Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №754/4055/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/1101/26

Справа №754/4055/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2026 року

суддя Деснянського районного суду м. Києва Банах О.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

11.03.2025 року до Деснянського районного суду м. Києва від Управління патрульної поліції м. Києва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшли адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 24 лютого 2026 року серії ЕПР1 №599345, 24 лютого 2026 року о 00 год. 15 хв., м. Київ, вул. Електротехнічна, 1, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням технічного приладу Alkotest Drager 6820 - результат: 2,03 проміле, тест №5747, з результатом огляду не згоден. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився у лікаря -нарколога КНП КМКЛ №10, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

Так, відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 у відповідній редакції, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він своєї вини не визнає, адміністративного правопорушення не вчиняв, з обставинами, викладеними у протоколі, не згоден. Пояснив суду, що 23 лютого 2026 року він перебував у гаражі, де в сусідньому боксі лагодив свій автомобіль його знайомий - ОСОБА_2 . Оскільки автомобіль ОСОБА_1 був несправний, ОСОБА_2 запропонував підвезти його додому. ОСОБА_2 сів за кермо і вони поїхали. Дорогою відчули різкий запах палива, зупинилися на узбіччі для огляду автомобіля, оскільки рухатися далі було небезпечно. ОСОБА_2 , оглянувши автомобіль, не зміг встановити причину несправності, після чого попросив ОСОБА_1 сісти за кермо і, не рухаючись з місця, декілька разів натиснути на газ, щоб ОСОБА_2 у цей час зміг подивитися, чи не витікає паливо. Він виконав прохання товариша виключно для перевірки технічного стану автомобіля. ОСОБА_2 тим часом сів на пасажирське сидіння та почав шукати ліхтарик у бардачку, але не встиг його знайти, бо до них під`їхали працівники поліції. Поліцейські попросили надати водійські документи, ОСОБА_2 пояснив, що він залишив їх у гаражі, та повідомив, що саме він керував автомобілем. Однак це повідомлення працівниками поліції було проігнороване і вони одразу запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці, при цьому жодних ознак сп`яніння йому не назвали, підстави огляду також не повідомили. Поліцейський дістав прилад і сказав обирати мундштук. На запитання, чому він має проходити огляд на стан сп`яніння, а не ОСОБА_2 (який був за кермом), працівники поліції повідомили, що вони, нібито, зупинили автомобіль, і саме його бачили за кермом автомобіля не пристебнутим. Однак, насправді, коли приїхали працівники поліції, автомобіль вже тривалий час стояв і не рухався. Працівник поліції знову проігнорував його відповідь, сам дістав мундштук, сам розпакував і вставив в прилад та фактично примусив його пройти огляд на стан сп`яніння. Потім підійшов ОСОБА_2 та ще декілька разів повідомив, що саме він перебував за кермом автомобіля, однак працівниками поліції його слова були вчергове проігноровані. Після проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння працівник поліції повідомив результат тесту, з яким ОСОБА_1 не погодився. Потім працівник поліції запропонував поїхати до лікаря нарколога. В лікарні ОСОБА_1 вчергове пояснив, що автомобілем він не керував і повідомив, що подальший огляд проходити не буде. Враховуючи викладене, просить справу стосовно нього закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

За клопотанням захисника Дмитренко О.О. в судове засідання для допиту був викликаний свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , - який, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, пояснив суду, що 23 лютого 2026 року разом зі своїм знайомим ОСОБА_1 у пізній час доби їхав у напрямку дому, за кермом автомобіля був саме він, а ОСОБА_1 сидів на пасажирському сидінні. Під час руху автомобілем вони відчули різкий запах палива, зупинилися на узбіччі для огляду автомобіля. Він попросив ОСОБА_1 сісти за кермо і декілька разів натиснути на газ, щоб подивитися, чи не протікає паливо, автомобіль весь цей час стояв нерухомий. ОСОБА_1 виконав його прохання виключно для перевірки технічного стану автомобіля. Свідок ОСОБА_2 тим часом сів на пасажирське сидіння та почав шукати ліхтарик у бардачку, але не встиг його знайти, бо до них під`їхали працівники поліції. Поліцейські попросили надати водійські документи. Свідок пояснив, що саме він керував автомобілем, а документи залишив у гаражі. Надав свої анкетні дані та пояснив, чому вони тут зупинилися. Однак працівники поліції його слова до уваги не взяли та продовжили наполягати на проходженні огляду саме ОСОБА_1 . ОСОБА_1 пройшов огляд, однак постійно наголошував, що він не керував автомобілем, однак їхні пояснення працівники поліції проігнорували у повному обсязі і склали протокол саме на ОСОБА_1 .

