Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №307/5028/25 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/5028/25

Провадження № 2/307/1915/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря Ваш Е.О., позивача ОСОБА_1 та її представника – адвоката Кохман М.В., представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Турецької Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Тячівського районного суду Закарпатської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на три місяці.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 січня 2026 року відкрито провадження у цій справі та постановлено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно, до складу якого входить однокімнатна квартира в АДРЕСА_1 , Україна, двокімнатна квартира в м. Ужгород, Закарпатської області, Україна, та автомобіль. Батько ОСОБА_3 заповіт на випадок своєї смерті не залишив і спадщина відкрилася за законом відповідно до ст. 1265 ЦК України. Спадкоємцями першої черги є відповідачка, яка є дружиною померлого, вона та її брат ОСОБА_4 , який являється сином померлого та який проживає за кордоном. Відповідач ОСОБА_2 звернулася у шестимісячний строк до приватного нотаріуса і прийняла вчасно спадщину після смерті її чоловіка ОСОБА_3 . Вона не змогла в шестимісячний термін подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька з поважних причин - із-за хвороби її малолітньої доньки ОСОБА_5 , 2015 року народження, яка є інвалідом з дитинства, потребує постійного догляду та яка на момент перебігу строку для прийняття спадщини двічі перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 15 червня 2025 року по 25 червня 2025 року та у період з 08 серпня 2025 року по 25 серпня 2025 року, де в лікарні вона вимушена була бути разом з дитиною. Догляд за дитиною з інвалідністю є постійним, щоденним та фізично виснажливим обов`язком матері, який обмежує її можливість своєчасно реалізувати свої юридичні права. Під час стаціонарного лікування дитина потребувала безперервної присутності матері, а тому вона об`єктивно не змогла звернутися до нотаріуса у встановлений законом строк. Її брат ОСОБА_4 теж не подав заяву про прийняття спадщини. Відповідач ОСОБА_2 обіцяла їй, що надасть згоду на прийняття спадщини, але вже пройшло більше шести місяців, а згоду вона так і не надала, а тому вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Турецька Є.А. надала суду додаткові пояснення, у яких зазначила, що батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і відповідно останнім днем вступу у спадщину є 16 вересня 2025 року. Дитина позивачки перебувала у лікарні в наступні періоди: з 16 червня 2025 року по 25 червня 2025 року - 10 днів; з 08 серпня 2025 року по 25 серпня 2025 року - 16 днів. Тобто, 26 днів дитина позивачки перебувала в лікарні. Жодного підтвердження того, що позивач у той час перебувала в стаціонарі з дитиною не надано. Крім того, хвороба дитини позивача не може вважатися підставою для визнання поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки заяву мав би подати особисто чи надіслати поштовим зв`язком саме позивач, а не дитина. Крім того, позивач подала до суду позовну заяву через 3 місяці і 10 днів після спливу строку на прийняття спадщини, хоча жодних поважних причин щодо такої тривалості не обгрунтувала. Позивачкою не надано доказів поважності пропуску строку та неможливості у зв`язку з цим направити заяву про прийняття спадщини за допомогою засобів поштового зв`язку, а також подати її через орган місцевого самоврядування. Бездіяльність позивача призвела до відсутності підстав для надання додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки обставини, на які посилається позивач, не є причиною, пов`язаною з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача на вчинення дій - подання до нотаріальної контори заяви для прийняття спадщини у встановлений законом строк.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Кохман М.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просять позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Турецька Є.А. в судовому засіданні в режимі відеоконференції вимоги позову не визнала та просить у позові відмовити.

Заслухавши учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що батько позивача та чоловік відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджено копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 .

Позивач ОСОБА_1 являється донькою спадкодавця ОСОБА_3 , а відповідач ОСОБА_2 являється його дружиною.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , які виявили намір прийняти спадщину після його смерті, є його дочка - позивач ОСОБА_1 , та дружина – відповідач ОСОБА_2 .

Спадкодавець ОСОБА_3 на випадок своєї смерті не залишив заповіт, а отже сторони у справі як спадкоємці першої черги мають рівні права на спадщину після його смерті.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входять однокімнатна квартира в АДРЕСА_1 , Україна, двокімнатна квартира в м. Ужгород, Закарпатської області, Україна, та автомобіль, і ці обставини сторонами не заперечуються.

