Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №727/8265/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8265/26

Провадження № 3/727/1298/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Смотрицький В.Г. розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, мешканця АДРЕСА_1 , за ч.3 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

Встановив:

Військовослужбовець ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні з 22.05.2026 року.

30.05.2026 року о 23.30 год. під час вечірнього обходу ОСОБА_1 був відсутній у розташуванні палати інфекційного відділення військової частини. На телефонні дзвінки не відповідав. Виписаний за порушення госпітального режиму.

31.05.2026 року об 11.30 год. ОСОБА_1 повернувся до місця служби, а саме до військової частини.

Таким чином, у період з 00.15 год. 31.05.2026 року по 11.30 год. 31.05.2026 року ОСОБА_1 самовільно залишив розташування лікувального закладу військової частини.

Тобто, ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, у період з 00.15 год. 31 травня 2026 року по 11.30 год. 31 травня 2026 року не прибув до лікувального закладу, а саме до військової частини.

У відповідності до вимог ст.ст.11, 16, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV та ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-XIV, ОСОБА_1 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) або поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, з порушенням статутних обов`язків, всупереч інтересам військової служби, ОСОБА_1 без належних правових підстав та без поважних причин був відсутній у лікувальному закладі військової частини з 00.15 год. 31.05.2026 року по 11.30 год. 31.05.2026 року та вважається таким, що вчинив самовільне залишення частини, в умовах воєнного стану.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території України введено воєнний стан, продовжений відповідними указами Президента України по теперішній час.

Частиною 5 статті 407 КК України (в редакції, що діяла станом на момент вчинення ОСОБА_1 протиправного діяння) законодавцем встановлено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само за ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Зазначене свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, з огляду на тривалість перебування останнього поза місцем розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 (три) доби. Приписами частини 2 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Частиною 3 статті 172-11 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Системний аналіз вищезазначених норм права у редакції станом на час вчинення ОСОБА_1 протиправних діянь свідчить про те, що відсутність військовослужбовця (крім строкової служби) на службі без поважних причин лише понад 3 (три) доби утворює склад військового кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та унеможливлює притягнення військовослужбовців (крім строкової служби) до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-11 КУпАП на підставі ч.2 ст.9 КУпАП.

Відсутність військовослужбовця (крім строкової служби) на службі без поважних причин до 3 (трьох) діб утворює склад військового адміністративного правопорушення, оскільки за таких умов відсутня конкуренція між правовими нормами, зазначеними у ч.3 ст.172-11 КУпАП та ч.5 ст.407 КК України.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.4 ст.172-11 КУпАП унеможливлюється з огляду на пряму вказівку законодавцем у диспозиції зазначеної частини про незастосування її під час дії воєнного стану.

За викладених вище обставин, ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, проходячи її у військовій частині, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам військової служби, на порушення своїх статутних обов`язків, був відсутній у лікувальному закладі військової частини у період з 00.15 год. 31.05.2026 року по 11.30 год. 31.05.2026 року без поважних причин.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП тривалістю одну добу.

В суд ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву, в якій свою вину визнав повністю та просив розглядати справу в його відсутності.

Винність адмінправопорушника підтверджується протоколом ЛВЧ №146 про вчинення військового адміністративного правопорушення від 01.06.2026 року та іншими матеріалами справи.

Вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбачений ст.172-11 ч.3 КУпАП , у зв`язку з чим за вчинене він повинен нести відповідальність.

Разом з тим, враховуючи всі обставини справи та те, що ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, приходжу до висновку, що вчинене ним адміністративне правопорушення є малозначним, а тому його необхідно звільнити від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Керуючись ст.ст.22, 172-11 ч.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

Постановив:

Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-11 ч.3 КУпАП, закрити у зв`язку з малозначністю і обмежитись усним зауваженням.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя :