Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №755/6233/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6233/26

Провадження №: 3/755/2913/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2026 р. м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2, ч. 5 ст. 126 КУпАП,

установив:

Суддею визнано доведеним, що ОСОБА_1 08.04.2026 року о 23.11 годині в м. Києві, по вул. Дніпровська набережна, 9, керуючи транспортним засобом марки « Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу працівника поліції про зупинку, завчасно подану за допомогою диску (жезлу) та продовжив рух, при цьому, значно збільшивши швидкість, та в подальшому був переслідуваний на службовому транспортному засобі марки «Peugeot», д.н. НОМЕР_2 на синьому фоні, зупинений по вул. Березняківська.

Крім того, ОСОБА_1 08.04.2026 року о 23.12 годині в м. Києві, по вул. Дніпровська набережна, 9, керував транспортним засобом марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами постановою Козятинського районного суду Вінницької області від 25.06.2025 року строком на п`ять років. Правопорушення вчинено повторно протягом року, притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП постановою серії ЕНА № 6457446 від 03.01.2026 року.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.1.а, 2.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122-2 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 червня 2026 року, на підставі ст. 36 КУпАП, матеріали адміністративних справ об`єднані в одне провадження.

У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Жодних пояснень щодо складених протоколів від ОСОБА_1 до суду не надходило. Натомість, від ОСОБА_1 надійшли клопотання про направлення матеріалів адміністративних справ для розгляду до Калинівського районного суду Вінницької області.

Дослідивши матеріали справи, доходжу наступних висновків.

Встановлено, що матеріали адміністративних справ щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП надійшли до Дніпровського районного суду м. Києва 30.04.2026 року та передані в провадження судді.

06.05.2026 року ОСОБА_1 було надіслано судові повістки про виклик до суду на 14.05.2026 року на 09.25 та 09.30 годину, які йому доставлені 06.05.2026 року о 12.50 та 12.53 годині, що підтверджується довідками про доставку повідомлення у додаток «Viber», які знаходиться в матеріалах справи.

У судове засідання 14.05.2026 року ОСОБА_1 не прибув, 13.05.2026 року через електронну пошту суду подав заяву про відкладення слухання справи у зв`язку з хворобою. До заяви було додано інформаційну довідку з електронної системи охорони здоров`я № 1111-А2КТ-4РНТ-4МВК від 13.05.2026 року.

У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 в судове засідання, розгляд справи відкладено на 10.06.2026 року на 09.35 годину. Судові повістки про виклик до суду ним були отримані 26.05.2026 року о 14.56 та 14.58 годині, що підтверджується довідками про доставку повідомлення у додаток «Viber», які знаходяться в матеріалах справи.

03.06.2026, 08.06.2026 та 10.06.2026 від ОСОБА_1 надійшли клопотання про направлення матеріалів адміністративних справ для розгляду до Калинівського районного суду Вінницької області. Клопотання обґрунтував постійними обстрілами, що є реальною небезпекою для життя, та його постійним проживанням разом з членами сім`ї в м. Калинівка Вінницької області.

З приводу направлення матеріалів адміністративних справ для розгляду до Калинівського районного суду Вінницької області слід зазначити наступне.

Статтею 276 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 177 і 178 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх вчинення або за місцем проживання порушника.

Справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем перебування на військовому обліку особи, яка вчинила такі адміністративні правопорушення, або за місцем їх виявлення.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх виявлення.

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 203, 203-1, 204-1, 204-2 і 204-4 цього Кодексу, розглядаються за місцем їх виявлення.

У даному провадженні ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Аналіз норми статті 276 КУпАП свідчить про те, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Адміністративні правопорушення, передбачені статтями 122-2 КУпАП та 126 КУпАП (вчинене водієм) може розглядатись за місцем обліку транспортного засобу або за місцем проживання порушника. Тобто, стаття 276 КУпАП передбачає можливість розгляду справи не за місцем вчинення адміністративного правопорушення, та не визначає безальтернативну підсудність справи.

У даному випадку місцем вчинення адміністративних правопорушень являється м. Київ, вулиця Дніпровська набережна, 9, що територіально належить до компетенції Дніпровського районного суду м. Києва відповідно до норм ч. 1 ст. 278 КУпАП.

Посилання ОСОБА_1 на постійні обстріли та небезпеку для його життя суддею не приймається до уваги з огляду на те, що з часу повномасштабного вторгнення російської федерації в України, вся територія нашої держави являється небезпечною для життя та здоров`я її громадян.

