Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №452/4602/25 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Суд: Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 09 червня 2026 р.

Справа: №452/4602/25

Суддя: Кущ Т. М.

Справа №452/4602/25

Провадження №2/452/608/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кущ Т.М.,

при секретарі судового засідання Макаревич Л.Р.,

за відсутності осіб, які повинні брати участь у справі,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням осіб з їх викликом за позовом ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Михайленко Олександри Сергіївни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В :

05 грудня 2025 року ОСОБА_1 в особі свого представника – адвоката Михайленко О.С. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогою про розірвання шлюбу, який зареєстровано між сторонами 10 травня 2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану міста Самбора Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, відповідний актовий запис за №64. Представник позивача вказала, що від шлюбу сторони мають двох спільних неповнолітніх дітей – дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, зазначив, що сімейне життя у сторін не склалося через постійні непорозуміння, відсутність спільних інтересів, різні погляди на життя, внаслідок чого сторони втратили почуття любові один до одного. Сторони не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства, проживають окремо один від одного, фактично сім`я розпалась, шлюб існує формально. За таких обставин позивач вимушений був звернутися до суду із відповідним позовом, посилаючись на те, що подальше спільне життя з відповідачем і збереження шлюбу є неможливим, оскільки суперечить його інтересам (а.с.1-6).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 26 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням осіб без їх виклику та було призначено розгляд справи по суті на 12 березня 2026 року о 09 год. 30 хв. (а.с.25).

09 лютого 2026 року відповідач ОСОБА_2 подала до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому не погодилась на розірвання шлюбу та заявила клопотання про надання подружжю строку для примирення терміном три місяці (а.с.30-33).

26 лютого 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Михайленко О.С. подала відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , у якому вказала, що позивач наполягає на розірванні шлюбу та заперечує проти надання строку для примирення (а.с.53-56).

Разом з тим, згідно ухвали Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 12 березня 2025 року частково задоволено клопотання відповідача ОСОБА_2 та надано подружжю строк для примирення два

місяці, тобто до 12 травня 2026 року. Провадження у цивільній справі зупинено до закінчення строку для примирення, визначеного судом (а.с.63-64).

Після закінчення строку для примирення, визначеного судом, ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 травня 2026 року провадження у справі поновлено, проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 10 червня 2026 року о 09 год. 30 хв. (а.с.69).

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Михайленко О.С. про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, кожен окремо (а.с.71,72), заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін не подавали. Разом з тим, у відповідній письмовій заяві, поданій до суду представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Михайленко О.С. засобами електронного зв`язку 10 червня 2026 року, а також у відповіді на відзив, поданій до суду 26 лютого 2026 року, зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, крім того представник позивача прохала суд провести розгляд справи без їх участі на підставі наявних в матеріалах справи доказів (а.с.1-6,53-56,74-75).

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.73), заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не подала, 09 лютого 2026 року подала до суду відзив на позовну заяву (а.с.30-33), в якому заперечувала проти розірвання шлюбу, посилаючись на можливість зберегти шлюбні відносини. Разом з тим, після поновлення провадження у справі у зв`язку із закінченням строку для примирення, визначеного судом, будь-яких заяв та клопотань від відповідача до суду не надходило.

Виходячи з положень ч.5 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи те, що справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10.

Суд, з`ясувавши позицію позивача, викладену у позовній заяві, а також у додаткових письмових заявах, поданих його представником до суду, а відповідачем у відзиві на позовну заяву, поданому до суду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну оцінку, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Із копії свідоцтва про шлюб вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 10 травня 2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану міста Самбора Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 10 травня 2008 року зроблено відповідний актовий запис за №64 (а.с.8).

Від даного шлюбу сторони мають двох спільних неповнолітніх дітей – дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15,16).

З письмових пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що спільне життя позивача з відповідачем не склалося через постійні непорозуміння, відсутність спільних інтересів, різні погляди на життя, внаслідок чого сторони не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства, проживають окремо один від одного, фактично сім`я розпалась, шлюб існує формально (а.с.1-6,9-11,12-14,53-56,74-75).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач ОСОБА_2 , не заперечуючи проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження, скористалась правом подати відзив на позовну заяву, у якому зазначила про бажання та можливість зберегти шлюбні відносини (а.с.30-33).

Згідно положень статті 111 Сімейного кодексу України (далі – СК України) суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Після надання судом подружжю строку для примирення позивач в особі свого представника - адвоката Михайленко О.С. письмово прохав позов задовольнити та наполягав на розірванні шлюбу (а.с.53-56), а відповідач будь-яких заяв та клопотань з процесуальних питань, у тому числі клопотань про надання подружжю додаткового строку для примирення та будь-яких заперечень проти позову з інших підстав з посиланням на відповідні докази не подавала.

Відтак, вказане свідчить про те, що сторони не примирились та не виявили бажання зберегти подружні відносини.

Таким чином, на переконання суду, відповідач ОСОБА_2 вищезазначені обставини у справі не оспорювала, фактично їх визнала, тому у відповідності до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню.

Спору про визначення місця проживання дітей та про поділ спільного майна подружжя між сторонами на час розгляду даної справи немає.

Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За такої сукупності обставин у справі суд дійшов висновку, що причини, які спонукали позивача ОСОБА_1 на розірвання шлюбу, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу між ними є неможливим, воно суперечить інтересам кожного з подружжя, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідач ОСОБА_2 у зв`язку з реєстрацією шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » (а.с.8).

Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 не зверталась до суду із заявою про відновлення свого дошлюбного прізвища.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне після розірвання шлюбу відповідачу залишити прізвище «ОСОБА_6 ».

У п.2 позовної заяви представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Михайленко О.С. прохала судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись стст.24,110-113 СК України, стст.12-13,76-82,133,134,137,247,259,263-268,274,279 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Михайленко Олександри Сергіївни до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Кортеліси Ратнівського району Волинської області (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Ратнівським РВ УМВС України у Волинській області від 11 червня 2003 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Самбір Львівської області (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий Самбірським МВ ГУМВС України у Львівській області від 01 вересня 2008 року), зареєстрований 10 травня 2008 року у відділі реєстрації актів цивільного стану міста Самбора Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, відповідний актовий запис за №64 від 10 травня 2008 року, які мають двох спільних неповнолітніх дітей.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 й надалі іменуватися цим самим прізвищем.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 273 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Т.М. Кущ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua