Рішення від 01 травня 2026 р. у справі №761/45539/19 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45539/19

Провадження № 2/761/94/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сіромашенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторінцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики у розмірі 85 000,00 грн., 3% річних у розмірі 286,44 грн., інфляційні втрати у розмірі 595,00 грн. та проценти за користування позикою у розмірі 1510, 20 грн., а всього стягнути 87 391,20 грн.

Позов обґрунтовує тим, що 11.09.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики у формі розписки, відповідно до якої відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 85 000,00 грн. та зобов`язався їх повернути до 11.10.2019 року. Добровільно кошти відповідач не повернув. Крім того, позивач вважає, що відповідач має сплатити йому за період прострочення з 12.10.2019 року по 21.11.2019 року 3% річних у сумі 286,44 грн., інфляційних втрат у розмірі 595,00 грн. та проценти від суми позики на рівні облікової ставки за період користування позикою у розмірі 1510,20 грн. За захистом свого порушеного права позивач звернувся до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Кондратенко О.О .

Ухвалою суду від 17.01.2020 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2020 року матеріали вказаної справи передані на розгляд судді Макаренко І.О., у зв`язку із відпусткою по вагітності та пологам судді Кондратенко О.О., на підставі розпорядження № 01-08-924 від 02.10.2020.

Ухвалою суду від 14.01.2021 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2026 року матеріали вказаної справи передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В., у зв`язку із звільненням з посади судді Макаренко І.О. , на підставі розпорядження № 01-08-741 від 11.03.2026.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала. Сповіщалась належним чином проте повідомлення не було вручено та повернулось до суду за закінченням терміну зберігання.

У постановах від 14.08.2020 від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 11 вересня 2019 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 85 000,00 грн., зобов`язавшись повернути борг у строк до 11.10.2019 року.

Передача та отримання зазначених сум підтверджується письмовими доказами, а саме розпискою від 11.09.2019 року.

Проте, зобов`язання щодо повернення грошових коштів відповідач до даного часу не виконав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору може бути представлена розписка позичальника, що посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно ст. 1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина першастатті 1049 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Оскільки строк виконання зобов`язання за договором позики настав, ОСОБА_2 грошові кошти не повернув, а тому з нього підлягає стягненню борг за розпискою від 11.09.2019 року в сумі 85 000,00 грн.

Щодо стягнення процентів за розпискою від 11.09.2019 року в сумі 1510,20 грн. за період, вказаний позивачем у поданій позовні заяві, а саме з 12.10.2019 року по 21.11.2019 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата ВС у постанові № 310/11534/13-ц зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Також, Велика Палата ВС наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов`язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постанові від 04.02.2020 р. у справі №912/1120/16 Велика Палата ВС, також зазначила, що регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Відповідно положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення процентів за час користування грошовими коштами відповідно до рівня облікової ставки Національного банку України можуть бути задоволенні лише в межах строку дії договору з 12.09.2019 року по 11.10.2019 року включно. Згідно даних Офіційного інтернет-представництва НБУ облікова ставка НБУ склала з 12.10.2019 року по 24.10.2019 року (13 днів) 16,5% річних; з 25.10.2019 року по 21.11.2019 року (28 днів) 15,5 % річних.

Отже, проценти за позикою від 11.09.2019 року складають 1510,28 грн., а саме: (85 000 х 16,5%) х 13/365 днів = 499,32 грн., (85 000 х 15,5%) х 28/365 днів = 1 010,96 грн.

Вирішуючи питання з приводу стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми та індексу інфляції за весь час прострочення, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 509ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина першастатті 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях599-601,604-609 ЦК України.

Згідно частини другої статті 625ЦКУкраїни боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

В позовній заяві позивач просить стягнути за розпискою від 11.09.2019 року 286,44 грн. трьох відсотків річних від простроченої суми та 595,00 грн. інфляційних втрат від простроченої суми позики.

Тому, три відсотки річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у період з 12.10.2019 року по 21.11.2019 року (за розпискою від 11.09.2019) та становлять 286,44 грн. відповідно до наступного розрахунку: 85 000 (сума боргу)х3%х41(днів у періоді нарахування)/365(днів у році) = 286,44 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат позивача за розпискою від 11.09.2019, то судом встановлено, що розмір інфляційних втрат позивача становить: 595,00 грн. відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку, а тому їх слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення та з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість за розпискою від 11.09.2019 року у загальному розмірі 85 000,00 грн., 3% річних у розмірі 286,44 грн., інфляційні втрати у розмірі 595,00 грн. та проценти за користування позикою у розмірі 1510, 20 грн., а всього стягнути 87 391,20 грн.

Щодо розподілу судових витрат по справі, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 873,91 грн.

На підставівикладеного, керуючисьстаттями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 85 000 (вісімдесят п`ять тисяч гривень), 3% річних у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість гривень) 44 копійок, інфляційні втрати у розмірі 595 (п`ятсот дев`яносто п`ять гривень) та проценти за користування позикою у розмірі 1510 (одна тисяча п`ятсот десять гривень) 20 копійок, а всього стягнути 87 391 (вісімдесят сім тисяч триста дев`яносто одна гривня) 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 873 (вісімсот сімдесят три гривні) 91 копійку.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2026 року.

Суддя Н.В. Сіромашенко