Таким чином, приходжу до висновку, що підстави для передачі матеріалів справи до суду за місцем проживання ОСОБА_1 відсутні, а подані клопотання можуть свідчить про свідоме затягування розгляду справи з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Окрім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За викладених обставин, суддя приходить до висновку, що право особи, щодо якої складено адміністративний протокол, на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, порушене не було.

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтями 122-2 КУпАП та 126 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і спів ставити їх з матеріалами судової справи.

Таким чином, доступ до суду є аспектом права на справедливий суд, порушення якого (права на доступ) неодноразово визнавалось ЄСПЛ, зокрема в справах «Кутіч проти Хорватії», заява № 487778\99 п.25. ЄСПЛ 2002-11, «Меньшакова проти України», заява № 377\02 від 08.04.2010 р.

Згідно вимог ст. 268 КУпАП - неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за суттю у його відсутність.

З огляду на викладене, суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак не з`явилась в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як наголошується в ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно п. 2.4 ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відповідно до частини 1 статті 122-2 КУпАП за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з нормами п. 2.1 «а» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Статтею 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Об`єктом правопорушення, передбаченого вказаною статтею є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення це формальний склад керування транспортними засобами особами, які не мають права керування цими засобами, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування.

Положеннями ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП, що також доводиться зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 635665 від 08.04.2026 року; протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 635668 від 08.04.2026 року; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6457446 від 03.01.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП (керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування відповідно до постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01.08.2025 на 5 років); постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 25.06.2025 року (справа № 133/1354/25) про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами на строк п`ять років, яка 01.08.2025 року залишена без змін Винницьким апеляційним судом; а також безперервним відеозаписом з технічних засобів відеофіксації (бодікамер) працівників патрульної поліції, з якого установлено, що працівник поліції, зафіксувавши порушення Правил дорожнього руху України водієм транспортного засобу марки «Mercedes» (рух в крайній лівій смузі), подав сигнал про зупинку за допомогою жезлу та свитка. Однак, автомобіль не зупинився, натомість збільшив швидкість. Працівниками поліції на транспортному засобі із застосуванням відповідних сигналів здійснювалось переслідування автомобіля «Mercedes», який зупинився на подвір`ї будинку. Записом зафіксовано, що у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, однак останній відмовився, посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом, був пасажиром, а вийшов з автомобіля оскільки йому стало зле. Встановлено, що неподалік від автомобіля «Mercedes» перебувала дівчина, яка на питання чи керувала вона транспортним засобом, відповіла, що вона не була його пасажиром.

Таким чином, в ході вивчення матеріалів справи, суддею встановлено, що транспортний засіб «Mercedes» безперервно переслідувався працівниками поліції, які його виявили на подвір`ї будинку та поруч з ним перебував безпосередньо ОСОБА_1 та дівчина, яка не представилась. Заперечення ОСОБА_1 , озвучені ним працівника поліції про те, що він не керував автомобілем не приймаються до уваги з огляду на те, що він не повідомив дані про особу, яка ним керувала, а дівчина, яка знаходилась поряд, не підтвердила, що вона була водієм. Висловлені заперечення ОСОБА_1 сприймаються як неправдиві, з метою уникнення відповідальності.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, суддя відповідно до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто невиконання вимоги працівника поліції про зупинку та керування транспортним засобом за відсутності права керування, вчинене повторно протягом року.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини зазначив, що «…будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі…».

Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», як цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 33 КУпАП передбачає, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Таким чином, враховуючи викладене, суддя вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП України, пом`якшують відповідальність правопорушника, суддею не встановлено.

Обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

З огляду на викладене, з урахуванням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, майнового стану та ступеню винуватості ОСОБА_1 , характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суддя вважає, що ОСОБА_1 слід призначити адміністративне стягнення в межах санкцій ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк шість років.

Разом з цим, додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу судом не може бути застосоване, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення власником транспортного засобу марки «Mercedes», д.н.з. НОМЕР_1 , являється ОСОБА_2 .

У відповідності до ст. 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі ставки, визначеної п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 24, 30, 126, 283, 284 КУпАП, суддя, -

постановив:

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 153 (сто п`ятдесят три) грн.

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на шість років.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточне стягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити у виді штрафу на користь держави в розмірі в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на шість років.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.

Відповідно до ст. 307 КпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

На підставі ст. 308 КпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя М. Сазонова