Захисник Дмитренко О.О. заперечувала щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як її підзахисний не керував транспортним засобом, отже не був водієм, що унеможливлює застосування вказаної норми.

Крім того, захисник вважає протокол таким, що складений з порушенням, а викладена у ньому фабула правопорушення не відповідає фактичним обставинам події. Так, її підзахисний, хоч і не керував автомобілем, однак пройшов огляд на стан сп`яніння на місці у встановленому законом порядку, що підтверджується актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат 2,03 проміле. Разом з тим, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, що не відповідає фактичним обставинам.

Захисник просила також визнати відеозаписи з нагрудних боді-камер поліцейських недопустимим доказом, оскільки в порушення вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, відеозйомка не велась безперервно, а на відеозаписі не відображені усі події (зупинення транспортного засобу, складення та підписання протоколу, ознайомлення ОСОБА_1 з документами тощо).

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши адміністративний матеріал, заслухавши показання свідка, суд приходить до таких висновків.

Так, відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями та відповідальність за них. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Згідно зі ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є водій транспортного засобу.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі (п. 1.10 ПДР).

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, для встановлення складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідним є підтвердження факту перебування автомобіля в русі з одночасним перебуванням за його кермом саме особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

В матеріалах справи про адміністративне правопорушення міститься диск з відеозаписами з нагрудних бодікамер поліцейських №472343 та №473854. З наявних записів вбачається, що факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 не зафіксовано. Відсутній запис, з якого б вбачалось, що автомобіль рухався, а поліцейські слідували за ним.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент виявлення працівниками поліції ознак сп`яніння. З наявних матеріалів вбачається, що транспортний засіб перебував у нерухомому стані, був припаркований, а доказів його руху чи безпосереднього керування ОСОБА_1 не надано. Сам по собі факт перебування особи поруч із транспортним засобом або в ньому не є беззаперечним доказом керування транспортним засобом. Відтак обов`язкова ознака складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом, належними доказами не підтверджена.

Верховний Суд у постанові від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність учинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).

Крім того, для встановлення складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідним також є підтвердження, у даному випадку, факту відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння, при цьому такий огляд особі має бути запропоновано пройти відповідно до встановленого законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП - огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Суд ураховує, що огляд на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 пройшов на місці, що підтверджується актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат 2,03 проміле, отже стан сп`яніння був зафіксований. Натомість, в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, що не відповідає фактичним обставинам.

На переконання суду, передбачена ст. 266 КУпАП норма щодо проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, у разі незгоди водія із результатом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, - є, певною мірою, додатковою гарантією для водія та можливістю спростувати або підтвердити результат огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія із результатом тестування за допомогою приладу на місці, огляд в медичному закладі є наступним етапом процедури проходження огляду на стан сп`яніння, яка вже розпочалась з моменту проведення огляду на місці поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а тому відсутні підстави для висновку про наявність факту відмови від огляду на стан сп`яніння загалом.

Таким чином, протокол містить суперечливі та недостовірні відомості щодо суті інкримінованого правопорушення, оскільки огляд на стан сп`яніння фактично був проведений, а тому твердження про відмову ОСОБА_1 від його проходження спростовується матеріалами справи. Такі недоліки протоколу є істотними, оскільки впливають на правильність кваліфікації дій особи, не дають можливості визначити об`єктивну сторону правопорушення, а також суттєво обмежують право особи на захист через незрозумілість звинувачення.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №599345, складений стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обставини, викладені у протоколі, не відповідають фактичним обставинам та не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимозі щодо його допустимості та достовірності.

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgmentof 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку та на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення ст. 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Оглянуті в судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення, відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського, не доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень ст. 284 КУпАП при наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, виноситься постанова про закриття провадження.

З урахуванням зазначеного вище, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

За викладеним, керуючись ст.ст. 247 п.1, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя: О.Л. Банах