Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №753/14750/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14750/25

провадження № 2/753/2415/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., представника відповідача-1 - адвоката Муравйової І.В., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук Ольга Борисівна про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, складеного 22 лютого 2022 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук Ольгою Борисівною.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2025 року справу передано на розгляд судді Якусику О.В.

23 липня 2025 року судом направлено запит до Вишгородської міської ради щодо підтвердження місця реєстрації ОСОБА_4

08 жовтня 2025 року від Вишгородської міської ради надійшла відповідь, згідно якої ОСОБА_4 значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/14750/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30 жовтня 2025 року, витребувано у приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостака Олександра Анатолійовича належним чином засвідчену копію спадкової справи № 35/2022, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; витребувано у приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук Ольги Борисівни належним чином засвідчені копії заповіту, вчиненого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 22 лютого 2022 року та документів, отриманих під час його посвідчення.

20 жовтня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Муравйова І.В. подала відзив на позовну заяву.

27 жовтня 2025 року від приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостака Олександра Анатолійовича надійшли копії документів.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року відкладено підготовче засідання на 14 листопада 2025 року, витребувано у Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» належним чином засвідчену копію висновку судово-психіатричного експерта № 255 від 20 лютого 2025 року та повторно витребувано у приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостака Олександра Анатолійовича належним чином завірену копію спадкової справи № 35/2022, заведеної після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04 листопада 2025 року від Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» надійшла копія висновку.

14 листопада 2025 року підготовче засідання відкладено на 05 грудня 2025 року.

24 листопада 2025 року від приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостака Олександра Анатолійовича надійшла копія спадкової справи.

05 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про зміну підстав позову.

Ухвало Дарницького районного суду міста Києва від 05 грудня 2025 року відкладено підготовче засідання на 20 січня 2026 року, прийнято заяву позивача про зміну підстав позову.

11 грудня 2025 року від представника відповідача-1 надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову.

18 грудня 2025 року від приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук Ольги Борисівни надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 січня 2026 року відкладено підготовче засідання на 19 лютого 2026 року, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватного нотаріуса Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук Ольгу Борисівну.

09 лютого 2026 року від третьої особи надійшли пояснення.

19 лютого 2026 року позивач, відповідачі - 2, 3 та третя особа у підготовче засідання не прибули, про день час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від представника відповідача-3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке подано через електронну пошту суду без електронно-цифрового підпису позивача.

Клопотання адвоката Крупського В.В. про відкладення розгляду справи обґрунтоване тим, що адвокат приймає участь у невідкладних слідчих діях, однак докази на підтвердження вказаної обставини не надає.

Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання адвоката Крупського В.В. про відкладення підготовчого засідання, з підстав відсутності доказів на підтвердження зазначених у клопотанні підстав.

У судовому засіданні 19 лютого 2026 року судом поставлено на обговорення клопотання про призначення експертизи.

Представник відповідача-1 заперечувала проти задоволення клопотання.

Суд розглянувши клопотання позивача про призначення експертизи постановив відмовити в її задоволенні з огляду на таке.

Обґрунтовуючи необхідність призначення експертизи, позивач вказує, що предметом позову є визнання заповіту недійсним, який на думку позивача міг буди вчинений за відсутності вільного волевиявлення, за наявності морального та психологічного тиску (насильства) з боку сторонніх осіб, оскільки ОСОБА_5 хворів на рак, останні місяці свого життя погано себе почував, відвідував значну кількість лікарів, перебував на госпіталізації та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а заповіт ним було складно за півтора місця до дати смерті.

Частиною 1 ст. 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У своїх поясненнях приватний нотаріус Левчук О.Б. зазначила, що ОСОБА_5 для складання заповіту прибув самостійно у робочий час, без супроводження його будь-ким, а також повідомила, що ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05 серпня 2024 року було проведено посмертну судово-психіатричну експертизу, результатом якої став висновок судово-психіатричної експертизи № 255 від 2 лютого 2025 року, де експертом встановлено, що на час складання експертизи ОСОБА_5 не виявляв ознак психічного розладу, за своїм психічним станом в момент посвідчення заповіту усвідомлював значення своїх дій та міг ними керувати. Після чого за клопотанням позивача позовну заяву в зазначеній справі залишено без розгляду.

Зі змісту заяви про зміну підстав позову слідує, що позивач просить визнати заповіт недійсним, посилаючись на вчинення його за відсутності вільного волевиявлення та наявності морального та психологічного тиску (насильства) з боку сторонніх осіб.

Відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису.

Беручи до уваги, що позивач не ставить під сумнів підписання заповіту спадкодавцем, а до завдань судової почеркознавчної експертизи не віднесено вирішення питань вчинення правочину під впливом морального та психологічного тиску (насильства), суд дійшов висновку, що позивачем не доведено необхідність проведення експертизи.