Відповідач ОСОБА_2 у шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадщини після смерті батька ОСОБА_3 після спливу встановленого законом шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини і нотаріус в усній формі відмовив їй у оформленні права на спадщину через несвоєчасне звернення та повідомив їй, що відповідач ОСОБА_2 у шестимісячний строк після смерті чоловіка ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини.

У той же час, приватний нотаріус, отримавши відомості про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не повідомив своєчасно всіх спадкоємців як того вимагає стаття 63 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що у неї на утриманні перебуває малолітня дитина - інвалід з дитинства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і вона являється її опікуном та веде за нею постійний догляд, що стверджується посвідченням, виданим Тячівським УПСЗН, а також медичним висновком № 118 про дитину-інваліда віком до 18 років від 07 червня 2021 року.

Згідно довідки № 268 про потребу дитини-інваліда у домашньому догляді, дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має статус дитини-інваліда та потребує постійного домашнього догляду.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 5364 хвора ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на лікуванні у стаціонарі КНП «Обласна дитяча лікарня» Закарпатської обласної ради в м. Мукачево, вул. Івана Франка, 39, Закарпатської області, Україна, з 16 червня 2025 року по 25 червня 2025 року.

Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 1747 хвора ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала на лікуванні у стаціонарі КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області в м. Тячів, вул. Нересенська, 48, Закарпатської області, Україна, з 08 серпня 2025 року по 25 серпня 2025 року.

Також згідно довідки про перебування на стаціонарному лікуванні, виданої КНП «Обласна дитяча лікарня» Закарпатської обласної ради 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 , мамі дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка перебувала на стаціонарному лікуванні у очному відділенні КНП «Обласна дитяча лікарня» Закарпатської обласної ради разом з дитиною з 16 червня 2025 року по 25 червня 2025 року. Дитина потребувала додаткового догляду мами як дитина – інвалід.

Згідно довідки, виданої КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської області, ОСОБА_1 , 1983 року народження, як законний представник доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходилась разом з дитиною під час стаціонарного лікування у реабілітаційному відділенні КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської обласної з 08 серпня 2025 року по 25 серпня 2025 року та здійснювала за дитиною постійний догляд.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У законі не міститься визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини і їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи та характеру взаємовідносин сторін.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) вказується, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 його донька ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем першої черги, мала на утриманні малолітню доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка має статус дитини-інваліда та яка потребує постійного домашнього додаткового догляду мами як дитина – інвалід.

За період шестимісячного строку для прийняття спадщини, який розпочався з 16 березня 2025 року і закінчився 16 вересня 2025 року, позивач ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували на стаціонарному лікуванні у очному відділенні КНП «Обласна дитяча лікарня» Закарпатської обласної ради з 16 червня 2025 року по 25 червня 2025 року, де дитина потребувала додаткового догляду мами як дитина – інвалід, а також ОСОБА_1 разом з донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходились на стаціонарному лікуванні у реабілітаційному відділенні КНП «Тячівська районна лікарня» Тячівської міської ради Закарпатської обласної з 08 серпня 2025 року по 25 серпня 2025 року, де ОСОБА_1 здійснювала за дитиною – інвалідом постійний догляд. Крім того, дитина-інвалід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потребує постійного домашнього догляду.

У той же час, нотаріус, отримавши відомості про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не повідомив своєчасно всіх спадкоємців у відповідності до вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат».

Зазначені обставини, які пов`язані з тривалою хворобою малолітньої доньки позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є дитиною - інвалідом, та необхідністю постійного домашнього догляду за хворою дитиною, суд визнає об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця, що потягли за собою незначний пропуск строку для прийняття спадщини позивачем ОСОБА_1 . Фактично спадкоємець звернулася до суду з даним позовом 26 грудня 2025 року, пропустивши трохи більше трьох місяців.

Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті батька ОСОБА_3 не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому, з врахуванням принципу пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав позивача в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наявні правові підстави для визначення додаткового строку (три місяці) для подання заяви про прийняття спадщини.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, ЦПК України, ст. ст. 1220, 1221, 1268, 1269, 1270, ч. 3 ст. 1272 ЦК України (в ред. 2004 року), суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном на три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211, 20 (Одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації та місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 05 червня 2026 року.

Головуюча суддя: Сойма М. М.