідності призначення обвинуваченому покарання, яке слід відбувати реально колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_9 повинно бути призначено основне реальне покарання у виді позбавлення волі у розмірі, визначеному судом першої інстанції – 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами. Таке покарання, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Поряд із цим, обґрунтованими є вимоги апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_10 про незаконність вироку в частині відшкодування моральної шкоди.

Так, судом першої інстанції у відшкодування завданої моральної шкоди було стягнуто 100 000 грн.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про доведеність факту завдання потерпілій моральної шкоди. Проте, розмір відшкодування, який визначений судом першої інстанції, колегія суддів вважає таким, який не відповідає ступеню моральних страждань потерпілої ОСОБА_10 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Хоча суд перерахував обставини, які брав до уваги при визначенні розміру моральної шкоди, та які вказували на глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої, проте необґрунтовано дійшов висновку про визначення цієї шкоди у надто малому розмірі, що не відповідає негативним змінам у життя потерпілої.

Є підтвердженим висновок про те, що потерпілій було завдано моральну шкоду, оскільки потерпіла була змушена відновлювати своє здоров`я, відчувала фізичний біль, була позбавлена можливості повноцінного функціонування.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_10 та прокурора у кримінальному провадженні – начальника Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури ОСОБА_11 – задовольнити частково.

Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області 16.11.2023 відносно ОСОБА_9 в частині призначення покарання та вирішення цивільного позову потерпілої про стягнення моральної шкоди, завданої злочином - скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь потерпілої ОСОБА_10 моральну шкоду в сумі 300 000 грн (триста тисяч гривень).

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Оригінал: reyestr.court.gov.ua