У підготовчому засіданні представник відповідача-1 заявив клопотання про виклик у судове засідання для допиту як свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року підготовче провадження у справі № 753/14750/25 закрито, відмовлено позивачу у призначенні посмертної почеркознавчої експертизи, призначено справу до судового розгляду по суті на 02 квітня 2026 року та викликано як свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

У судове засідання 02 квітня 2026 року позивач, відповідачі - 2, 3 та третя особа не прибули, про день час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

02 квітня 2026 року через електронну пошту суду надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду в порядку пункту 5 часини першої статті 257 ЦПК України.

Як передбачено частиною восьмою статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Частиною другою статті 183 ЦПК України встановлено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта цієї статті).

Судом встановлено, що надіслана на електронну пошту суду заява про залишення позову без розгляду не підписана власноручним підписом позивача (його представника), а також на неї не накладений кваліфікований електронний підпис позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що подана до суду заява не підписана позивачем, що унеможливлює з`ясування дійсного волевиявлення учасника справи на вчинення процесуальної дії, а отже таку заяву суд повертає заявнику без розгляду.

У судовому засіданні 02 квітня 2026 року допитано як свідка ОСОБА_7

02 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 16 квітня 2026 року.

16 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 20 травня 2026 року.

20 травня 2026 року суд розглянув справу по суті і відклав проголошення судового рішення до 10 червня 2026 року.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Як встановив суд, відповідно до скороченого витягу зі свідоцтва про смерть Акт № 528 частина 2 серія В за 2022 рік, відповідно до вищевказаного реєстру про смерть цього Муніципалітету є інформація, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:40 год в муніципалітеті Реджо-нель-Емілія помер ОСОБА_10 , що народився в російській федерації ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.

22 лютого 2022 року ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось і взагалі, все що буде належати йому на день смерті та на що він по закону буде мати право заповів своїй дружині - ОСОБА_2 , 1961 року народження.

Посилаючись на те, що ОСОБА_5 хворів на рак, останні місці свого життя погано почував себе, відвідував значну кількість лікарів, перебував на госпіталізації та помер через півтора місяці після складення заповіту, а отже заповіт був вчинений ОСОБА_5 за відсутності вільного волевиявлення та наявності морального та психологічного тиску (насильства) з боку сторонніх осіб, син ОСОБА_5 - ОСОБА_1 просить визнати цей заповіт недійсним.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої цієї статті).

Відповідно до статті 1233 ЦК України, заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша стаття 1235 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1236 ЦК України, заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлені статтею 1247 ЦК України. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (частина перша статті 1248 ЦК України).

Підстави недійсності заповіту визначені статтею 1257 ЦК України згідно з якою заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Частиною другою цієї статті визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах (частина четверта статті 1257 ЦК України).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для визнання заповіту недійсним, посилається на те, що він був вчинений за відсутності вільного волевиявлення та наявності морального та психологічного тиску (насильства) з боку сторонніх осіб.

Суд зауважує, що стаття 1257 ЦК України передбачає вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.

Отже, заповіт, як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Зі змісту наведених норм вбачається, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі (відповідна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 515/1104/17).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (стаття 203 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).

Оскільки заповіт за своєю правовою природою є одностороннім правочином фізичної особи, що полягає в її особистому розпорядженні на випадок своєї смерті, та яке відповідає внутрішній волі самого заповідача, то при складанні заповіту заповідач керується виключно своїми міркуваннями та інтересами та не має обов`язку брати до уваги ні думку спадкоємців, зазначених у заповіті, ні інших сторонніх осіб.

Згідно з частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України, головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та яких саме.

У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства або особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї із сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК України суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов`язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, тобто якщо суд прийде до переконання, що документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним.

04 листопада 2025 року Державна установа «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» на виконання вимог ухвали суду від 30 жовтня 2025 року надіслала суду завірену належним чином копію висновку судово-психіатричного експерта № 255 від 20 лютого 2025 року.

Як вбачається з вказаного висновку, ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час посвідчення заповіту 22 лютого 2022 року на ім`я ОСОБА_2 не виявляв ознак психічного розладу. Під час укладання заповіту 22 лютого 2022 року на ім`я ОСОБА_2 ОСОБА_5 не виявляв ознак психічного розладу. За своїм психічним станом ОСОБА_5 в момент посвідчення 22 лютого 2022 року заповіту на ім`я ОСОБА_2 усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20, зокрема, зазначено, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача; свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а отже кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

За змістом статей 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 560/898/16-ц висловлено висновок, що обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконання щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємного зв`язку, розглядаючи цей спір в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що волевиявлення померлого ОСОБА_5 на час складення оспорюваного заповіту не було вільним та не відповідало його волі.

З огляду на викладене, під час розгляду справи судом не встановлено жодної з передбачених статтею 1257 ЦК України обставин для визнання заповіту недійсним, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача. Ні з письмових доказів, наявних в матеріалах справи, ні з показань свідка судом не встановлено, що оспорюваний заповіт був вчинений померлим під чиїмось тиском, погрозами або його вчинення було вимушеним.

З огляду на викладене у позові слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 89, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Левчук Ольга Борисівна про визнання заповіту недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10 червня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК