Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №766/14613/21 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/14613/21

н/п 2/766/5625/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.

за участю секретаря Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пацалова Тамара Валеріївна, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

Позивач 25.08.2021 року звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 24.10.2019 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики, про що останнім було складено розписку, за умовами якого позикодавець, ОСОБА_1 передала позичальнику ОСОБА_3 грошові кощти у сумі 13 000,00 доларів США, які відповідач зобов`язався повернути в строк до 19.11.2019 року. Станом на теперішній час відповідач не повернув позивачу грошові кошти у визначений договором строк. Сума заборгованості становить 13 000,00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти гривні , відповідно до курсу НБУ станом на 20.08.2021 року становило 346 455,20 грн. НА звернення позивача про добровільну сплату заборгованості за договором позики відповідач не реагує, відмовляється відповідати на телефонні дзвінки, та переховується. 20.08.2021 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про добровільну сплату, яка була залишена без задоволення. На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь борг за договором позики у сумі 364 708,19 грн, з урахування 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України та стягнути судовий збір за подачу позову у розмірі 3 647,08 грн.

Ухвалою суду від 26.03.2025 року відкрито провадження та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовоного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 28.08.2021 року забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН: НОМЕР_1 , відчуження нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 20.09.2021 року відкрито провадження, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

З 24.02.2022 року по 12.06.2023 року справи, що перебували у провадженні Херсонського міського суду Херсонської області, не розглядалися у зв`язку з припиненням роботи Херсонського міського суду Херсонської області через військову агресію рф та відновленням процесуальної діяльності Херсонського міського суду Херсонської області з 12.06.2023 року (на підставі рішення ВРП від 30.05.2023 року).

В ході інвентаризації справ Херсонського міського суду Херсонської області зазначена справа була знайдена та продовжено судовий розгляд.

06.12.2025 року представником позивача ОСОБА_4 надано до суду заяву про заміну предмету позову, в якому зазначила, що при зверненні до суду позивач просила стягнути з відповідача грошові кошти в еквіваленті до національній валюти – гривні станом на день подання позову. Однак, з моменту подання позову до сьогоднішнього часу курс долара США до гривні суттєво збільшився та продовжує зростати, внаслідок чого позивач фактично втрачає свої грошові кошти. У зв`язку з зазначеним позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу в іноземній валюті, оскільки грошові кошти передавались в борг саме в доларах США. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у сумі 13 000,00 доларів США, стягнути судовий збір в сумі 3 647, 08 гривень.

Ухвалою суду від 10.12.2025 року прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_4 про зміну предмету позову.

05.03.2026 року представником позивача надано до суду для долучення до матеріалів справи оригіналу розписки від 24.10.2019 року.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Представник позивача та позивач у судове засідання не з`явилися, представник позивача надав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують. Позивач надав згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, повідомлений про дату, час і місце судового засідання в установленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подавав.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст.280,281 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав

Судом встановлено, що 24 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 13 000,00 доларів США, з кінцевим строком повернення позики до 19.11.2019 року.

Укладення договору позики підтверджується письмовою розпискою від 24.10.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позичкодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Статею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грощових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язаня є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підтвердження укладання договору позики та його умов позивачем було надано суду оригінали розписки позичальника від 24.19.2019 року. Наявність у позивача оригіналу боргової розписки свідчить про невиконання відповідачем боргових зобов`язань.

Відповідачем зобов`язання про повернення грошових коштів у встановлені сторонами строки виконані не були, звернення до відповідача з метою досудового врегулювання виявилися безрезультатними.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що на час ухвалення рішення надана позивачем позика була повернута позикодавцю відповідачем, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення вищезазначеної суми в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі N 922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Така позиція висловлена у висновках Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі № 910/18389/20.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з висновками, викладеними у постанові Великої палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Із аналізу норм чинного законодавства можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір сплачений позивачем за подання даного позову до суду в сумі 3 647, 08 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13,76, 81, 89, 141, 137, 259, 263-265, 280-283, 355 ЦПК України,

ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1052 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Пацалова Тамара Валеріївна, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позикизадовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , заборгованість за договором позики від 24.10.2019 року у сумі 13 000,00 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 647,08 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 22.05.2026 року

СуддяС. І. Майдан