Додаткове рішення від 10 червня 2026 р. у справі №175/3768/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/410/26 Справа № 175/3768/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

11 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнова А.А. та представника ОСОБА_2 - адвоката Сустав Н.В. про ухвалення додаткового судового рішення у справі №175/3768/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання недійними державного акту на право приватної власності на землю та технічної кадастрової документації, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2025 року у в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Додатковим рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2025 року заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Сустав Н.В. , на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2025 року задоволено частково: рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2025 року скасовано в частині стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2025 року залишено без змін.

21 травня 2025 року до Дніпровського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнова А.А. про стягнення з позивача на користь відповідача понесених останнім в суду апеляційної інстанції судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу у розмірі 40 000 грн..

Також представником ОСОБА_2 - адвокатом Сустав Н.В. подана вперше 25 травня 2025 року заява про ухвалення додаткової постанови, в якій вона просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 14 000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяв представника відповідача та представника позивача з наступних підстав.

Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що представником ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на рішення від 27.05.2025 року було зазначено, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу які планує понести позивач складають 10 000 грн., а докази їх понесення будуть надані під час розгляду справи. Також у відзиві на апеляційну скаргу представником ОСОБА_1 було заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суду апеляційної інстанції в орієнтовному розмірі 12 000 грн.. При цьому зазначено, що докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на правову допомогу будуть подані у протягом п`яти днів після прийняття постанови у справі.

Отже, вимоги щодо розподілу судових витрат на правову допомогу була заявлена сторонами до винесення рішення по суті, а заяви про ухвалення додаткового судового рішення, які розглядаються разом з відповідними доказами подані в п`ятиденний строк після прийняття постанови.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Смірнов та партнери» в особі адвоката Смірнова А.А. було укладено Договір №06-12 від 06.12.2025 року про надання професійної правничої (правової) допомоги у справі №175/3768/22, на підставі якого адвокату Смірнову А.А. видано ордер №1431790 на надання правової допомоги відповідачу в Дніпровському апеляційному суді.

Також до заяви відповідача було додано підписаний ОСОБА_1 та Смірновим А.А. акт наданих послуг до договору від 06.12.2025 року №06-12 від 21 травня 2026 року, відповідно до якого адвокатське бюро надало клієнту, а клієнт прийняв наступні види послуг: підготовка відзиву у справі №175/3768/22 та подання його до Дніпровського апеляційного суду - 15 000 грн., участь у судовому засіданні в Дніпровському апеляційному суді - 7 500 грн., ознайомлення з матеріалами справи №175/3768/22, вивчення судової практики зі спірного питання - 7 500 грн., консультування клієнта, розробка стратегії захисту - 5 000 грн., підготовка заяви на додаткове рішення - 5 000 грн.

На підтвердження вимог ОСОБА_2 щодо стягнення витрат на правову допомогу його представником надано договір про надання правничої допомоги від 05 лютого 2024 року відповідно до умов якого адвокат Сустав Н.В. відповідно до умов чинного законодавства та доручень ОСОБА_2 приймає на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги направленої на представлення (захист) прав та інтересів клієнта

05.05.2025 року між ОСОБА_2 та адвокатом Сустав Н.В., підписано додаткову угоду №3, відповідно до п. 2 сторони погодили, що гонорар адвоката за надання правової допомоги у справі № 175/3768/22 є фіксованим в незалежності від витраченого часу та об`єму роботи.

Відповідно до Акту №2 від 19.05.2026 року підписаному ОСОБА_2 та Сустав Н.В. адвокат надав, а клієнт прийняв наступні види робіт: ознайомлення із судовим рішенням та подання апеляційної скарги - 6 000 грн. (10 год.), ознайомлення із додатковим судовим рішенням та подання апеляційної скарги - 6 000 грн. (10 год.), участь у судовому засіданні, сплата здійснюється в не залежності від того, чи відбулось засідання, враховуючи явку адвоката - 2 000 грн. (1,5 год)

Також матеріали справи містять платіжні інструкції про оплату послуг адвоката ОСОБА_2.: №@2PL300284 від 20.06.2025 року у сумі 6 000 грн., №@2PL076924 від 30.09.2025 року у сумі 3 000 грн., №@2PL441701 від 16.05.2026 року у сумі 3 000 грн., №@2PL451338 від 16.05.2026 року у сумі 2 000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).

Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Тому виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатами сторін роботи, критерію необхідності подання відзиву на апеляційну скаргу, участі представників сторін у судовому засіданні та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що зазначені представниками відповідача у розмірі 40 000 грн. та позивача у розмірі 14 000 грн. витрати на правничу допомогу є завищеними.

Зокрема суд звертає увагу, що справа стосується визнання недійними державного акту на право приватної власності на землю та технічної кадастрової документації. Окрім цього, апеляційний суд зауважує, що правова позиція сторін, була сталою та не зазнавала змін протягом розгляду справи, оскільки адвокати Сустав Н.В. та Смірнов А.А. приймали участь у справі як представник в суді першої інстанції, тобто були обізнані у справі з усіма деталями, а тому складання та подання апеляційних скарг та відзивів на них становлять собою дії, які не потребують об`єктивної та нагальної необхідності для адвокатів вивчати додаткові джерела права та інші обставини, тому, підготовка та ведення даної справи в суді апеляційної інстанції не вимагала від них великого обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на кваліфікаційний рівень представників .

З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяв представників сторін про стягнення понесених ними витрат пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір, зокрема розмір витрат позивача до 2 000 грн., а розмір витрат відповідача до 5 000 грн.

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи те, що при частковому задоволенні апеляційної скарги право на відшкодування витрат на правову допомогу мають обидві сторони, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями про взаємозарахування (ч.10 ст. 141 ЦПК України) вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн. (5 000 грн. витрати на правову допомогу відповідача - 2 000 грн. витрати на правову допомогу позивача).

Керуючись ст. 270, 141 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Смірнова А.А. та представника ОСОБА_2 - адвоката Сустав Н.В. про розподіл судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєва

Л.П. Никифоряк